- •1 Предмет і задачі геодезії.
- •2. Поняття про форму і розміри землі.
- •3. Система географ та прямокут координат.
- •4. Орієнтування ліній. Дійсний азимут.
- •Дирекційний кут
- •6. Міжнародне розграфлення і номенклатура аркушів карт 1:1000000
- •7.Прямокутне розграфлення і позначення топопланів масштабів1:5000-1:500
- •8. Умовні знаки топографічних карт та їх класифікація
- •Лінійний масштаб
- •Поперечний масштаб
- •10. Сітка географічних координат
- •11. Призначення і закріплення точок місцевості
- •12. Основні частини теодоліта.
- •13. Горизонтальний і вертикальний кола теодоліта
- •14. Польові роботи при прокладанні теодол ходів
- •15. Вимірювання вертикальних кутів.
- •16. Опрацювання кутових вимірюваннях в теодол ходах.
- •17. Пряма і обернена геод задачі. Пряма геодезична задача
- •18. Обчислення приростів координат в теодолітних ходах.
- •19. Формули обчислення координат точок теодолітного ходу.
- •20. Поняття про геометричне та і тригонометричне нівелювання.
- •21. Суть і способи геометричного нівелювання.
- •23. Перевірка нівеліра н3.
- •24. Нівелірні рейки. Башмаки і костилі
- •25. Виконання нівелювання іv класу
- •26. Зрівнювання перевищень та обчислення відміток реперів нівелюванн 4-го классу.
- •27. Тригонометричне нівелювання.
- •28. Методи визначення площ на планах землеустрою.
- •Визначення площі за допомогою палетки
- •Аналітичний спосіб
- •Механічний спосіб визначення площ
- •29. Геодезичнс основа: геом. Аналітична мрежі….
- •30. Сутність і застосування тахеометричного знімання.
- •Виконання тахеометричного знімання.
- •32. Сутність і призначення планово висотної підготовки аерофотознімків.
- •33.Складання проекту планової підготовки аерознімків. Маркування точок.
- •34. Визначення координат роз познаку оберненою засічкою.
- •Визначення координат роз познаку методом знесення.
- •36.Визначення координат рп комбінованою засічкою
- •Спосіб комбінованої засічки
- •37. Визначення координат рп полярним способом
- •38. Визначення координат рп прямою засічкою.
- •39.Види вимірювань: прямі, посередні…
- •40. Принцип арифметичної середини
- •41. Поняття і визначення ваги. Властивість ваг вимірювань
- •42.Способи оцінки точності безпосередніх рівно точних вимірювань.
- •43. Врівноваження системи ходів з однією вузловою точкою з оцінкою точності.
- •44. Врівноваження системи нівелірних ходів з кількома вузловими точками методом послідовних наближень
- •45. Врівноваження системи нівелірних ходів з кількома вузловими точками методом «червоних чисел» з оцінкою точності.
- •Види і завдання інженерних вишукувань.
- •Методи детального розмічування кругових кривих.
- •60. Способи винесення на натуру проектних точок.
45. Врівноваження системи нівелірних ходів з кількома вузловими точками методом «червоних чисел» з оцінкою точності.
Мережу нівелірних ходів називають незалежною, якщо вона не прив’язана до реперів державної нівелірної мережі, або прив’язана тільки до одного репера. Такі мережі зручно зрівнювати способом полігонів В.В.Попова.
Для цього складають схематичний рисунок мережі полігонів з зазначенням номерів вузлових точок і полігонів, довжин ходів (в кілометрах), сум перевищень і числа штативів (станцій) кожної ланки.
На рис. 3 - А – вихідна нівелірна марка; В, С, D – вузлові точки, які не мають відміток; – довжина ланок в кілометрах; – число штативів; стрілками показано напрями з додатними перевищеннями.
Безпосередньо, згідно з рисунком, підраховують нев’язки в сумах перевищень по кожному полігону, визначаючи знаки нев’язок для напрямів, що збігаються з ходом годинникової стрілки. Визначають якість виміряних перевищень шляхом порівняння одержаних нев’язок з допустимими, обчисленими згідно з вимогами нівелювання ІV кл. за формулою: мм .
