71.Технологічні вимоги до використання опорних сигналів, структурно-логічних схем, матриць у використанні соціально- педагогічних дисциплін

Наочність відіграє важливу роль у навчанні, оскільки спирається на зорове сприйняття.За визначенням дидактики вищої школи А. Алексюка. Наочність у навчанні - це спеціально організоване в ході навчальної роботи й підпорядковане її завданням використання викладачем об'єктів реальної дійсності чи їхніх зображень з опорою на чуттєвий досвід студентів. Роль наочності в навчанні%

1. не потребує перекодування;

2. виступає джерелом нових знань, уявлень про об'єкт, події та явшца;

3. є ілюстрацією й опорою для розуміння теоретичних положень;

4. слугує стимулом розвитку мислення;

5. є засобом розуміння зв язку наукових знань із життям;

6. може використовуватися для активізації самостійної пізнавальної діяльності й інструктажу;

7. слугує засобом повторення, систематизації, ущільнення та контролю знань,

Різновиди наочності:

1. натуральні об'єкти (рослини, тварини, знаряддя, природні явища тощо);

2. зображувально-ілюстративна наочність (Картьини, фотографії, репродукції);

3. зображувально-обємні (макети,муляжі, макети, чкчела);

4. символічні (географічні, топографічні карти);

5. графічно-схематичні (схеми, діаграми, графіки, таблиці, матриці);

6. звукотехнічні (магнітофонні записи, радіо- і телепередачі);

7. екранні засоби (кінофільми, діафільми, діапозитиви).

Дидактична мета використання схематично-графічної наочності:

1. підвищення ефективності сприйняття навчального матеріалу через активізацію зорового каналу;

2. осмислення нового матеріалу, його усвідомлення;

3. систематизація й узагальнення, закріплення;

4)перевірка знань.

Схематисно- графічна наочність, яка використовується під час викладання соціально-педагогічних дисциплін:

1)опорні схеми. їх завдання є засвоєння теоретичного матеріалу великими блоками, формування системи знань і сприяння швидкомк запапмятовуванню. В основі опорної схеми лежать так звані опорні графічні сигнали. До них належать різні символи, ключові слова, літери, сигнали. Схематичні малюнки, піктограми , стрілки, геометричні фігури, які мають певне значення й відображають основний зміст поняття, явища, ідеї.

2.) структурно-логічні схеми - узагальнене, змодельоване та спрощене зображення змісту основних понять або системи основних понять і логічних зв'язків між ними. У структурно-логічних схемах використовують графічні зображення, у середині яких записані визначення чи поняття, та використовують стрілки, які показують взаємозвяхки й зв'язки між ними.

3) матричний спосіб. Це подача в компактній табличній формі в словесному, числовому, графічному вигляді опорних знань основних ідей, понять, порівнянь. Порівняльні матриці використовуються під час лекційних, семінарських і практичних занять, самостійної роботи студентів. Позитивом є те, що матеріал подається в концентрованому вигляді, що робить можливим диференціацію та порівняння понять й інформації.

72.Прикладні задачі соціальної педагогіки:

Розвиток відчуття власної гідності, самостійності, упевненості в собі у клієнта соціального педагога.

Розвиток прагнення пізнавати навколишній світ, іншу людину, його унікальність, фізичні і духовні особливості, має рацію і обов'язки в суспільстві.

Привиття бажання і уміння спілкування з навколишніми людьми, в малих і великих групах, в сім'ї, в школі, в трудовому колективі, в сімейно- сусідському суспільстві і так далі Навчити вирішувати конфлікти між людьми, особою і суспільством, спираючись на етичні і правові норми суспільних відносин, навколишнього людину середовища. Виховання в свідомості людини морально-етичних понять: добра і справедливості, любові до ближньому, до всього живого, творчості, взаєморозумінню.

Постановка мети самостійного виходу з кризи, пошук шляху виходу, визначення мети і сенсу життя.

73. Технологічні вимоги до використання розповіді та бесіди у підготовці соціального педагога в навчальному процесі.

Основні методи, які використовуються у викладанні соціально- педагогічних дисциплін:

1. розповідь;

2. інструктаж;

3. бесіда;

4. обговорення;

5. ілюстрація;

6. демонстрація;

7. спостереження;

8. виконання вправ (завдань, графічних робіт, творчих робіт, робота з книгою, підготовка портфоліо);

9. розв'язування соціально-педагогічних задач (кейс-навчання);

10. використання ігор.

Характеристика словесних методів

Розповідь - це послідовне розкриття змісту навчального матеріалу, у якому тлумачаться явища, події, поняття тощо. Дидактична мета розповіді: забезпечення сприйняття, осмислення, первинного усвідомлення навчального матеріалу.

У процесі викладання соціально-педагогічних дисциплін вико­ристовують такі різновиди розповіді:

• опис;

• -пояснення (розкриття причинно-наслідкових зв.'язків і закономірностей);

• виклад;

-доповідь (усний виклад навчального матеріалу, який характеризується великим обсягом, складністю логічної побудови, сконцентрованістю розумових образів, доведень й узагальнень);

• виступ;

• коментоване читання.

Види розповіді за формою викладу:

• художня - в основі лежить образний перегляд фактів, подій, діяльності людей;

• науково-популярна - аналіз фактичного матеріалу за допомогою наукових термінів;

• наукова - ґрунтується на теоретичному матеріалі й поясненні абстрактних понять.

Розповідь, яка використовується у викладанні соціально-педагогічних дисциплін, має відповідати таким вимогам:

• достовірність;

• науковий зміст;

• логічна послідовність;

• чіткість;

• доказовість.

