19. Поняття, види та ознаки суб’єкта злочину в різних правових системах

Переведенный текст

Найбільш загальними ознаками суб'єкта злочини є вік карної відповідальності й осудність.

Україна. Питання про суб'єкта злочину, по суті справи, є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Частина 1 ст. 18 визначає, що "суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність". Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку. Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб'єктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.). Обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 вказано, що "осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними". Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи.

Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину (об'єкта, суспільно небезпечного діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків). Здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні і лише в сукупності визначають характер поведінки особи в конкретній ситуації. Питання про осудність особи виникає тільки у зв'язку з вчиненням нею злочину. Саме щодо нього необхідно з'ясувати, чи здатна особа правильно оцінювати суспільно небезпечний характер вчиненого діяння, його суспільно небезпечні наслідки і керувати своїми діями (бездіяльністю). Суб'єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавства виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності.

Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи.

Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину (об'єкта, суспільно небезпечного діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків). Здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні і лише в сукупності визначають характер поведінки особи в конкретній ситуації. Питання про осудність особи виникає тільки у зв'язку з вчиненням нею злочину. Саме щодо нього необхідно з'ясувати, чи здатна особа правильно оцінювати суспільно небезпечний характер вчиненого діяння, його суспільно небезпечні наслідки і керувати своїми діями (бездіяльністю).

Стан осудності - це норма, типовий стан психіки людини, характерний для її певного віку. Як правило, стан осудності презюмується, бо він характерний для переважної більшості людей. Тому на практиці питання про встановлення осудності виникає тільки при наявності сумнівів у психічній повноцінності особи, яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння. Із станом осудності пов'язане і досягнення (реалізація) мети покарання.

США. Якщо по російському карному законодавству суб'єктом злочини може бути тільки людина, тобто фізична особа, то по кримінальному праві багатьох закордонних країн, у тому числі американському, може бути також юридична особа.

По загальнім правилам особа, що не досяглася семирічного віку, не несе кримінальної відповідальності за свою поведінку, тому що вважається, що воно не може мати відповідного Mens геа. Особа, що досяглася 14- літнього віку є кримінально-відповідальним за зроблене їм діяння в повному обсязі. А у віці від семи до 14 років воно презюмируется "нездатним" вчинити злочин. Але презумпція може бути спростованим доказом того, що особа розуміла, що робить і що те, що воно робить, робить, є "неправильним". Причому, якщо у віці семи років презумпція досить сильна, те поступово вона слабшає й в 14- літньому -зовсім зникає.

Осудність. Рішення питання про те, чи була особа під час здійснення кримінально карного діяння осудним чи ні, нерідко в судовій практиці є справою досить складним. Доведена неосудність - гарний захист проти пред'явленого обвинувачення. Хоча в деяких штатах відмовилися від захисту в силу неосудності, а психічна хвороба або дефект може бути доказом відсутності в обвинувачуваного необхідного елемента злочину. Аргументується така позиція, зокрема , тим, що "неосудність на практиці виявляється захистом тільки багатої людини, тому що тільки багатий може дозволити собі мати сонм експертів, які повинні створити переконливий захист".

Н\р:корпорація - суб'єкт карного переслідування за дії своїх представників, те можна говорити про різновид субститутивной відповідальності (vicarious liability), що не виключає, а, навпаки, що припускає можливість покладання строгої відповідальності (strict liability), насамперед за так звані "регулятивні злочини".

Франція. Суб'єктами карної відповідальності, згідно КК Франції 1992 р., можуть бути фізичні і юридичні особи. У французькій кримінально-правовій літературі автори не виділяють, як правило, спеціального розділу, присвяченого характеристиці суб'єкта злочинного діяння. Це пов'язане з тим, що суб'єкт як такий не є елементом діяння. Питання віку кримінальної відповідальності, неосудності й т.п. аналізуються французькими юристами стосовно до характеристики морального елемента злочинного діяння. КК також не містить якої-небудь спеціальної глави, присвяченої суб'єктові злочину. Правда, у главі першої роздягнула II "Про кримінальну відповідальність" Книги I КК існує ряд норм, що мають тією чи іншою мірою до нього відношення”. Фізичні особи як суб'єкти злочинного діяння. Першою ознакою фізичної особи як суб'єкта злочинного діяння є досягнення віку кримінальної відповідальності. У КК 1992 р. він прямо не встановлений, хоча в ньому й утримується положення про те, що в спеціальному нормативному акті певні умови, при яких особам старше 13 років може бути призначене покарання (ст. 122-8). Таким нормативним актом є Ордонанс № 45-174 від 02.02.1945 г. про неповнолітніх правопорушників (з наступними змінами й доповненнями). Ордонанс установлює спеціальний правовий режим відповідальності неповнолітніх, в основі якого лежить презумпція карної невідповідальності осіб, що не досяглися 18 років. У КК Франції названі критерії, що обумовлюють визнання особи несамовитою: а) медичний критерій - наявність психічного або нервово-психічного розладу; б) психологічний критерій -відсутність здатності усвідомлювати або контролювати свої дії (ст. 122-1). У другій половині XX в. французькі юристи знову вертаються до ідеї карної відповідальності юридичних осіб. Відповідно до КК 1992 р. до кримінальної відповідальності може бути притягнута будь-яка юридична особа, за винятком держави. У першу чергу, мова йде про юридичних осіб приватного права: комерційних суспільствах, різних асоціаціях, фондах і тому подібних цивільно-правових об'єднаннях, а також приватних групах, що мають законодавче походження, і профспілках. До відповідальності можуть бути притягнуті й іноземні юридичні особи приватного права у випадках, коли юрисдикція французьких судів поширюється на зроблені діяння. Це перша категорія юридичних осіб. Інша ж представлена юридичними особами публічного права.Юридичні особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності як поряд з фізичними особами, так і самостійно. У статті 121-2 КК вказується на те, що відповідальність юридичної особи не виключає відповідальності фізичної особи, "виконавця або співучасника тих же самих дій". Відповідальність юридичних осіб, згідно КК, обумовлена наявністю двох обставин: 1) злочинне діяння повинне бути зроблене на користь юридичної особи й 2) його керівником або представником. Здійснення злочину "на користь", або, інакше кажучи, "на рахунок", юридичної особи означає, що в результаті здійснення злочинного діяння юридична особа одержує певну вигоду, причому мова йде, як правило, про майнову вигоду, хоча не виключається й інша "користь". Відповідальність юридичних осіб наступає у Франції не за всі злочинні діяння, а тільки за тих, про яких прямо сказане в нормативному акті.

