34. Відповідальність за помилки і шахрайство в фінансовій звітності

Під час аудиторської перевірки можливо встановлення невідповідності між показниками звітності та реальним станом активів і зобов'язань або інше перекручення чи невідповідні відображення записів у реєстрах обліку. Такі невідповідності можуть бути кваліфіковані як шахрайство або помилка.

Відповідальність за фінансову звітність підприємства, включно з відповідальністю за попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства.

Помилки, які можуть бути встановлені в результаті аудиторської перевірки можуть бути виправленими керівництвом підприємства до дати формування аудиторського висновку. Порядок виправлення помилок визначається П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Виправлення помилок залежить від того, до якого періоду відноситься конкретна помилка. Отже, якщо помилка відноситься до періоду, за який складається фінансова звітність, то вона виправляється методом "сторно". Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги. Неправдива фінансова звітність базується на навмисних викривленнях, включаючи пропуск сум або розкриття у фінансових звітах, з метою введення в оману користувачів.

Аудитори не визначають юридично, чи шахрайство дійсно було.

Для аудитора важливі два типи навмисних викривлень:

викривлення, що є результатом неправдивої фінансової звітності,

викривлення, що є результатом незаконного привласнення активів.

35. Вибіркова перевірка в аудиті

У процесі проведення аудиту фінансової звітності перед аудитором постає питання отримання достатніх та доречних аудиторських доказів для формування обґрунтованих аудиторських висновків. Водночас аудитор повинен планувати аудиторську роботу таким чином, щоб аудит був проведений найбільш ефективно та при скороченні тривалості аудиторських процедур завдяки застосуванню вибіркових прийомів перевірки. Це дозволить зменшити затрати на перевірку, хоча незначно збільшиться аудиторський ризик.

Прийоми вибіркової перевірки є вдосконаленням статистичних методів вибіркового спостереження, що були доповнені і розвинені для специфічних потреб аудиту, оскільки аудитор працює з багатьма документами, господарськими операціями, залишками на рахунках, оборотами по них тощо. Тому цілком природно виникла ідея замінити суцільне спостереження вибірковим.

Відповідно до МСА № 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки» під вибірковою перевіркою розуміють використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських записів або показників фінансової звітності, що дозволять аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики відібраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.

Вибіркове дослідження - це найбільш досконалий, науково обґрунтований метод несуцільного спостереження. При вибірковому дослідженні підлягає аудиту вся генеральна сукупність, але конкретно перевіряється тільки її визначена частина, що відібрана за певними правилами.

Якщо аудитор правильно організував та виконав вибіркове дослідження, він одержує досить вірні та точні аудиторські свідчення, що характеризують усю сукупність у цілому з незначним рівнем інформаційного ризику, і на цій підставі він може формувати аудиторський висновок про всю генеральну сукупність.

Для того, щоб досягти необхідного рівня доказовості даних, аудитор у разі використання як статистичних, так і нестатистичних методів вибіркової перевірки повинен визначити і розробити метод аудиторської перевірки, виконати процедури вибіркової перевірки та зробити оцінку аудиторських результатів.

Вибіркове дослідження не можна протиставляти суцільному як щось штучне й неповноцінне.