2.Формування українських громадських та політичних організацій в Галичині. Їх про австрійська позиція.

3 огляду на більш сприятливі політичні умови, перші українські політичні партії виникли на терені Австро-Угорської імперії, у Галичині. У 90-х pp . XIX ст. тут провідні позиції зайняли три партії:

-Русько-Українська радикальна партія;

-Українська національно-демократична партія;

-Українська соціал-демократична партія.

Русько-Українська радикальна партія (РУРП). Русько-Українська радикальна партія - перша українська політична партія. РУРП утворена в 1890 р. у Львові. Засновниками і лідерами партії були Iван Франко ,Михайло Павлик ,В. Будзиновський, С. Данилович, Є. Левицький та ін.У своїй діяльності РУРП прагнула поєднувати відстоювання соціальних інтересів українських селян Галичини із захистом національних прав українського народу. Під час гострих внутрішньопартійних дискусій між так званими «старими» (I. Франко, М. Павлик) і «молодими» членами партії (В. Будзиновський, В, Охримович, Є. Левицький та ін.) вперше було висунуто й обґрунтовано постулат політичної самостійності України (книжка Ю. Бачинського «Україна ірредента» і друга програма РУРП).Після розколу РУРП у 1899 р. частина членів увійшла до складу новоорганізованих Української національно-демократичної партії (УНДП) та Української соціал-демократичної партії (УСДП).Діячі партії відіграли значну роль в організації селянських страйків у Галичині в 1902 p., січового руху, посідали провідні посади в уряді ЗУНР.

Українська національно-демократична партія. (УНДП; спочатку Українське національно-демократичне сторонництво) - провідна українська політична партія у Галичині утворилася внаслідок злиття двох політичних течій - національно-радикального крила Русько-української радикальної партії та народовців - членів Народної ради. Установчий з'їзд партії відбувся 16 грудня 1896 p. у Львові.

Базуючись на національній платформі, вона об'єднала різні верстви українського суспільства і стала першою реальної силою, що змогла протистояти польському націоналістичному натиску в Галичині.

Помірковане та лояльне ставлення українських націонал-демократів до існуючої влади позначилося на формуванні національно-політичного ідеалу. Постулат політичної незалежності України не був чітко визначений у програмі партії, а ідея незалежності розглядалася як дуже віддалена перспектива. Центральне місце у програмі партії займала автономістська ідея як найбільш реальна вимога тогочасної політики. Одночасно УНДП продовжувала активно впливати на культурно-освітнє життя Галичини. Вимоги реформи австрійської системи шкільництва й утворення українського університету протягом всього часу існування УНДП були найбільш актуальними напрямами її практичної діяльності.

Демократизм ідейних засад УНДП проявився у прагненні ліквідувати куріальну виборчу систему і запровадити загальне пряме таємне голосування.

У 1918 р. партія відіграла провідну роль у творенні Західноукраїнської Народної Республіки. У квітні 1919 р. змінила назву на Українську трудову партію.

Українська соціал-демократична партія (УСДП). Українська соціал-демократична партія - легальна реформістська соціалістична партія, що діяла в Східній Галичині та Буковині як одна з автономних секцій Соціал-демократичної робітничої партії Австрії.. УСДП стояла на позиціях незалежності й соборності України. Спиралась на промислових і сільськогосподарських робітників. Значного впливу в суспільно-політичному житті регіону не мала. Створена у Львові 17 вересня 1899 р. «молодими» радикалами, які вийшли з РУРП.У роки Першої світової війни УСДП співпрацювала із Союзом визволення України, взяла участь у заснуванні й діяльності Головної Української Ради, пізніше - Загальної Української Ради, Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-1919 pp. Із січня 1919 р. перебувала в опозиції до уряду ЗУНР, підтримувала соціалістичний уряд Директорії УНР.

3 1920 р. УСДП перейшла на радянофільські позиції, висунувши у січні 1922 р. вимогу возз'єднання західноукраїнських земель з УСРР. У березні 1923 р. відповідно до рішень VI з'їзду УСДП остаточно перейшла на комуністичні позиції. Частина членів УСДП приєдналася до Комуністичної партії Західної України. Процес поступової відбудови партії на соціал-демократичних засадах завершив з'їзд УСДП, що відбувся у грудні 1928 р. у Львові. УСДП брала участь у спробах консолідації національно-державницького табору, засудила політику «нормалізації», виступила проти диктатури фашизму і комунізму. Але у 1930-х pp. УСДП організаційно була дуже слабкою і помітної ролі у політичному житті не відігравала. Припинила діяльність на початку Другої світової війни.

3.Українські політичні партії та організації в Наддніпрянській Україні та ставлення до війни.

Товариство укр.. поступовців(ТУП)	Закликали до підтримки Російської імперії,сподіваючись на надання Україні автономії в майбутньому;пізніше перейшли на позиції нейтралітету
Укр. соціал-демократична робітнича партія(УСДРП)	Розкол у партії:група на чолі С.Петлюрою виступила на боці Рос. імперії;група на чолі з В.Винниченком засудила війну та відстоювала ідею автономії України.
Карпато-Руський визвольний комітет	Створений у Києві емігрантами з Галичини;виступав за возз’єднання всіх укр. земель у складі Рос імперії,поширював серед галичан заклики зустрічати рос війська як визволителів
Комітет Південно_західного фронту Всеросійського союзу земств і міст	Створений із метою підтримки рос армії;членами комітету були відомі представники укр. нац. Руху – А.Вязлов,Д.Дорошенко,А.Ніковський.

Основні дати:

серпень 1914р. – Львів, Головна Українська Рада (ГУР);

4 серпня 1914р. - Союз Визволення України (СВУ);

Серпень 1914р. - легіон Українські січові стрільці (УСС).

ІІ. Проголошення незалежності України. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991року.

1.Причини проголошення Акту про державну незалежність України.

- нейтралізація політичних спекуляцій противників незалежності;

- продовження активної агітації проросійських сил щодо укладення нового союзного договору;

- вичікувальна позиція міжнародної спільноти.

2.Юридичне підтвердження Акту про державну незалежність – всеукраїнський референдум 1 грудня 1991року.

*прийнятий терміново скликаною позачерговою сесією Верховної Ради 24 серпня 1991р.

*проголошення незалежності України та створення самостійної укр. держави – України.

*неподільність і недоторканність території України

*чинність на тер-рії України виключно Конституції і законів України.

3.Вибори Президента України.

Проводилися одночасно з референдумом.

Прямі,таємні,альтернативні.Сім кандидатів на посаду президента (Л.Кравчук,В.Гриньов,В.Чорновіл,Л.Лукяненко,І.Юхновський,Л.Табурянський,О.Ткаченко,останній зняв свою кандидатуру на користь Л.Кравчука)

Перемога Л.Кравчука (61,59%).5 грудня 1991 на урочистому засіданні Верховної Ради України Л.Кравчук склав присягу на вірність укр.. народові й офіційно вступив на посаду Президента України.

Основні дати: 24 серпня 1991року – проголошення Верховною Радою України Акту про державну незалежність; 1 грудня 1991р. – Всеукраїнський референдум; вибори Президента України.

Особистість в історії: Л.М. Кравчук. — перший Президент України після здобуття нею незалежності у 1991 році , Голова Верховної Ради України, Народний депутат України, Герой України.

У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії , так і частина націонал-демократів. У 1991—1994 рр. — Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.

Обраний народним депутатом у 1994 р. — на довиборах в одному з мажоритарних округів на Тернопільщині. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної).

Білет№4