- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •47Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- •52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- •53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- •54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- •55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- •56. Водні та земельні ресурси Європи.
- •57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- •59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- •1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- •2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- •64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- •65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- •67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •69Країнознавча характеристика Ірландії.
- •70 Федеративний устрій Канади.
- •71 Співдружність Націй
- •72 Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •73 Створення і конституція сша.
- •74 Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •75 Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •76 Ржавний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- •77.Партийна система
- •78 Економічний потенціал фрн.
- •80 Державний лад Швейцарії.
- •81 Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •82 Економічний потенціал Франції.
- •83 П’ята республіка у Франції.
- •84 Специфіка державного устрою Французької Республіки
- •85 Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •86 Політична система Італійської Республіки
- •88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- •90 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •89Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •91 Економічний потенціал Норвегії
- •93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- •94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- •96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- •97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- •98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- •100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.
98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
Коли диктатор Ф. Франко вмер в 1975 році , із вступом Хуана Карлоса I на трон Іспанія знову стала монархією. Передача влади почалася в жовтні 1975 року, коли майбутній король зайняв пост Глави держави під час останньої хвороби Франко. При своєму вступі на престол Хуан Карлос проголосив курс на побудову в Іспанії вільного демократичного суспільства .
В 1976 р. у країні була уведена парламентська система, був легалізований ряд політичних партій, профспілки, розпущено у квітні 1977 р. права партія Національний рух (Іспанська фаланга). У грудні 1978 р. у результаті референдуму була прийнята й набула чинності нова демократична конституція, у якій був закріплений остаточний розрив із франкізмом. Каталонія, Країна Басків і Галисия одержали статус автономій. З 1982 р. у влади уряд, сформований Іспанської соціалістичної робочою партією, з 1996 р. коаліційне (Народна партія й незалежні).
В Іспанії 1980- х рр. пп.,мм. монархія в особі короля Хуана Карлоса I внесла вирішальний вклад у становлення, розвиток і захист демократії. Уперше в історії цієї традиційно монархічної країни представник королівської родини орієнтувався не на збереження статус-кво, а пішов всупереч звичаям і за підтримкою народу й опозиційних партій ліквідував диктаторський режим. Саме при Хуане Карлосе Іспанія зійшла з нескінченного кола переворотів, повстань, громадянських воєн , зміни олігархічних і військових різновидів авторитаризму на демократичну магістраль парламентско- конституційного розвитку.
Роль монархії й короля в іспанському суспільстві визначається Конституцією 1978 р. Згідно з нею, "політичною формою іспанської держави є парламентська монархія". Подібне формулювання являє собою нововведення в конституційній традиції Іспанії: колись парламентська монархія визначалася як форма правління. У попередніх монархістських конституціях суверенітет і законодавчі функції ділилися між короною й парламентом. У сучасній Конституції суверенітет перебуває в народу, а законодавчі функції - винятково в кортесів.
Відповідно до Конституції король - "глава держави, символ єдності й сталості, арбітр і примиритель у постійній діяльності установ ", що здійснює вище представництво Іспанії в міжнародних справах. Король, зокрема , санкціонує й промульгирует закони; скликає й розпускає Генеральні кортесы, призначає вибори на умовах, передбачених Конституцією; призначає референдум у випадках, передбачених Конституцією; здійснює верховне командування збройними силами. Особливість положення короля полягає в тому, що він не інтегрований у галузі влади . Виконавча влада відділена від монарха й належить уряду . Гадані численними повноваження короля на ділі досить скромні. Сам особисто він не може почати яких-небудь ініціатив. Королеві належить лише право санкціонувати рішення , прийняті іншими органами. Використовуючи вираження іспанського філософа Арангурена, сучасна Іспанія - це "немонархічна монархія".
Однак реальне місце, яке займає Хуан Карлос у політичному житті Іспанії, несоизмеримо зі скромною роллю, що приділяється монархові Конституцією. Король користується незаперечним моральним авторитетом. Він верховний арбітр життя нації, його думки й рішення не піддаються сумніву . Соціологічні опитування незмінно показують, що він самий шановний діяч у країні.