В наведеній формулі – довжина ходу, виражена в кілометрах.
Обчислені і допустимі нев’язки записують на рисунку в середині відповідних полігонів.
Складають схему полігонів для зрівнювання перевищень і указують на ній номера вузлових точок і полігонів.
На цій схемі в середині кожного полігона, під його номером, заготовляють табличку нев’язок (в міліметрах), а біля кожної ланки – табличку поправок, при цьому по зовнішніх ланках – по одній табличці з зовнішньої сторони, а по внутрішніх лаках – по дві таблички з обох сторін кожної ланки.
Після цього обчислюють з точністю до 0.01 червоні числа для кожної ланки кожного полігона за правилом: червоне число ланки дорівнює числу штативів ланки, поціленому на число штативів всього полігона (або довжині ланки в км поділеному на периметр всього полігона).
Для ланок АВ, ВD і DА першого полігона (Рис.4) відповідно будемо мати такі червоні числа: 0.45, 0.33 і 0.22. Сума червоних чисел в кожному полігоні повинна дорівнювати 1. Червоні числа виписують над відповідними табличками червоним кольором. Безпосередньо на схемі розподіляють нев’язки, починаючи з найбільшої за абсолютною величиною в такій послідовності: множать нев’язку даного полігона послідовно на кожне червоне число його ланки. (В нашому прикладі для ІІІ полігона, з якого почали зрівнювання, одержали поправки +25, +8, +14). Одержані добутки записують в зовнішні таблички поправок під відповідними червоними числами з знаком нев’язки і сума всіх добутків повинна дорівнювати величині нев’язки, тобто нев’язці III полігона. На схемі розподілену нев’язку підкреслюють.
Переходять до сусіднього полігона І. В табличні нев’язок записують під нев’язкою полігона нову, одержану, як алгебраїчну суму нев’язки з поправкою, винесеною за рахунок спільної ланки з сусіднього полігона (+38)+(+8)=(+46). Нову нев’язку множать послідовно на червоні числа кожної ланки даного полігона, і одержані добутки записують в відповідні таблички поправок, контролюючи їх суму, яка повинна дорівнювати величині нев’язки.
Після цього переходять по наступного, II полігона, підраховують його нову нев’язку, в якій враховані внесені за рахунок спільних ланок поправки з сусідніх полігонів (-42)+(+15)+(+14)=(-13), з цією нев’язкою поступають так само, як описано в попередніх полігонах.
Закінчивши, таким чином, перший круг, переходять знову до початкового полігона. Підраховують його нову нев’язку, яка складається з алгебраїчної суми поправок, внесених з спільних ланок сусідніх полігонів (+10)+(-4)=(+6). Записують її в табличку нев’язок, множать послідовно на червоні числа ланок. Одержані добутки записують в відповідні таблички поправок і контролюють суми добутків. Потім, переходячи послідовно від полігона до полігона, поступають аналогічно до тих пір, поки нев’язки всіх полігонів будуть дорівнювати нулю, тобто будуть винесені за зовнішні межі полігонів.
Після закінчення розподілу нев’язок підраховують алгебраїчну суму поправок в кожній табличці і записують її під подвійною лінією. Обчислюють поправки в сумах перевищень по кожній ланці і записують їх на схемі, в дужках, біля відповідної ланки з внутрішньої сторони полігона.
Поправка в суму перевищень внутрішньої ланки дорівнює алгебраїчній сумі чисел зовнішньої таблички поправок, взятої з протилежним знаком, плюс алгебраїчна сума чисел внутрішньої таблички поправок.
Наприклад, в II полігоні:
для ходу СD поправка буде: -(-4)+(+16)=(+20)
для ходу DВ поправка буде: -(-3)+(+14)=(+17)
для ходу ВС поправка буде: -(-5)+0=(+5)
Обчислені поправки записують в таблицю зрівнювання полігонів. Алгебраїчна сума поправок по кожному полігону, повинна дорівнювати величині нев’язки з протилежним знаком.
Після обчислення поправок в перевищення виконують оцінку точності нівелювання, тобто обчислюють середню квадратичну помилку одиниці ваги і середню квадратичну помилку нівелювання на 1 км ходу ,