Тема 5. Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування План

1. Бюджетний дефіцит і причини його виникнення

2. Джерела покриття дефіциту бюджету

3. Державний борг

4. Державний кредит

Література

Алексєєв І.В. , Ярошевич Н.Б., інші Бюджетна система. – К., 2008. с.113-127

Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. Посіб. – К., 2006. – С.505-510

Старостенко Г.Г., Булгаков Ю.В. Бюджетна система: Навч. Посіб. – К., 2006. – С.153-168

Існують три можливі стани бюджету як фінансового плану:

1. рівновага доходів і видатків;

2. дефіцит (перевищення видатків над доходами);

3. профіцит (перевищення доходів над видатками).

Бюджет, що передбачає рівновагу доходів і видатків, назива­ється збалансованим бюджетом, а процес планування доходів і по­треб у видатках називається збалансуванням бюджету.

Рівновага доходів і видатків бюджету є його найбільш доці­льним і обґрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бю­джету мають відповідні джерела фінансування. З позицій фінан­сового забезпечення реалізації функцій держави немає потреби, з одного боку, формувати зайві доходи, а з іншого — передбачати у своєму плані видатки без гарантованих надходжень для їх фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування.

З позицій адміністративного управління фінансами проблема створення рівноважного бюджету вирішується досить просто. За­лежно від конкретної ситуації можна або збільшити податки, або скоротити видатки. З позиції ж оптимізації бюджету та його ролі в суспільстві цього досягти дуже важко, адже будь-яке скорочення видатків чи збільшення рівня оподаткування веде до певних наслід­ків, які необхідно виявити та проаналізувати.

Профіцит бюджету, або бюджетний надлишок, виникає тоді, коли загальна сума доходів перевищує заплановані видатки. Від­повідно до Бюджетного кодексу в Україні профіцитний бюджет може затверджуватися виключно з метою погашення основної су­ми боргу та на забезпечення збереження роз­міру оборотної касової готівки. Якщо профіцит виникає в місцевому бюджеті, відповід­но до Бюджетного кодексу цей надлишок вирівнюється за допо­могою формули розподілу міжбюджетних трансфертів шляхом пе­редачі його до державного бюджету

Бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постій­ними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, віднесені до доходів бюджету, є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Він притаманний бюджетам більшо­сті країн світу, у тому числі й країнам з розвиненою ринковою економікою. Його величина коливається від 2 до 15 % валового національного продукту при середньосвітовій величині 4,5 %. Вважається, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує З % валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.

При плануванні бюджету з дефіцитом встановлюють джерела покриття дефіциту (державні позики, емісія грошей тощо).

Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика.

Дефіцит бюджету є складним явищем, досить поширеним у світі. На початку 90-х рр., наприклад, у 1994 р., дефіцит бюджету в США становив 11,6 %; ФРН — 14; у Японії — 15,6; в Італії — 25,2; в Україні - 25 %.

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрача­ти коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.

Існу­ють два теоретичні варіанти скорочення дефіциту бюджету: 1) ско­ротити видатки; 2) підвищити податки. Але обидва ці варіанти до­сить складно реалізувати на практиці.

Основними передумовами виникнення дефіциту бюджету є кризові явища в економіці, неефективне функціонування складо­вих частин економічної системи тощо.

Основними способами покриття дефіциту бюджету є грошова емісія (що часто призводить до інфляційних процесів); державний кредит (призводить до виникнення державного боргу).

Статтею 14 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні дозволяється прийняття з дефіцитом лише Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, та місь­ких бюджетів лише у випадку наявності обґрунтованих джерел фі­нансування дефіциту бюджету. При цьому бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіци­том виключно в частині бюджету розвитку.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду бюджету, склад доходів і видатків якого ви­значається статтею 71 Бюджетного кодексу. Надходженнями до бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності; дивідендів, на­рахованих на акції і паї, що є у власності відповідної територі­альної громади; кошти, що передаються з іншої частини місце­вого бюджету за відповідним рішенням; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів та ін.; видатка­ми бюджету розвитку є видатки на капітальні вкладення; внес­ки місцевих органів державної влади у статутні фонди суб'єктів підприємництва, витрати на погашення основної суми боргу місцевих бюджетів.

