- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •3.Політични розвиток народів Середньої Азії в епоху татаро-монгольського завоювання
- •5.Політ.Занепад стародавнього Києва та виникн. Нових центрів політ.Об*єдн.Давньорус.Земель
- •4.Кочові народи та їх політ. Об*єдн.На території снд 4-13ст.
- •6.Давньруські князівства в період татаро-монгольського завоювання.Утв.Московського князівства
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •11.Народи Кавказу за доби татаро-монгольського завоювання
- •12.Походи Тимура на Кавказ
- •13.Суперництво Ірану,Росії та Туреччини за вплив на Кавказі у 15-19ст.
- •47Геополітичне становище та зовнішня політика Молдови
- •52. Цивілізаційний підхід у країнознавстві.
- •53. Специфічні риси „західної” цивілізації
- •54. Рельєф, клімат та географічні регіони Європи.
- •55. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Європи.
- •56. Водні та земельні ресурси Європи.
- •57. Етногенез та розселення германських народів Європи.
- •58. Етногенез та розселення романських народів Європи
- •59. Етногенез та розселення слов’янських народів Європи.
- •60. Особливості історичної долі, етногенезу й розселення угро-фінських народів Європи.
- •61. Військово-політична інтеграція держав Західної Європи та Північної Америки.
- •62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
- •63. Рельєф, клімат, географічні регіони Північної Америки
- •1.Природні зони арктичного, субарктичного і пом!рного поясів
- •2.Природні зони субтропічного, тропічного і субекваторіального поясів. Висотна поясність.
- •64. Корисні копалини та мінерально-сировинні ресурси Північної Америки.
- •65. Водні та земельні ресурси Північної Америки
- •67. Особливості парламентської монархії у Великій Британії.
- •68. Адміністративно-територіальний поділ Великої Британії.
- •69Країнознавча характеристика Ірландії.
- •70 Федеративний устрій Канади.
- •71 Співдружність Націй
- •72 Адміністративно-територіальний поділ та державний устрій сша.
- •73 Створення і конституція сша.
- •74 Демократична й Республіканська партії в політичному житті сша.
- •75 Роль української діаспори у культурному житті сша і Канади.
- •76 Ржавний устрій фрн: поділ компетенції між центральним урядом та федеральнми землями.
- •77.Партийна система
- •78 Економічний потенціал фрн.
- •80 Державний лад Швейцарії.
- •81 Особливості міжнародно-політичного становища Швейцарії.
- •82 Економічний потенціал Франції.
- •83 П’ята республіка у Франції.
- •84 Специфіка державного устрою Французької Республіки
- •85 Зовнішня політика Франції у післявоєнний період.
- •86 Політична система Італійської Республіки
- •88. Розв’язання етно-національних проблем в королівстві Бельгія.
- •90 Країнознавча характеристика Королівства Нідерландів.
- •89Велике Герцогство Люксембурзьке в європейській системі міжнародних відносин.
- •91 Економічний потенціал Норвегії
- •93. Особливості державного устрою та політичної системи Королівства Швеція..
- •94. Шведська модель суспільства загального добробуту: соціально-економічні та політичні аспекти.
- •96. Розпад Югославії та формування на її теренах нових незалежних держав.
- •97. Етно-національні конфлікти на терені Югославії і шляхи їхнього розв’язання Конфликты в бывшей Югославии: корни и историческая подоплека
- •98. Роль монархії в переході Іспанії від диктатури до демократії
- •100. Святий Престол і Ватикан – остання абсолютна монархія Європи.
62. Економічна інтеграція держав Західної Європи.
Початок процесам інтеграції в Західній Європі поклало підписання 18 квітня 1951 p. ФРН, Францією, Італією та країнами Бенілюксу Паризької угоди про створення Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), яке почало функціонувати у серпні 1952 p. Воно мало на меті утворення спільного ринку продуктів горнорудної промисловості (вугілля, залізної руди, криці й металобрухту). Передбачалося колективне регулювання обсягів виробництва, рівня цін та інвестиційних програм у цих галузях.