Англія. Фізичні особи. До кримінальної відповідальності в англійському праві може бути притягнута будь-яка фізична особа -англійський підданий, іноземець і особа без громадянства.

Виключення становлять обличчя, які звільняються від карної відповідальності в силу свого положення. По-перше, за установившейся традицією вважається, що суверен (король або королева) не може зробити злочину (King can do not wrong) і тому не може бути притягнутий до відповідальності. По-друге, згідно із Законом про дипломатичні привілеї 1964 року[1] посли й особи, що входять до складу службового персоналу іноземного посольства наділені імунітетом від карного переслідування. У випадку звільнення дипломатичного представника від займаної посади він негайно втрачає привілей безвідповідальності за злочинне діяння, зроблене їм. У вченні про фізичну особу як суб'єктові злочину основним є питання про неосудність. По англійськім праві неосудність може бути обумовлена віком, щиросердечною хворобою й сп'янінням.

Неповноліття по англійськім праві звичайно зв'язується з відсутністю волі, що може служити причиною, що виключає кримінальну відповідальність. Карне законодавство розрізняє три групи неповнолітніх - малолітні діти у віці до 10 років, діти у віці від 10 до 14 років і підлітки у віці від 14 до 17 років (при призначенні покарань до них прирівнюються молоді люди у віці від 17 років до 21 року). Англійська судова практика дотримується думки, що для застосування правила про зменшену осудність необхідна комбінація трьох елементів. По-перше, обвинувачуваний повинен страждати від такої "аномалії свідомості" у момент здійснення злочину, яку звичайна розумна людина визначить як "ненормальність"

Корпорації. Згідно з англійським правом аналогічно фізичним особам до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті корпорації, такі як інкорпоровані компанії, публічні корпорації або органі самоврядування.

Корпорації. Згідно з англійським правом аналогічно фізичним особам до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті корпорації, такі як інкорпоровані компанії, публічні корпорації або органі самоврядування. Слід згадати про дві виключеннях, при яких описаний вище спосіб ідентифікації застосувати неможливо. По-перше, до них ставляться злочини, які по своїй природі не можуть бути зроблені корпорацією, наприклад, полові злочини, двоєженство та ін. (хоча деякі англійські юристи вважають, що, якщо корпорація й не може бути обвинувачена в здійсненні таких злочинів як виконавець, теоретична можливість її обвинувачення як співучасника не виключена).

РФ. Суб'єктом злочину згідно зі статтею 19 КК РФ зізнається осудна фізична особа, що досяглася певного законодавцем віку, яке зробило заборонене законом суспільно небезпечне діяння, що заподіяло шкода об'єкту кримінально-правової охорони.

Насамперед , суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людей. Юридичні особи (підприємства, установи й інші організації й об'єднання) суб'єктом злочину бути не можуть. Не визнаються суб'єктами злочину тварини, що заподіяли шкоду здоров'ю людину. Якщо вони виступають як знаряддя злочину, то кримінальної відповідальності за це підлягають хазяїн тварини або інша особа.

Кримінальної відповідальності за злочинне зазіхання підлягає тільки осудна особа. Осудність, будучи необхідною ознакою, що характеризують суб'єкта злочину, визначається тим, що особа усвідомлює в момент здійснення діяння його суспільно небезпечний характер, віддає звіт своїм діям або бездіяльності й може керувати ними. Несамовиті особи карної відповідальності не підлягають, незалежно від характеру й ступеня суспільної небезпеки чинених ними дій (бездіяльності). Поряд з осудністю, важливе значення для визнання особи суб'єктом злочину здобуває правильне встановлення вікової ознаки. Відсутність розглянутих ознак в особи, що зробив діяння, що передбачає наявність спеціального суб'єкта, виключає його кримінальну відповідальність. Поняття суб'єкта злочину, оскільки мова йде про людині, що зробила небезпечне діяння й приваблюваному за це до кримінальної відповідальності, не обмежується лише розглядом тільки юридичних ознак. Необхідно також у кожному окремому випадку з'ясовувати й моральний вигляд особи, його поведінка в побуті, родиний стан, відношення до навколишніх, стан здоров'я, тобто соціальну сутність особистості.