- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •47Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- •52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- •53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- •54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- •55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- •56. Водні та земельні ресурси Європи.
- •57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- •59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- •1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- •2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- •64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- •65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- •67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •69Країнознавча характеристика Ірландії.
- •70 Федеративний устрій Канади.
- •71 Співдружність Націй
- •72 Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •73 Створення і конституція сша.
- •74 Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •75 Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •76 Ржавний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- •77.Партийна система
- •78 Економічний потенціал фрн.
- •80 Державний лад Швейцарії.
- •81 Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •82 Економічний потенціал Франції.
- •83 П’ята республіка у Франції.
- •84 Специфіка державного устрою Французької Республіки
- •85 Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •86 Політична система Італійської Республіки
- •88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- •90 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •89Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •91 Економічний потенціал Норвегії
- •93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- •94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- •96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- •97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- •98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- •100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.
88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
Офіційна назва - Королівство Бельгія (Royaume de Belgique). Географічне положення - розташоване в Західній Європі, на узбережжі Північного моря.
Площа території - 30,5 тис. кв. км.
Населення - 10,2 млн. осіб (за даними перепису 2002 року). Релігія. Більшість населення країни - католики. Невелика частина сповідує іслам, іудаїзм, православ'я, протестантизм та англіканство. Столиця - Брюссель (Brussel) Адміністративний поділ: 3 регіони: Брюссельський столичний (включаючи Брюссель і 18 приміських комун), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії і Валлонії), а провінції - на комуни. О фіційні мови - французька, нідерландська і німецька. У Фландрії та Валлонії населення розмовляє в основному французькою мовою, в Брюссельському районі - французькою і нідерландською мовами, у східних районах - німецькою.
Демографія. У Бельгії в 2003 проживали 10,2 млн. чоловік.. Через зменшення народжуваності населення країни за 30 років виросло всього на 6%.И в 2003 коефіцієнт народжуваності склав 10,45 на 1000 жителів , а коефіцієнт смертності – 10,07 на 1000 жителів . Середня тривалість життя в Бельгії – 78,29 (74,97 для чоловіків і 81,78 для жінок). У Бельгії постійно проживають біля 900 тис. іноземців (італійці, марокканці, французи, турки, нідерландці, іспанці й ін.).Етнічний склад у Бельгії ділиться на: 58% фламандців, 33% валлонців і 11% змішаних і інших етнічних груп.
Етногенез і мова . Корінне населення Бельгії складається із фламандців – нащадків франкських, Фризьких і саксонських племен, і валлонів – нащадків кельтів. Фламандці живуть переважно на півночі країни (у Східній і Західній Фландрії). Вони світловолосі й мають зовнішня подібність із нідерландцями. Валлони живуть в основному на півдні й зовні схожі на французів.
У Бельгії прийнято три офіційні мови. Французька мова розповсюджена в південній частині країни, у провінціях Ено, Намюр, Льєж і Люксембург, фламандський варіант нідерландської мови – у Західній і Східній Фландрії, Антверпені й Лімбурге. Центральна провінція Брабант зі столичним Брюсселем двомовна й ділиться на північну фламандську й південну французьку частини. Франкомовні райони країни поєднують під загальною назвою Валлонський регіон, а північ країни, де панує фламандська мова, прийнято називати Фландрским регіоном. У Фландрії проживають біля 58% бельгійців, у Валлонії – 33%, у Брюсселі – 9% і в районі поширення німецької мови, що відійшл до Бельгії після Першої світової війни, – менш 1%.
Після знаходження країною незалежності постійно виникали тертя між фламандцями й валлонами, що ускладнювало суспільну й політичне життя країни. У результаті революції 1830, завданням якої було відділення Бельгії від Нідерландів, французька мова стала державною. У наступні десятиліття бельгійська культура перебувала під переважним впливом Франції. Франкофонія підсилила соціальну й економічну роль валлонів, і це привело до нового підйому націоналізму серед фламандців, що вимагали зрівняти їхню мову в статусі із французьким. Ця мета була досягнута тільки в 1930- х роках після прийняття ряду законів, що додали статус державного нідерландській мові, яка стала використовуватися в адміністративних справах, судочинстві й викладанні .
Однак багато фламандців продовжували почувати себе людьми другого сорту у своїй країні, де вони не тільки чисельно переважали, але в післявоєнний час досяглися більше високого рівня добробуту в порівнянні з валлонамі. Антагонізм між двома співтовариствами підсилився, і в 1971, 1980 і 1993 вносилися виправлення в конституцію, що надали кожному з них більшу культурну й політичну автономію. Проблема, довгий час, що не давала спокою фламандським націоналістам, полягала в тому, що їхня власна мова перетворилася в хаотичний набір діалектів, які зложилися протягом тривалого періоду франкофоніі в утворенні й культурі. Однак після Першої світової війни фламандська мова поступово наблизилася до літературної норми сучасної нідерландської мови. В 1973 Фламандську раду по культурі прийняв рішення , що ця мова повинен офіційно називатися нідерландським, а не фламандським.