25 березня 1957 p. у Римі ФРН, Франція, Італія та країни Бенілюксу уклали Угоду про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) та Європейського економічного співтовариства. Перша організація мала на меті створення спільного ринку сировини та обладнання для атомної енергетики, об'єднання зусиль в галузі ядерних досліджень.
Метою Європейського Економічного співтовариства (ЄЕС) проголошувалося:
поступова ліквідація обмежень у торгівлі між країнами-учасницями;
ліквідація перешкод для пересування людей, капіталів та послуг між державами ЄЕС;
зближення законодавств країн ЄЕС;
розробка принципів узгодженої економічної політики;
спільна політика в галузі транспорту та сільського господарства.
Угоди почали набули чинності з весни 1958 p.
Великобританія не спромоглася очолити інтеграційні процеси в Європі. Тому вона зробила спробу протиставити цьому власне об'єднання. У червні 1959 p. у Стокгольмі на нараді Великобританії, Австрії, Данії, Норвегії, Португалії, Швейцарії та Швеції було ухвалено рішення про створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). 4 січня 1960 p. було укладено договір про створення ЄАВТ, щоправда ця організація не була ефективною.
У 1973 p. Великобританія, Данія та Ірландія стали членами ЄЕС, у 1981 p. членом ЄЕС стала Греція.
Початком європейського політичного співробітництва можна вважати зустріч на вищому рівні країн-членів ЄЕС в Гаазі у грудні 1969 p. У лютому 1986 p. Єдиний європейський акт юридично закріпив функції європейського політичного співробітництва в межах Європейського співтовариства.
Геополітичні зміни, що відбулися у світі наприкінці 80-х - на початку 90-х pp., поставили Співтовариство перед необхідністю вирішення трьох головних завдань:
забезпечити подальшу участь об'єднаної Німеччини у європейських інтеграційних процесах;
сприяти економічним та політичним реформам в країнах Центральної та Східної Європи;
розробити ефективний механізм співробітництва в галузі зовнішньої політики та політики безпеки.
11 грудня 1991 p. керівники держав та урядів дванадцяти країн-членів ЄЕС зібралися у місті Маастріхт (Голандія). Було укладено Маастрихтську угоду, що відкрила нову фазу у поглибленні економічної та політичної інтеграції.
Текст Маастрихтської угоди складається з двохсот сторінок чималого формату, до яких додано дев'яносто сторінок протоколу та Заключний акт з тридцяти декларацій.
Відповідно до них, ЄЕС було трансформовано у Європейський Союз (ЄС), який мав являти собою єдиний економічний простір без внутрішніх кордонів, в якому будуть забезпечені свобода пересування капіталів, товарів та послуг, а потім і громадян, а також спільна політика в галузі промислового виробництва, сільського господарства й транспорту, охорони навколишнього середовища, у сфері досліджень, енергетики, соціальній політиці, у зовнішній політиці та в галузі безпеки, юстиції та внутрішніх справ. Основні напрями політики визначаються Європейською радою.
Виконання усіх цих угод передбачає розширення прерогатив головних інститутів Європейського Союзу - Ради міністрів, Європейського парламенту, Комісії європейських спільнот, Судової палати. Фінансової палати.
Передбачається, що формування політичного та воєнного союзу буде тривати протягом щонайменше двох десятиріч та не виключає створення єдиного уряду.
З жовтня 1988 p. ЄС уклав угоди про торгівлю та співробітництво з більшістю цих країн. У деяких випадках, зокрема з Польщею, Угорщиною, Румунією, Болгарією та Чехословаччиною, йшлося про асоційоване членство на шляху до їх вступу до ЄС.
З 1 січня 1995 p. ЄС розширився за рахунок Австрії, Фінляндії, Швеції й включає 15 країн: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.
