45. Форми культурно-освітньої роботи музеїв.

Форми культурно-освітньої роботи:

1. Екскурсія - головна, але не єдина форма культурно-освітньої діяльності музею.

2. Лекція. Основне завдання – донести до слухачів теоретичний матеріал, показуючи матеріали музейних колекцій. Форми лекційної роботи: тематичні цикли лекцій, лекторії вихідного дня, виїздні лекції.

3. Консультації – проводяться в експозиції або научних відділах, по питаннях, які цікавлять відвідувача.

4. Кружки, студії, клуби.

5. Зустрічі з цікавою людиною, концерти, літературні вечори, театралізовані вистави, кіноперегляди.

Музей як культурно-освітній центр (додатково можна сказати)

Поняття «культурно-освітня діяльність» набуло поширення у вітчизняному музеєзнавстві на поч. 90-х рр. 20ст. А його активне використання було викликано появою нових ідей (підходів) у роботі з музейними відвідувачами.

Музей це центр розвитку естетичності, творчої уваги та уяви, як засіб формування цілісного ставлення до історико-культурної спадщини. Музей як комунікативна система , за цією концепцією, завдання музею не зводяться лише до передачі інформації про те або інше явище або процес; він повинен звертатися і до внутрішнього світу відвідувача. Впливати на його чуттєво-емоційну сферу. Суть музейно-освітнього процесу тепер полягає в тому, що відвідувач вже не як об’єкт виховної дії, а як рівноправний співбесідник, отже спілкування музею з аудиторією набуло форму діалогу.

У літературі 70-80рр.20ст. стверджувалося, що в музейній проектиці можуть використовуватися понад 100 форм науково-освітньої роботи, але базовими в них виступають екскурсія. Лекція, консультація. Наукові читання (конференції, сесії, засідання), клуб (гурток, студія), концерт, вечір, театральна вистава, свято. Історична гра.

Деякі форми культурно-освітньої діяльності призначаються для однорідної аудиторії (школяри, люди з обмеженими можливостями) і деякі для змішаної (Батьки з дітьми «сімя в музеї»). Для того щоб культурно-освітня дія-сть була ефективною , музею необхідно вивчати та враховувати інтереси і потреби своєї аудиторії, забезпечувати зворотній зв'язок, який дає змогу корегувати як процес створення експозиції, так і процес її сприйняття.

46. Ювелірне мистецтво Київської Русі.

У моді минулого – литі срібні персні з орнаментом, кручені браслети зі срібного дроту, скляні браслети й намисто (з кольорового скла, гірського кришталю, сердоліків і рубінів, великих порожніх бусин з литого золота; до них привішувалися круглі або місяцеподібні бронзові підвіски (лунниці), прикрашені тонким орнаментом: химерними чарівними звірами в скандинавському стилі, складними плетеними конструкціями.).

Скроневі кільця. Литі срібні скроневі кільця впліталися в жіночу зачіску в скроні або підвішувалися до головних уборів, їх носили по одній або по кілька пар відразу. Городянки XI-XIII ст. найбільше любили колти - парні порожні золоті й срібні підвіски, які кріпилися ланцюжками або стрічками до головного убору.

В 1887 р. на території древнього Михайлівського Золотоверхого монастиря був знайдений інший скарб ювелірних прикрас XI-XII ст., у тому числі пари золотих колтів (прикрашені річковими перлами й зображеннями фантастичних птахів з жіночими головами). Михайлівські колти виконані у віртуозній ювелірній техніці перегородчатої емалі.

Черління. Чернь являла собою складний сплав олова, міді, срібла, сірки й інших складових частин. Нанесена на срібну поверхню, чернь створювала тло для опуклого зображення. Часто використовували для прикраси стулчастих браслетів-наруччь. Кілька десятків таких браслетів XII в. зберігається в Державному Історичному музеї в Москві.

Хрестів-енколпіонів, що складаються із двох стулок, між якими містилися часточки мощів святих. Язичеські амулети - предмети, що оберігали від хвороб, лих і чаклунства.

Найбільш знаменита "Чернігівська гривня", або "гривня Володимира Мономаха". Це карбований золотий медальйон XI в., так званий змійовик, на одній стороні якого зображена жіноча голова в клубку з восьми змій, що символізує диявола, язичеське божество або злий початок взагалі. Медальйон знайшли в 1821 р. недалеко від міста Чернігова.

Абсолютна більшість пам'ятників ювелірного мистецтва Древньої Русі анонімні.

Полоцька просвітителька XII в. князівна-ігуменя Єфросинія в 1161 р. замовила хрест для внеску в заснований нею Спаський монастир. Шестикінечний хрест висотою біля півметра був зроблений з кипарисового дерева й зверху й знизу закритий золотими пластинками, прикрашеними дорогоцінними каменями. Він був втрачений під час війни 1941 - 1945 р.