Методологічні вимоги до підготовки та проведення розповіді:

• наявність мети викладу;

• орієнтовний план викладу;

• достатній підбір понять, фактів;

• мотивація необхідності знань (практична, професійна, соціальна, теоретична);

• уключення проблемних питань;

• застосування запису думок;

• виклад за допомогою бачених фактів;

• складний матеріал слід повторювати декілька разів різними логічними способами;

• виділяти горовне інтонацією;

• підбивати підсумки того, що розповідається;

• емоційний виклад;

• темп мови має не перевищувати 110 слів за хвилину;

• викладач не повинен ходити по аудиторії й не сидіти;

• поєднувати розповідь з іншими методами та прийомами.

Бесіда - діалогічний метод навчання, при якому викладач шляхом спеціально підібраних запитань спонукає студентів до аналізу навчального матеріалу в певній логічній послідовності, формування відповідних висновків, узагальнень або його відтворення. Бесіда має таку структуру:

• наявність запитань;

• наявність відповідей;

• різноманітні коментарі й доповнення зі сторони викладача. Бесіда є багатофункціональною й .виконує такі функції:

  1. інформаційну (освітню);

  2. осмислення й усвідомлення навчального матеріалу;

  3. відтворення та закріплення;

  4. узагальнення та систематизація знань;

  5. контроль і оцінювання знань.

Важливу роль у проведенні бесіди відіграє її належність до певного виду.

Різновиди бесід, які здавна використовувалися під час навчання:

• евристична;

• катехізична (точне відтворення запитання й поданої на це запитання відповіді).

За призначенням в навчальному процесі розрізняють бесіду вступну, бесіду-повідомлення, бесіду-повторення, контрольно-корекційну.

вступну бесіду проводять зі студентами як підготовку до практичних занять, екскурсій, лекцій. Головна мета полягає в актуалізації набутих студентами знань, що є опорою для засвоєння нового навчального матеріалу;

Чи доказовими є Ваші аргументи?

А що Ви відповісте на такий факт, як (наводиться певний приклад, який не

вписується у твердження студента)?

Якими будуть наслідки запропонованих позицій? тощо:

• коректування знань студентів;

• узагальнення й систематизація знань.

• Аналітико-синтетична. Використовується для формування у студентів умінь аналізу й синтезу навчального матеріалу, установлення причинно-наслідкові зв'язків.

Структура:

• поділ інформації на складові частини;

• визначення основного в кожній складовій частині;

• підтвердження фактами й доказами правильності суджень;

• узагальнення та висновки.

• Узагальнююча. Основне завдання-досягнення міцності глибини знань для повного осмислення й засвоєння явищ та понять.

Структура:

• повторення основних понять;

• виділення причинно-наслідкових зв'язків;

• порівняння;

• оцінювання явищ і понять

• узагальнення.

Загальні дидактичні й методичні вимоги до підготовки та про­ведення бесіди:

1.Визначення виду бесіди, тематичного спрямування, мети, змісту, основних понять бесіди.

2. Попередньо викладач повинен поділити зміст бесіди на смислові частини, які мають бути оптимальними, недрібними й не надто об'ємними. На основі цих логічно смислових частин він розробляє запитання.

1. бесіда-повідомлення ґрунтується переважно на спостереженнях, організованих викладачем на занятті за допомогою наочних посібників, інформації, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів тощо;

2. бесіда-повторення використовується для закріплення навчального матеріалу;

3. контрольно-корекційна бесіда. Метою є перевірка, контроль і корекція знань студентів.

4. За характером діяльності в процесі бесіди виокремлюються такі її

5. види:

6. репродуктивна - бесіда, в основі якої стоїть завдання відтворення знань. За допомогою репродуктивної бесіди виявляються наявні в студентів знання, які слугують основою для подальшої навчальної роботи, для контролю відтворення навчальної інформації, виявлення помилкових уявлень тощо;

7. евристична. Завдання: стимулювати самостійний пошук нових знань, висловлювати припущення та ставлення до соціально-педагогічних проблем, допомогти перевірити студентові логічність та послідовність своєї позиції й визначити сферу її застосування. Вона складається з таких компонентів:

1. визначення теми обговорення;

2. актуалізація опорних знань;

3. створення проблемно-пошукової ситуації;

4. спонукання студентів висловлювати припущення про вирішення або . розуміння проблеми;

5. аргументація студентами позиції та власної точки зору;

6. перевірка позицій. Викладач за допомогою аналізу й аргументації переконує студента в правильності чи хибності його тверджень. Аналіз дійснюється у вигляді обговорення. Аргументація побудована на протиставленні за допомогою таких запитань:

Чи достатньо обґрунтованою є Ваша позиція?

3. Якість запитань забезпечує ефективність бесіди.'Запитання за формою є:

1. прості за структурою;

2. складні за побудовою;

3. чіткі;

4. стисло сформульовані;

5. зрозумілі (К. Д. Ушинський зазначав: "Добре зрозуміле запитання є вже половиною відповіді");

6. альтернативні (у яких закладена відповідь "так" чи "ні");

7. подвійні чи потрійні.

За змістом запитання бувають:

• репродуктивними (просте відтворення на усвідомленому рівні);

• реконструктивними (для визначення взаємозв'язків, характерних рис й ознак, для порівняння, узагальнення та класифікації, для з'ясування мети, для встановлення ролі й значень, для ідентифікації, для визначення алгоритму дій, для пояснення й усвідомлення);'

• творчими або проблемно-пошуковими (створюються в невідомій для студента площині, вимагають прояву креативності).

4.Питання повинні ставитися за принципом наступності.

5. Важливим компонентом бесіди є відповіді студентів, які мають бути:

• повними;

• аргументованими;

• представляти знання всієї академічної групи.