Питання № 52 Предмет і завдання технології викладання соц.Іально - педагогічних дисциплін

Педагогіка як наука й основа професійної підготовки педагога. Наука - одна з форм суспільної свідомості, яка об'єктивно відображає світ; система знань про закономірності розвитку природи , суспільства та способи впливу на навколишній світ. Педагогіка - наукова галузь. Кожна з наукових галузей має свій предмет дослідження, категоріальний апарат, методи дослідження, історію становлення.

Предмет наука - сторона об'єкта, на вивчення якої спрямовані конкретні дослідження в цій галузі наукових знань. Педагогіка вивчає явища педагогічної діяльності, навчання, виховання й освіти. Саме це є її предметом дослідження й основними категоріями.

Педагогіка - одна з найдавніших наук - пройшла три етапи становлення (за Ф. Хофманом):

-І етап, який має умовну назву мудрість виховання. У первісний час дорослі здійснювали виховання , навчання дітей на основі наслідування , копіювання їхніх дій , використання народної творчості;

- II етап умовно названо педагогією. Триває з Античної епохи до Нового часу. У практиці шкільного навчання й сімейного виховання з'являються перші педагогічні професії та заняття : граматисти , дидаскали , педотриби , педономи , софісти , ритори , педагоги , гувернери. У цей час виникають різні типи шкіл , які виконували конкретні завдання , навчання й виховання молодих громадян : палестра, гімназія, ефебія, академія , лікей тощо. Формується й спеціальна педагогічна термінологія : арете -взірцева поведінка ; калокагатія - гармонія зовнішнього та внутрішнього в людині; пайдея - виховання ; дидахе - навчання ; маєвтика - метод діалектичних дискусій ; теорія - аналізувати , навчати . В епоху Середньовіччя у європейських університетах з'являються професійна підготовка й назви , які означали ступінь фахової та наукової підготовки : бакалавр (із латин. - старший студент), магістр (із латин . - навчати ) , доктор (із латин . - наставник ) , професор (із латин . - викладач) й ін.. Для цього періоду характерна особлива увага до освіти та виховання зі сторони філософів, мислителів , письменників , політиків , державних діячів.

III етап власне педагогіки як самостійної наукової теорії розпочався з 17 ст . і пов'язаний із діяльністю видатного чеського педагога Яна Амоса Каменського , котрий у працях обґрунтував категорії педагогіки та трактував педагогічні знання як всеохопну мудрість ,у якій прагнув поєднати античну педагогіку, досвід братських шкіл , чеську народну педагогіку . Подальший розвиток педагогіки як науки сприяв остаточному визначенню її основних категорій : навчання, виховання й освіти, формулювання понять, закономірностей , принципів , форм , методів і засобів виховання та навчання. Сформувались і функції педагогіки як науки :

1. вивчення об'єкта педагогіки , педагогічної дійсності, явищ виховання й навчання особистості;

2. пошук закономірностей , правил і понять цих явищ;

3. упровадження теоретичних надбань у практику педагогічної дійсності. Зі становленням педагогічної науки стрімко розвивається не лише педагогічна теорія , а й освітня практика. Упровадження у європейських країнах обов'язкової початкової освіти, збільшення кількості шкіл і школярів зумовили появу спеціальних професійних закладів для підготовки вчителів .

Навчальна дисципліна як відображення науки В освітніх закладах викладається не наука в повному розумінні цього слова , а її відображення - навчальна дисципліна ( курс, предмет). Дисципліна - дидактично обґрунтована система знань , умінь і навичок , відібраних із відповідних галузей науки чи мистецтва для вивчення в навчальному закладі.

Основні критерії відбору наукових знань у навчальну дисципліну :

1. освітні завдання закладу ;

2. вікові особливості об'єкта й рівень попередньої підготовки ;

3. визначення кола основних категорій , понять і термінів , якими потрібно оволодіти;

4. історичні наукові факти ;

5. виокремлення фактів , об'єктів , явищ , найбільш характерних для науки;

6. визначення основних ідей , закономірностей ;

7. представлення різних альтернативних поглядів , зарубіжних досліджень ;

8. урахування запитів суспільства й соціальних змін, освітніх стандартів;

9. відповідальність знань запитам практики та можливості формування професійних умінь .

