Бюджетний процес і проблеми його удосконалення (2009р. - 2011р.)

План

1. Поняття бюджетного процесу та його учасників:

1.1. Сутність бюджетного процесу.

1.2. Учасники бюджетного процесу.

2. Бюджетний процес і його складові етапи.

2.1. Складання проекту бюджету.

2.2. Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет.

2.3. Виконання бюджету.

2.4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету.

3. Шляхи удосконалення бюджетного процесу.

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини. В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин. Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції. Актуальність теми посилюється тим, що бюджетна система нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи. Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільчу, контролюючу, забезпечення існування держави. язаної з функціонуваннямВ умовах реформування економіки України, пов різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні. Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Запровадження казначейської системи обслуговування місцевих бюджетів має стати важливим кроком у напрямку: - створення єдиного механізму для впровадження засад реформування міжбюджетних відносин; - формалізації єдиних процедур управління видатками на всіх стадіях виконання бюджету; - посилення поточного контролю за дотриманням фінансової дисципліни та попередження нецільового використання коштів на стадії прийняття зобов'язань та здійсненні платежу; - запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів. За останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених–економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут. Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем. Об’єктом дослідження є бюджетна система. Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають у ході бюджетного процесу.

1. Поняття бюджетного процесу та його учасників

У юридичній науці вироблено розуміння бюджетного процесу як заснованої на правових нормах діяльності органів держави й органів місцевого самоврядування зі складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету, складання, розгляду й затвердження звіту щодо виконання бюджету'.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Повний цикл бюджетного процесу (бюджетний цикл), тобто період із початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про Його виконання, триває понад два роки і охоплює всі стадії бюджетного процесу, у тому числі бюджетний період. Таким чином, бюджетний цикл включає:

- період формування бюджету;

- період виконання бюджету;

- пільгові бюджетні терміни (час дії тогорічних асигнувань за капітальними вкладеннями);

- період звітності.

Бюджетний процес заснований на відповідних принципах — організаційно-правових засадах побудови й здійснення бюджетного процесу, що забезпечують його результативність. Можна виокремити такі принципи бюджетного процесу:

1) властиві бюджетній системі взагалі й закріплені у статті 7 Бюджетного кодексу;

2) властиві саме бюджетному процесу:

- принцип розподілу бюджетних повноважень між органами представницької і виконавчої влади відповідно до бюджетного законодавства:

- принцип спеціалізації бюджетних показників, що реалізується через бюджетну класифікацію;

- принцип щорічності бюджету, який полягає в обов'язковому прийнятті бюджету кожного року до початку нового планового року;

- принцип послідовності вступу до бюджетної діяльності органів влади (органи виконавчої влади складають проект бюджету, представницькі органи затверджують закон або ухвалюють рішення про місцеві бюджети, а виконують бюджети всіх рівнів державні органи виконавчої влади та муніципальні органи).

Стадіями бюджетного процесу е:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету й прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються внутрішній фінансовий контроль, який повинен забезпечувати:

1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;

2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам:

3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективно! системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:

- положень Бюджетного кодексу та інших нормативно-правових актів;

- вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків:

- правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;

- забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і у підвідомчих бюджетних установах.

Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою —в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України—відповідно до його повноважень, визначених законом.

Учасниками бюджетного процесу є органи й посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями та беруть участь у складанні, розгляді, затвердженні бюджетів, їх виконанні й контролі за їх виконанням, розгляді звітів про виконання бюджетів. Бюджетні повноваження— це права й обов'язки у сфері бюджетної діяльності, що закріплені нормами бюджетного права.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи Та юридичні особи, Що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про державний бюджет України.

Головні розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України. Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Конституційний Суд України, Верховний Суд України та Інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук. Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономно! Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники коштів державного бюджету України визначаються відповідно затверджуються законом про державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо Інше не передбачене законодавством:

5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачання ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.