11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання

Як відомо, в середині ХІІІ ст. народи Кавказу опинились під монголо-татарським гнітом: більша частина Північного Кавказу відійшла до Золотої Орди, а Закавказзя в 1256 р. увійшло до складу держави Хулагідів (Ільханів), що охоплювала величезну територію від Дербента до Перської затоки. Північна Вірменія, котра до монголо-татарського нашестя входила до складу Грузії, зберегла відносну автономію у внутрішніх справах, але зобов’язана була мобілізовувати до монгольського війська до 20 % дорослих чоловіків і сплачувати велику данину.

У 1385 р. частину Азербайджану захопив хан іншої монгольської держави - Золотої Орди – Тохтамиш, а наступного року до Азербайджану вдерлися полчища Тимура. Тільки правителю Ширвану Ібрагіму І, що виявив повну покору перед завойовником, вдалося зберегти свій край від розорення, а згодом за допомогою місцевих феодалів тимчасово об’єднати Азербайджан і перенести столицю держави до Тебриза.

Послаблення Монгольського панування над Грузією у першій половині 14ст. Спричинене загостренням феодальних усобиць у державі Хулагвідів, дозволило грузинському уареві Георгію 5 підкорити місцеву феодальну знать,приєднати у 1327 р. Імеретію, в 1334р-Самцхе-Саатабаго і витіснити з країни монголо-татар.

Завоевание Закавказья.

Основная сила татаро-монголов возвратилась с награбленной добычей из Средней Азии в Монголию. Но значительная часть войска была направлена на завоевание Ирана и Закавказья. Разбив объединенные армяно-грузинские войска и нанеся огромный ущерб экономике Закавказья, захватчики были вынуждены покинуть территорию Грузии, Армении и Азербайджана, так как встретили сильное сопротивление населения. Мимо Дербента, где был проход по берегу Каспийского моря, татаро-монголы прошли на Северный Кавказ в земли аланов. Здесь их ожидали новые бои. Аланы объединились с кочевавшими там половцами, как свидетельствует персидский историк – Рашид-ал-Дин, сразились сообща, «но никто из них не остался победителем». Тогда татаро-монголы склонили половецких вождей к уходу из земель аланов, а затем «одержали победу над аланами, совершив все, что было в их силах по части грабежа и убийства». Осенью 1220 г. татаро-монголы во главе с полководцами Джебе и Субэдэем вторглись в Азербайджан, г. Нахичевань и ряд других городов были уничтожены.

Завоювання Закавказзя.

Основна сила татаро-монголів повернулася з награбоване видобутком із Середньої Азії в Монголію. Але значна частина війська була спрямована на завоювання Ірану і Закавказзя.Розбивши об'єднані вірмено-грузинські війська і завдавши величезної шкоди економіці Закавказзя, загарбники були змушені покинути територію Грузії, Вірменії та Азербайджану, так як зустріли сильний опір населення.Повз Дербента, де був прохід по березі Каспійського моря, татаро-монголи пройшли на Північний Кавказ в землі аланів. Тут їх чекали нові бої.Алани об'єдналися з кочевали там половцями, як свідчить перську історик - Рашид-ал-Дін, і воювали спільно, «але ніхто з них не залишився переможцем».Тоді татаро-монголи прихилили половецкіх вождів до звільнення з земель аланів, а потім «здобули перемогу над аланів, зробивши все, що було в їх силах по частині грабежу і вбивства». Восени 1220 р. татаро-монголи на чолі з полководцем Джебе і Субедеем вторглись в Азербайджан, м.Нахічевань і ряд інших міст були знищені.

Татаро-монгольське нашестя вплинуло на формування етнічної ситуації в регіоні. «З рівнини пішли алани, далі на схід просунулися кабардинці. Частина алан переселилася на південні схили Великого Кавказу в гірські райони Шида Картлі. Процес міграції алан-осетин з роками посилювався, чому XVI-XVIII вв. сприяло опустеніє багатьох земель в гірській Картлі, звідки грузинське населення в результаті постійних воєн і військових походів дагестанців (лаків) пішло або було відведене в полон. На Західному Кавказі з південних схилів Кавказького хребта, з Східного причорномор'я в гірські ущелини басейну Кубані протягом XV-XVII вв. (можливо і раніше) мігрували групи абазін – частина великої етнічної спільності, відомої в джерелах під ім'ям абази і що включала (крім абазін) також абхазов і убихов.