81. Проблема еволюції станів на Україні в 16 – п. П. 17 ст. У дослідженнях н. Яковенко. ( трохи не ті століття)…

Вже у ХІІІ ст. бояри на українських землях мали свою отчину, яка надавалася їм за певні заслуги (військову службу) на певний термін. Причиною надання земель у користування боярству була побудова укріплень, які стали необхідними після того, як на українські землі відбулася навала з боку монголо-татар. На вершині військової ієрархії були князі, нащадки Рюриковичів і Ґедиміновичів. Після них були пани.

Після скасування удільних князівств різниця між значнішими панами і князями стає титулярною, бо і ті й ті володіли землею на неписаному княжому праві.

Середню сходинку між боярами і селянами-данниками посідали так звані слуги. Вони виконували обов’язки, пов’язані з доправленням офіційної пошти та забезпеченням боєздатності великокняжих замків. Могли вільно переходити із однієї категорії слуг в іншу. Доволі часто слуги мали більші земельні наділи, ніж селяни-данники, і нерідко самі володіли підданими.

Поступове стирання різниці між вищими і нижчими верствами суспільства призвело до того, що в останній чверті XV ст. утверджується термін «бояри-шляхта». Цей термін позначав родовите боярство, уточнював і звужував рамки упривілейованої групи.

До кінця XV ст. була перебудована давньоруська структура панівного класу. Наслідком цього стало зникнення відмінності між князями і панами, а рядові представники боярів-шляхти самочинно закріплюють своє право на належність до цієї верстви.

Реформи 1560-х рр., спрямовані на усунення різниці між верхами й низами шляхетського загалу, не досягли мети. Вони не змогли знищити різницю між формальними ступенями шляхетства. Рицарство на початкових відтинках існування знає переважно вищий і нижчий щаблі ієрархії: старша й молодша дружина на Русі. З часом прошарок «напіврицарів» унаслідок перерозподілу зем. власності починає дробитися на групи. Подальше розшарування військ. верстви тривало протягом 16 ст., супроводж. б-бою бояр-шляхти за зрівняння з князями й панами. Гол. підставою для витворення відмінностей між групами і прошарками нижчої ланки упривілейованого стану була специфіка традицій, іст.-політ. та географ. обставини життя Волина та Наддніпрянщини.

Кінні слуги: постав на Київщині 3-ма хвилями – др. п. 14 – поч. 15 ст., сер. 15 ст., п. п. 16. Вони зуміли втриматися й довести своє право на шляхетство. Замкові земяни – залишилися в статусі напіврицарів. Ленна шляхта – поповнювалися коштом добровільного віддання під опіку князя.

В 15 ст. існував розвинутий інститут надвірного рицарства, зобовяз. збройною службою панові. Формув. перерважно з нижчих верств.

Таким чином, перебудова панівного класу спричинила до існування трьох головних типів шляхетського стану, до якого відносилися князі, пани та зем’яни.

47