18. Зміст роботи банку з аналізу та попереднього відбору заявок клієнтів на отримання інвестиційного кредиту.

Дана робота є складовою частиною першого етапу процесу банківського інвестиційного кредитування. За своєю сутністю це збір інформації про попит на інвестиційні кредити, її аналіз та попередній відбір заявок. При цьому повинен бути дотриманий основний принцип: вся інформація про потенційних позичальників, що надходить до банку, повинна письмово фіксуватися кредитними працівниками та містити такі відомості:

— короткий зміст кредитованого проекту;

— обсяг необхідних коштів;

— вид та строк позики;

— пропоноване забезпечення.

Також до заявки додається пакет документів, що містить:

— статутні документи позичальника;

— картку зі зразками підписів уповноважених осіб та печатки;

— фінансовий звіт (баланс та звіт про прибутки та збитки);

— техніко-економічне обґрунтування або бізнес-план;

— контракти та угоди на проект, що кредитується;

— супутня документація на пропоноване забезпечення.

При надходженні до банку великої кількості заявок така інформація створює передумови для попереднього відбору найбільш привабливих пропозицій, а також дає можливість наповнювати портфель кредитних заявок для подальшої роботи з ними. Працівник кредитного відділу відіграє роль продавця і експерта у процесі надання позики.

На підставі заповнених та наявних даних слід отримати інформацію про потенційного клієнта. У першу чергу перевірці підлягають засновники фірми, її керівники та головний бухгалтер. Особливу увагу необхідно звернути на ті підприємства та фірми, до яких вони мають або мали стосунок. Також бажано перевірити інформацію щодо кредитів, отриманих фірмою раніше. Усі відомості, наявні у картці реєстрації позичальника, аналізуються та звіряються з базою даних. Дані, що не збігаються, уточнюються в ході інтерв’ю з позичальником.

19. Оцінка кредитоспроможності позичальника

Під кредитоспром. позич. банку розуміють наявність у позичальника передумов для отримання кредиту і його здатність повернути кредит та відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Аналіз кредитоспроможності проводиться з метою отримання інформації для прийняття рішення про можливості й умови надання позики. Глибина аналізу залежить від наявності або відсутності в минулому кредитних відносин банку з конкретним позичальником, від результатів його фінансово-господарської діяльності, обсягу та строків надання кредиту.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банку має ґрунтуватися на певних умовах, котрими передбачається: забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних, визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника, диференційований підхід до оцінки кредитоспром. щодо кожної групи позичальників при наданні їм різних видів кредитів, забезпечення поточної та прогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів, використання суч. наукових методів, моделей, зарубіжного досвіду і вітчизняної практики проведення такої оцінки, залучення у разі необх. висококвал. експертів, упровадження суч. іннов. технологій оцінювання тощо.

Інформаційною базою, покликаною забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів банку, можуть бути матеріали, отримані безпосередньо від позичальника, кредитна історія підприємства; відомості, які при необхідності можуть бути одержані із зовнішнього оточення клієнта, а також матеріали державних органів та зовнішніх аудиторів.

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, комерційні банки України керуються власними положеннями та методиками, в основу яких покладено методичні рекомендації Національного банку України. Водночас НБУ не забороняє банкам самостійно встановлювати додаткові критерії аналізу фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які її характеризують, залежить від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фін. діяльності останнього, а також від наявного забезпечення.

Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.