- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •47Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- •52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- •53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- •54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- •55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- •56. Водні та земельні ресурси Європи.
- •57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- •59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- •1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- •2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- •64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- •65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- •67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •69Країнознавча характеристика Ірландії.
- •70 Федеративний устрій Канади.
- •71 Співдружність Націй
- •72 Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •73 Створення і конституція сша.
- •74 Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •75 Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •76 Ржавний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- •77.Партийна система
- •78 Економічний потенціал фрн.
- •80 Державний лад Швейцарії.
- •81 Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •82 Економічний потенціал Франції.
- •83 П’ята республіка у Франції.
- •84 Специфіка державного устрою Французької Республіки
- •85 Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •86 Політична система Італійської Республіки
- •88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- •90 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •89Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •91 Економічний потенціал Норвегії
- •93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- •94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- •96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- •97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- •98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- •100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.
73 Створення і конституція сша.
Управління державою в США засноване на Конституції. Однак практика державного керування і його вплив на життя громадян докорінно змінилися із часу прийняття Конституції США в 1789. Включені в неї офіційні виправлення були спрямовані головним чином на захист прав людину , розширення виборчих прав, розвиток повноважень федерального уряду, а також уточнення різних процедур, наприклад, передачі президентських повноважень. Судові рішення змінили інтерпретацію окремих положень Конституції. Нарешті, як склад уряду, так і характер його діяльності видозмінювалися в процесі встановлення різних політичних процедур, як, наприклад, висування політичними партіями кандидатів у колегію вибірників.
Основні принципи Конституції. У політичному житті США споконвічно закладена ідея, що правління повинне ґрунтуватися на документах основні закони, що формулюють, суспільства . З досвіду британських і колоніальних політичних інститутів, а також здорового підходу випливало, що уряд повинний складатися із представників, вибраних більшістю населення. Однак колоніальний досвід навчив американців ставитися до державної влади з недовірою, і тому в Конституції вони заклали принципи поділу законодавчої й виконавчої влади й сдержек і противаг.
Ідею поділу влади, тобто розподілу владних повноважень у державі між різними галузями влади , пропагував французький просвітитель і філософ Монтеск'є, із працями якого були знайомі автори Конституції США, і особливо Джеймс Медісон. Під час Війни за незалежність кілька штатів (насамперед Віргінія) мали централізоване правління, що здійснювалося більш-менш демократично вибраними законодавчими органами. Побоюючись перевищення влади з боку таких урядів, автори Конституції звернулися до принципу відділення законодавчої влади від виконавчої. Новим винаходом з'явилося створення самостійної й повноважної судової влади , наділеної правом оцінювати конституційність дій законодавчої й виконавчої влади . Володіючи такими повноваженнями, судова галузь могла протистояти узурпації влади двома іншими галузями . (Повноваження судових влади по оцінці конституційності рішень були поширені й на уряди штатів.)
Аналогічні сдержки й противаги, що дозволяли однієї галузі влади брати участь у функціонуванні інших галузей , являли собою право вето президента (глави виконавчої влади ) на рішення законодавців; повноваження сенату, органу законодавчої влади , затверджувати або відкидати кандидатури на посаді в системі виконавчої влади , а також право законодавців знімати з посади (піддавати імпічменту) представників виконавчої й судової влади . Разом узяті, принцип поділу влади й принцип сдержек і противаг обмежують державну владу : перший – шляхом розподілу її по трьом галузям , так щоб жоден владний орган або чиновник не міг зосередити у своїх руках усі три типи влади , а другий – шляхом надання кожної галузі влади ряду повноважень в інших галузях , так щоб і усередині цих галузей влада не придбала абсолютного характеру.
Крім загального поділу влади Конституція розподілила повноваження між центральною владою й владою штатів, створивши федеральну систему державного керування . Американці, з огляду на свій досвід життя в окремих колоніях і штатах, ревно оберігали прерогативи місцевої влади . Вони вважали принцип федералізму чи не основним гарантом від деспотії центрального уряду й надали цьому уряду лише обмежені владні повноваження, передавши всю іншу владу урядам штатів і місцевим адміністраціям (це спеціально обмовляється в 10-й виправленню до Конституції).
Концепція природних прав, не дарованих державою, мала основне значення для покоління епохи американської революції. Ця доктрина сформувалася під впливом британської політичної спадщини, включаючи Велику хартію вільностей (1215), "Славну революцію" (1688–1689) і Білль про права (1689), ворожість протестантів до світської влади , праці таких філософів, як Джон Локк, а також у зв'язку з необхідністю мати узаконені засоби захисту від дій влади . Концепція природних прав була складовою частиною ідейно-політичної основи руху протесту проти англійської королівської влади , і це було враховано при складанні Декларації незалежності. Американці були повні рішучості захищати навіть від власного уряду те, що вони вважали своїми природними правами, почасти перерахованими в Біллу про права – перших десяти виправленнях до Конституції, прийнятих в 1791.