Затвердження з дефіцитом обласних, районних, сільських, селищних та районів міст не допускається. Величина основної су­ми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

• надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичай­них резервів для цього не вистачає;

• необхідністю здійснення великих державних вкладень у роз­виток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і національно­го доходу, зміцнити економічну могутність держави та підви­щити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпе­чення прогресивних зрушень у суспільстві;

• кризовими явищами в економіці, її розвалом;

• неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

• нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуа­цію у державі;

• недосконалістю фінансового законодавства.

Заходами скорочення бюджетного дефіциту можуть бути:

• перегляд напрямів інвестування бюджетних коштів і спряму­вання їх на розвиток галузей, що визначають рівень еконо­мічної могутності держави, забезпечують впровадження пере­дових наукових досліджень у виробництво;

• створення сприятливих умов господарювання та стимулю­вання решти виробництва шляхом використання пільг, суб­сидій та інших складових бюджетного механізму;

• всебічне залучення в Україну іноземного капіталу;

• скорочення сфери державної економіки і, відповідно, бюд­жетного фінансування;

• зменшення видатків на оборону і управління;

• скорочення фінансування державних програм, які не мають державного значення.

Розробка та послідовне втілення цих заходів спрямовані на збільшення доходів бюджету і зменшення його видатків, регулю­вання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його об­сягом. Це, в сукупності з економічними антикризовими заходами, сприяє стабілізації фінансового становища в країні.

Дефіцит бюджету характеризують за такими показниками:

1. бюджетний дефіцит по відношенню до ВВП = (сума бюджет­ного дефіциту / ВВП) х 100 %;

2. бюджетний дефіцит по відношенню до національного доходу (НД) = (сума бюджетного дефіциту/ НД) х 100 %;

3. бюджетний дефіцит по відношенню до доходної частини від­повідного бюджету (державного, місцевого чи зведеного) = (су­ма бюджетного дефіциту / суму доходів відповідного бюдже­ту) х 100%;

4. бюджетний дефіцит по відношенню до видаткової частини бюджету (державного, місцевого чи зведеного) = (сума бюд­жетного дефіциту / суму видатків відповідного бюджету) х 100 %;

5. сума дефіциту бюджету = сума доходів бюджету — сума видат­ків бюджету.

Дефіцит бюджету можна класифікувати за наступними крите­ріями

- за формою прояву: відкритий; прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит — це офіційно визнаний дефі­цит у законі про бюджет на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті зави­щення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

- за причинами виникнення: вимушений; свідомий.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і, відповідно, обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу ви­робництва) внаслідок кон'юнктурних коливань, що приводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються подат­кові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення). Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискретної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для сти­мулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано занижує ставки оподаткування і збіль­шує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспря­мовано створюється бюджетний надлишок.

- за напрямом дефіцитного фінансування: активний; пасивний.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуван­ням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуван­ням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).

- за спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище.

Бюджетні інвестиції сприяють розвитку еко­номіки, розширюють попит і цим стимулюють економіку. Фінан­сова політика дефіцитного фінансування економіки широко ви­користовувалась у різних країнах світу в певних історичних умовах.

Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Дефіцит бюджету на рівні 3 % від ВВП не містить у собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Безперечно, такий «норма­тив» є досить умовним.

Наслідком дефіцитного фінансування, є інфляція, пов'язана з емісією грошей. Водночас слід зазначити, що інфляція, як і будь-яке явище, має як негатив­ні, так і певні позитивні сторони. Відзначаючи негативність бю­джетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей, що веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість у часі й практично переста­ють виконувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зростанні цін і зниженні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Дефіцит грошей — настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфля­ції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зрос­тання попиту, а відтак, і виробництва. Тому політика бюджетного дефіциту має бути виваженою і збалансованою.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викли­кається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами