64. Поняття Особливої частини кримінального права України та зарубіжних країн.

65. Система Особливої частини кримінальних кодексів різних держав. Критерії систематизації норм.

Велика кількість кримінально-правових норм щодо відповідальності за окремі види злочинів породжує потребу в їхній систематизації, яка передбачає об'єднання норм в окремі групи (розділи, глави), визначення порядку (послідовності) розташування як цих груп, так і норм, що їх складають, у межах розділів, глав. Система Особливої частини кримінального законодавства є його універсальною характеристикою як формальною, так і змістовною. Вона свідчить, зокрема, про ступінь досконалості права певної держави, про його простоту та зрозумілість чи, навпаки, про заплутаність, забезпечує зручність і легкість пошуку потрібної правової норми. Окрім того, система Особливої частини кримінального законодавства відображає ієрархію соціальних інтересів, які беруться у тій чи іншій державі під кримінально-празову охорону. Виділення в системі Особливої частини глав чи розділів про певні категорії злочинів, розміщення їх на чільному місці свідчить про те, боротьбу з якими посяганнями законодавець вважає першочерговим завданням. Тому система Особливої частини далеко не довільна, вона визначається панівними в суспільстві поглядами на пріоритети кримінально-правової охорони, що у свою чергу детерміновано правовими традиціями, існуючим співвідношенням політичних сил тощо. Система Особливої частини кожної держави індивідуальна. Хоча можуть бути виділені і деякі спільні риси, які характеризують такі системи в усіх державах чи групах держав. Насамперед, чим розвинутішим є право певної держави, тим досконалішою є й система його Особливої частини. Це проявляється у наявності диференціації норм матеріального та процесуального права, формальному поділі кримінально-правових норм на Загальну та Особливу частину, розгалудженій структурі Особливої частини. Структура Особливої частини кримінального законодавства багатьох зарубіжних держав характеризується наявністю не простого поділу на глави, а й більш глибокого, коли виділяються розділи, що об'єднують споріднені глави, або й ще більш детальної класифікації. За основу об'єднання норм у самостійні глави, розділи звичайно береться характер суспільної небезпеки посягань, їхній родовий об'єкт. Окремі статті часто діляться на частини, пункти, кожна з яких має своє найменування або принаймні нумерацію (за допомогою літер чи цифр). При визначенні послідовності розташування окремих структурних частин, з яких складається Особлива частина кримінального законодавства, переважно використовується принцип визначення їхнього місця за ступенем небезпеки посягань - від більш небезпечних до менш небезпечних. При цьому, відповідно до панівних у демократичних суспільствах поглядів, на перше місце ставляться посягання проти особи, після цього - проти суспільних інтересів і, нарешті, проти держави. Загальноприйнято, що Особлива частина починається зі злочинів проти життя та здоров'я особи, а завершується військовими злочинами. Для сучасного розвитку законодавства загалом і кримінального зокрема характерним є визнання пріоритету міжнародно-правових актів над національним законодавством. Положення міжнародних договорів, ратифікованих парламентами, не виступають джерелами Особливої частини кримінального законодавства окремих держав, оскільки не містять кримінально-правових санкцій. Однак вони відображаються в національному законодавстві, оскільки на їхній основі приймаються відповідні кримінально-правові норми. Такі норми часто об'єднуються у спеціальні глави чи розділи КК. Наприклад, у КК Російської Федерації це розділ XII та глава 34, які мають однакову назву — «Злочини проти миру та безпеки людства». Необхідно відзначити, що Особлива частина кримінального законодавства деяких зарубіжних держав взагалі не має системи у звичному для нас розумінні. Тобто, норми щодо відповідальності за окремі види злочинів не систематизовані з урахуванням родового об'єкта посягань, не розташовані в порядку, визначеному на основі якогось критерію. Насамперед це стосується держав, де кримінальне законодавство несистематизоване та не упорядковане у формі кримінального кодексу, зокрема у Великобританії. Навряд чи можна говорити про існування системи Особливої частини кримінального законодавства в США, оскільки навіть формально Федеральний кримінальний кодекс США - розділ 18 (ч.І) Зводу законів США - не поділений на Загальну та Особливу частини. Лише аналіз змісту цього нормативного акту дозволяє вважати, що з семидесяти його глав одна (перша) регламентує положення Загальної частини кримінального права, усі інші - його Особливої частини. Усі глави, які містять норми щодо відповідальності за окремі види злочинів, розташовані за алфавітним порядком, залежно від того, з якої букви англійського алфавіту починається перше слово назви глави. У літературі справедливо відзначається, що таке розташування складів злочинів, яке пояснюється американськими юристами зручністю для практичного застосування закону, не витримує ніякої критики з наукової точки зору25 Для з'ясування специфіки системи Особливої частини кримінального законодавства окремих держав потрібно звернутися до їхніх кримінальних кодексів. Лише наявність кодифікованого законодавства щодо відповідальності за окремі види злочинів дозволяє з'ясувати положення, сукупність яких характеризує систему Особливої частини. Некодифіковані акти кримінального законодавства все одно групуються навколо відповідних норм кодексів, розвивають і доповнюють їх.