35. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту

Фін.екон.оцінка включає в себе:

1.аналіз фін.стану підпр-ва протягом 3 останніх років

2.прогноз фін.стану підпр-ва в період реалізації проекту

3.аналіз беззбитковості вир-ва осн.видів продукції

4.прогноз прибутків і грош.потоків у процесі реалізації інвест.проекту

5.оцінка ефективності інвест.проекту

Оцінка ефективності доцільності інвестицій проводиться за такими принципами:

1. Оцінка капіталу, що інвестується, базується на показнику грош.потоку. Заг.грош.потік складається з ЧПр та негрош.витрат (амортизація, резерви за сумнівними боргами) за мінусом негрош.доходів (переоцінка валютних активів)

2. Як інвест.капітал, так і суму грош.потоку обов*язково приводять до справжньої вартості. Приведення здійснюється диференційовано, по кожному етапу інвестування

3. В процесі приведення грош.потоку до справжньої вартості вибирають диференційовану ставку відсотка для різних інвест.проектів

4. Ставка дисконтування здійснюється залежно від мети оцінки, від суб*єкта, що проводить оцінку, від виду проекту і т.д.

Детальний аналіз ефективності інвест.проекту повинен залежати від масштабності проекту, від суми, потрібної для фінансування інвестицій.

Інвест.проекти под.-ся на:

• Малі

• Середні

• Великі

Критерії оцінки проектів також можуть залежати від масштабності інвест.проекту.

36. Розрахунок показників ефективності реальних інвестиційних проектів

Залежно від основних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектів комерційними банками використовується низка методів. Основним з них є розрахунок чистого приведеного доходу (NPV), який визначається як величина, одержана шляхом дисконтування різниці між усіма річними відпливами та припливами реальних грошей, які накопичуються протягом усього життя проекту.

Оскільки приплив грошових коштів розглядається протягом певного часу, то його дисконтування має здійснюватися за певної відсоткової ставки i, яка часто вибирається на рівні ціни авансованого капіталу або на рівні середньозваженої вартості капіталу (WACC).

Середньозважена вартість капіталу є відносною величиною, тому вона виражена у відсотках та розраховується як середня величина з необхідної прибутковості за різними джерелами фінансування, а питомою вагою кожного показника є частка кожного джерела фінансування інвестицій.

,

де r_i — необхідна дохідність (норма прибутку) з капіталу, одержаного з і-го джерела; di — частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаного з і-го джерела.

Далі розглянемо наступний метод оцінки інвестиційного проекту — метод визначення індексу рентабельності інвестицій (PI), він є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NPV, показник PI — це відносна величина, яка визначається за такою формулою:

Якщо PI = 1, то це означає, що дохідність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо PI > 1, то проект прибутковий, і навпаки, якщо PI < 1 — проект збитковий

Наступний метод — визначення внутрішньої норми дохідності (IRR) інвестицій, що є одним з найважливіших для комерційних банків. Показник, що характеризує відносний рівень витрат (відсотки за позичковий капітал, плата за залучений акціонерний капітал та ін.), називається ціною за використаний (авансований) капітал (СС). Для цього треба підібрати таку відсоткову ставку для дисконтування грошового потоку, яка б забезпечувала вирази: NPV > 0 або NPV = 0. Така ставка (бар’єрний коефіцієнт) повинна відображати очікуваний середній рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з урахуванням фактора ризику.

Практичне застосування цього методу зводиться до того, що в процесі аналізу відсотків за позичковий капітал вибирається два значення ставки дисконту і1 < і2 таким чином, щоб в інтервалі (і1, і2) функція NPV = f(і) змінювала своє значення з «+» на «–» або навпаки. Таким чином, використовують формулу:

якщо IRR > СС, то проект варто реалізовувати;

IRR < СС — проект варто відхилити;

IRR = СС — проект ні прибутковий, ні збитковий.

Останній метод, який часто використовується банками для оцінки ефективності інвестиційного проекту, — це метод визначення строку окупності інвестицій. Якщо не враховувати фактор часу, то показник строку окупності інвестицій можна визначити за такою формулою:

ny = IC : Pс

де ny — спрощений показник строку окупності; IC — розмір інвестицій; Pс — щорічний середній чистий прибуток.

Таким чином, строк окупності інвестицій — це тривалість часу, протягом якого недисконтовані прогнозні надходження грошових коштів перевищують недисконтовану суму інвестицій, тобто це кількість років, необхідних для відшкодування інвестицій.