- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •47Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- •52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- •53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- •54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- •55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- •56. Водні та земельні ресурси Європи.
- •57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- •59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- •1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- •2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- •64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- •65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- •67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •69Країнознавча характеристика Ірландії.
- •70 Федеративний устрій Канади.
- •71 Співдружність Націй
- •72 Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •73 Створення і конституція сша.
- •74 Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •75 Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •76 Ржавний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- •77.Партийна система
- •78 Економічний потенціал фрн.
- •80 Державний лад Швейцарії.
- •81 Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •82 Економічний потенціал Франції.
- •83 П’ята республіка у Франції.
- •84 Специфіка державного устрою Французької Республіки
- •85 Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •86 Політична система Італійської Республіки
- •88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- •90 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •89Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •91 Економічний потенціал Норвегії
- •93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- •94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- •96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- •97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- •98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- •100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.
11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
Як відомо, в середині ХІІІ ст. народи Кавказу опинились під монголо-татарським гнітом: більша частина Північного Кавказу відійшла до Золотої Орди, а Закавказзя в 1256 р. увійшло до складу держави Хулагідів (Ільханів), що охоплювала величезну територію від Дербента до Перської затоки. Північна Вірменія, котра до монголо-татарського нашестя входила до складу Грузії, зберегла відносну автономію у внутрішніх справах, але зобов’язана була мобілізовувати до монгольського війська до 20 % дорослих чоловіків і сплачувати велику данину.
У 1385 р. частину Азербайджану захопив хан іншої монгольської держави - Золотої Орди – Тохтамиш, а наступного року до Азербайджану вдерлися полчища Тимура. Тільки правителю Ширвану Ібрагіму І, що виявив повну покору перед завойовником, вдалося зберегти свій край від розорення, а згодом за допомогою місцевих феодалів тимчасово об’єднати Азербайджан і перенести столицю держави до Тебриза.
Послаблення Монгольського панування над Грузією у першій половині 14ст. Спричинене загостренням феодальних усобиць у державі Хулагвідів, дозволило грузинському уареві Георгію 5 підкорити місцеву феодальну знать,приєднати у 1327 р. Імеретію, в 1334р-Самцхе-Саатабаго і витіснити з країни монголо-татар.
Завоевание Закавказья.
Основная сила татаро-монголов возвратилась с награбленной добычей из Средней Азии в Монголию. Но значительная часть войска была направлена на завоевание Ирана и Закавказья. Разбив объединенные армяно-грузинские войска и нанеся огромный ущерб экономике Закавказья, захватчики были вынуждены покинуть территорию Грузии, Армении и Азербайджана, так как встретили сильное сопротивление населения. Мимо Дербента, где был проход по берегу Каспийского моря, татаро-монголы прошли на Северный Кавказ в земли аланов. Здесь их ожидали новые бои. Аланы объединились с кочевавшими там половцами, как свидетельствует персидский историк – Рашид-ал-Дин, сразились сообща, «но никто из них не остался победителем». Тогда татаро-монголы склонили половецких вождей к уходу из земель аланов, а затем «одержали победу над аланами, совершив все, что было в их силах по части грабежа и убийства». Осенью 1220 г. татаро-монголы во главе с полководцами Джебе и Субэдэем вторглись в Азербайджан, г. Нахичевань и ряд других городов были уничтожены.
Завоювання Закавказзя.
Основна сила татаро-монголів повернулася з награбоване видобутком із Середньої Азії в Монголію. Але значна частина війська була спрямована на завоювання Ірану і Закавказзя.Розбивши об'єднані вірмено-грузинські війська і завдавши величезної шкоди економіці Закавказзя, загарбники були змушені покинути територію Грузії, Вірменії та Азербайджану, так як зустріли сильний опір населення.Повз Дербента, де був прохід по березі Каспійського моря, татаро-монголи пройшли на Північний Кавказ в землі аланів. Тут їх чекали нові бої.Алани об'єдналися з кочевали там половцями, як свідчить перську історик - Рашид-ал-Дін, і воювали спільно, «але ніхто з них не залишився переможцем».Тоді татаро-монголи прихилили половецкіх вождів до звільнення з земель аланів, а потім «здобули перемогу над аланів, зробивши все, що було в їх силах по частині грабежу і вбивства». Восени 1220 р. татаро-монголи на чолі з полководцем Джебе і Субедеем вторглись в Азербайджан, м.Нахічевань і ряд інших міст були знищені.
Татаро-монгольське нашестя вплинуло на формування етнічної ситуації в регіоні. «З рівнини пішли алани, далі на схід просунулися кабардинці. Частина алан переселилася на південні схили Великого Кавказу в гірські райони Шида Картлі. Процес міграції алан-осетин з роками посилювався, чому XVI-XVIII вв. сприяло опустеніє багатьох земель в гірській Картлі, звідки грузинське населення в результаті постійних воєн і військових походів дагестанців (лаків) пішло або було відведене в полон. На Західному Кавказі з південних схилів Кавказького хребта, з Східного причорномор'я в гірські ущелини басейну Кубані протягом XV-XVII вв. (можливо і раніше) мігрували групи абазін – частина великої етнічної спільності, відомої в джерелах під ім'ям абази і що включала (крім абазін) також абхазов і убихов.