Коротка загальна економічна та соціально-політична характеристика Європи. Будемо дотримуватися традиційного для нашої літератури поділу Європи на Західну і Східну. Західна Європа (26 країн) - 4 держави (Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія) - країни великої "вісімки" (США, Японія, Росія, Канада). Інші (окрім Іспанії і Португалії) - група високорозвинутих країн. Історично в післявоєнний період сталося так, що Західна Європа постійно збільшувала свій вклад в світове виробництво, по-друге, об'єднувалась; по-третє, шукала і знаходила союз із США проти СРСР. В сучасному світі відбуваються трансформації. З'явилась необхідність інтегруватися з країнами Східної Європи, обрати політику стосовно Росії. Характеристика сучасного стану: єдина політика, єдина валюта, збереження національних особливостей, збереження і просування на схід НАТО. Мінеральні ресурси регіону - різноманітні: великі поклади камінного вугілля (Німеччина, Великобританія); залізної руди (Франція, Швейцарія); природного газу (Нідерланди); бокситів (Греція, Франція); цинково-свинцевих руд (Німеччина, Ірландія, Італія); калійних солей (Німеччина, Франція), урану (Франція), нафти і газу на дні Південного моря (Великобританія, Норвегія). Однак - більше половини палива імпортується із Росії, з Африки, із Середнього Сходу. Для транспортування прокладена відмінна сітка трубопроводів від нафтових терміналів вглиб регіону. Західна Європа переробляє на рік приблизно 800 млн. т нафти; найбільше - Італія (200 млн. т). Вирішальні позиції в поставках та переробці нафти у ТНК США та Великої Британії. Основні джерела надходження газу (основні): Нідерланди; Північне море (приблизно 50 %), Росія (приблизно 6 % від річного споживання). Ідея енергетичної політики - економія. В Західній Європі виробляється приблизно 20 % світового виробництва електроенергії. Створена єдина система енергопостачання, в т. ч. і з країнами Східної Європи. В планах - центральне місце відводиться атомним електростанціям. Провідна галузь в просторі - машинобудування. І місце - Німеччина; ІІ місце - Великобританія, Франція, Італія; ІІІ місце - Швейцарія, Швеція, Нідерланди, Бельгія, Норвегія, Данія. Найнижчий рівень - Ірландія, Греція, Португалія, Ісландія. Західній Європі належить провідне місце в хімічному просторі (тут виробляється 50 % всіх хімікатів в світі (в США - 22 %, в Японії - 11 %)). Сільське господарство розвинуте. Самозабезпечення продуктами харчування приблизно 95 %. Широко імпортуються лише тропічні продукти та фуражне зерно. Спостерігається перевиробництво деяких продуктів. Зерно експортує лише Франція. Скотоводство - м'ясо - молочний ухил. Країни Західної Європи мають багатоманітні зовнішньоекономічні зв'язки між собою, з країнам інших зон і континентів. Однак в цілому імпорт переважає експорт. (65 % зовнішньоекономічних операція припадає на взаємну торгівлю, ще 10 % - на торгівлю із США та Японією; 20 % - на країни, що розвиваються і 4-5 % - на країни Східної Європи. Східна Європа. Поки що важко віднести ці країни до якоїсь групи країн. Вони ще не здобули свого кінцевого статусу. Однак рівень їх розвитку за останні роки суттєво знизився. З розпадом РЕВ та ВД країни розкололись у своїй орієнтації. Інший поділ Європи. Північна Європа - Скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Ісландія, Данія, Фарерські острови (область, що самоуправляється) плюс Фінляндія. Центральна Європа - 5 республік - три федерація (ФРН, Австрія, Швейцарія); 2 унітарні (Франція, Ірландія); три королівства (Великобританія, Велп., Нідерланди); 2 князівства (Монако і Ліхтенштейн). Східна Європа - постсоціалістичні країни. Південна Європа - країни на Піренеях, Апен., Балканських півостровах: Португалія, Іспанія, Андорра, Гібралтар, Італія, Сан-Марино, Ватікан, Мальта і Греція.