29. Визначення строку банківського інвестиційного кредитування

Розрахунки, що виконуються банком у період надання кредиту на нове будівництво, розширення, технічне переозброєння підприємств здійснюється таким чином:

Повний строк кредиту = Період використання кредиту + Пільговий період + Період погашення.

Період використання – це строк реконструкції або будівництва об’єкта.

Пільговий період – строк освоєння виробничих потужностей, тобто період часу з моменту введення об’єкта в експлуатацію до досягнення проектних техніко-економічних показників.

Період погашення – період часу, протягом якого позичальник розраховується по своєму кредитному зобов’язанню.

Період погашення розраховується, як співвідношення Суми кредиту з відсотками та іншими платежами до Суми прибутку та амортизаційних відрахувань, що направляються на погашення кредиту (за рік).

30. Зміст роботи банку з підготовки та укладання кредитної угоди при банківському інвестиційному кредитуванні.

Кредитна угода (договір) — це юридичний документ, що визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з нагоди одержання останнім банківських позичок.

У кредитному договорі передбачається розмір кредиту, умо­ви надання та погашення позички, відсоткова ставка за кредит, зобов’язання підприємства по заставі та форми забезпечення позичок; перелік розрахунків і відомостей, необхідних для кредитування, строки їх надання та інші умови. Конкретний зміст договору і перелік умов визначаються за угодою сторін.

Правильно складений договір повинен захистити інтереси бан­ку та представлених ним осіб (вкладників та акціонерів) шляхом установлення необхідних обмежень на дії позичальника, які можуть являти собою загрозу для повернення коштів банку.

У зв’язку з тим, що інвестиційне кредитування належить до найризикованіших операцій банку, то сам процес повернення коштів (яким чином, коли, де банк може здійснювати заходи з повернення) повинен бути детально застережений у кредитному договорі.

Виходячи з цього, кредитна угода має містити обмежувальні умови, які можуть бути двох видів:

• зобов’язальні, які зобов’язують позичальника здійснювати певні заходи, наприклад: періодично надавати банкам фінансову звітність; підтверджувати рівень страхових внесків; підтримувати певний рівень ліквідності тощо;

• обмежувальні, які обмежують позичальника щодо здійснення певних заходів без узгоджень з банком, наприклад: збільшення суми свого боргу, купівлі додаткового основного капіталу, участі в злиттях, здійснення продажу активів або виплати надвисоких дивідендів своїм акціонерам.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоби він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з позичальником. У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів.

На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредит­ного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичаль­ника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.