Кожен навчальний предмет має :

1. зміст - цілісну, завершену систему основних категорій , які висвітлюють причиново - наслідкові зв'язки , умови науки ;

2. логіку - послідовність викладу змісту ;

3. структуру - поділ на окремі вагомі частини .

4. Методика викладання соціально - педагогічних дисциплін , її завдання та функції. Методика - галузь педагогічних наук , яка досліджує закономірності, правила, методи та прийоми вивчення певної навчальної дисципліни. Як педагогічна наука вона виконує функції, подібні до тих, котрі реалізує педагогіка, а саме :

5. вивчає процес викладання навчальних дисциплін ;

6. установлює закономірності, поняття й категорії, правила, принципи процесу викладання навчальної дисципліни ;

7. упроваджує теоретичні надбання в практику викладання навчальної дисципліни .

На етапі виконання третьої функції методика набуває статусу навчальної дисципліни .

Методика викладання соціально педагогічних дисциплін ( далі - МВСПД ) - це дидактично обґрунтована система знань, умінь і навичок , відібраних із методики як науки для успішного вивчення в освітньому закладі соціально - педагогічних дисциплін .

Поява в професійній педагогічній підготовці соціальної педагогіки й похідних навчальних дисциплін відбулася на початку 90 - х рр., фактично з 1991 - го, коли Законом України » Про освіту » (ст.. 19) перелік педагогічних працівників було доповнено новим фахівцем - соціальним педагогом .У 1993 р . у вищих закладах України розпочалася підготовка соціальних педагогів, відповідно , і викладання соціально - педагогічних дисциплін, яке зумовило появу МВСПД. Завдання МВСПД як навчальної дисципліни полягають у допомозі студентам освітньо - кваліфікаційного рівня магістра :

1. опанувати Закони України » Про освіту » та » Про вищу освіту » освітньо - кваліфікаційну характеристику, освітньо - професійну програму, чинні навчальні плани та програми із соціально - педагогічних дисциплін; структуру навчальних програм і програм педагогічних практик ; принципи , основні форми , типи, засоби , методи , прийоми викладання; форми , методи , види контролю ; основні напрями позаудиторної роботи .

2. набувати вмінь складати робочі навчальні програми та програми практик ; складати конспекти лекційних і практичних занять ; проектувати та проводити практичні заняття ; аналізувати проведені заняття ; уміти використовувати доцільні типи ; форми , засоби, методи , прийоми викладання; контролювати й оцінювати навчальну діяльність студентів ; проводити поза аудиторну роботу зі студентами.

Особливості викладання дисциплін у вищих навчальних закладах

Викладання навчальних дисциплін у вищих освітніх закладах , зокрема соціально — педагогічних , зумовлена особливостями навчального процесу, які мають змістовний , процесуальний , мотиваційний характер , саме :

1. спрямовані на професійну підготовку , здобуття спеціальності та кваліфікації;

2. здобувається одночасно вища загальноосвітня та культурна підготовка й спеціальна фахова підготовка ;

3. вища освіта ( далі - ВО ) має забезпечувати високий рівень науковості змісту навчальних дисциплін , які відображають найсучасніші надбання науки . Викладач як учений та дослідник певної наукової галузі має залучати до науково - дослідної роботи студентів ;

4. практична підготовка - наявність практик , які супроводжують навчальний процес , доповнюють теоретичну підготовку;

5. особлива організація навчального процесу у ВНЗ , яка називається лекційно - практичною (курсовою чи курсово - семестровою) значною мірою відрізняється від класно - урочої (шкільної) системи;

6. навчання орієнтоване на дорослих людей. Студенти часто виступають не лише об'зктом, ай суб'зктом навчання, що вимагає від викладача толерантно та демократично ставитися до студентів, уникати надмірної опіки та повчань.