13. Поняття „реставрація", „консервація".

Іноді встановлені режими зберігання - температуро-вологісний, світловий, біологічний – є недостатніми для забезпечення фізичної збереженості музейних предметів і для того, щоб призупинити руйнуючий процес, потрібно здійснювати спеціальні заходи. Призупинити руйнівні процеси з наступним укріпленням предмету можна за допомогою здійснення консервації. Їі може проводити працівник, який має спеціальну підготовку – реставратор. Він приймає міри по припиненню причин руйнування предмету, укріплює матеріал і структуру, знімає деформуючі та шкідливі нальоти. Предмети нерідко мають втрати, пошкодження, в результаті яких вони повністю чи частково втрачають свій первісний вигляд і стан, тим самим знижуючи їх цінність. В таких випадках здійснюється реставрація предметів, тобто виправляють пошкодження, викликані природним старінням, нанесеними пошкодженнями чи іншими змінами. Хранителі і реставратори постійно здійснюють контроль за станом музейного зібрання. Консервація і реставрація – це робота складна і відповідальна. Неправильно вибраний чи недостатньо апробований метод може призвести до втрати предмету.

Отже, реставрація – сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об’єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності

Консервація – сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об’єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд.

14. 0Сновні етапи наукового проектування музейної експозиції.

Проектування експозиції – один із найважливіших етапів музейного проектування, який включає в себе процес розробки документації для створення майбутньої експозиції і наступний авторський нагляд за реалізацією відбитого в документації задуму. Це співпраця музейних працівників, художника-проектанта, дизайнера, інженера.

Три основні етапи формування експозиції: 1 – наукове проектування, 2 – художнє проектування, 3 – технічне і робоче проектування.

Наукове проектування починається зі створення наукової концепції, яка визначає мету і методи досягнення мети. НП включає:

1. Вивчення наукової літератури та архівних матеріалів (до уваги береться специфіка відображення фактів та явищ. Наукова концепція розкриває експозиційний задум і дає перше початкове уявлення про майбутню експозицію. Тут визначається мета і завдання експозиції, основна проблематика і тематична структура, дається характеристика експозиційних матеріалів).

2. Підготовка розширеної тематичної структури – документ, в якому фіксується поділ майбутньої експозиції на взаємопов’язані частини (розділи, теми, експозиційні комплекси). Часто в музейній практиці розширення тематичної структурі відповідає тематичний план експозиції. Це документ, який складається одночасно із підбором експозиційного матеріалу і визначає зміст та тематичну структуру експозиції, що проектується.

3. Розробка тематико-експозиційного плану. На його основі виконуються монтажні листи і креслення всіх ділянок експозиційного простору і поверхонь, на яких розташовані експонати.

4. Розкладка – приблизне розташування експонатів у відповідності із монтажними листами.