Визначення площі за допомогою палетки

В

Рис.115

изначення площі цим способом виконується за допомогою приладу-палетки. Палетка представляє квадрат, або прямокутник з прозорого матеріалу (наприклад, целулоїд або пластик) на якому нанесена сітка квадратів, площа яких повинна бути відома (Рис.115).

Для визначення площі контура на нього накладають палетку і підраховують кількість повних квадратів N₁ в середині контура. Потім визначають кількість неповних квадратів N₂ вздовж межі контура, утворюючи “на око” цілі квадрати.

Загальну площу контура обчислюють за формулою S=S(N₁+N₂), де S – площа одного квадрата.

Аналітичний спосіб

Коли необхідно визначити площу контура, утвореного сторонами зімкнутого теодолітного ходу, координати вершин яких відомі, можна застосовувати аналітичний метод. Якщо маємо координати вершин чотирикутника (Рис.116). 1(Х₁;Y₁); 2(X_2;Y₂); 3(Хз;Yз); 4(X₄;Y₄), то

для визначення площі чотирикутника беремо алгебраїчну суму площ трапецій S=S_1-2ab+S_2-3bc-S_3-4dc-S_4-1ad. Визначаючи площу кожної трапеції, як півсуму основ на висоту, визначимо подвоєну площу

2S=(X₁+X₂)(Y₂-Y₁)+(X₂+X₃)(Y₃-Y₂)-(X₃+X₄)(Y₃-Y₄)-(X₄+Х₁)(Y₄-Y₁)

Після перемноження і приведення подібних членів одержимо

2s=X₁(Y₂-Y₁)+X₂(Y₃-Y₁)+Х₃(Y₄-Y₂)+X₄(Y₁-Y₃)

Механічний спосіб визначення площ

Визначення площ механічним способом виконується за допомогою приладу – планіметра. Широкого розповсюдження набув полярний планіметр.

Визначення ціни поділки планіметра

На практиці ціну поділки визначають діленням відомої площі фігури на кількість поділок, які пройшло відлікове колесо при обведенні цієї фігури. За фігуру з відомою площею беруть квадрат топографічної карти масштабу 1:10000, або круг, одержаний за допомогою контрольної лінійки. Площа квадрата з стороною 10 см дорівнює 100 га, площа круга з R=56.43 мм дорівнює S=R²=100 га. Число поділок, яке пройшло відлікове колесо, одержують як різницю відліків, взятих після обведення n₂ і до обведення n₁. Тоді ціна поділки планіметра . Для визначення площі земельної ділянки необхідно обвести контур двічі при КЛ та КП. Визначити площу множенням різниці відліків на ціну подлілки. Відносна помилка визначення площі 1/300.

29. Геодезичнс основа: геом. Аналітична мрежі….

Геодезичною основою топографічних зйомок служать пункти державної геодезичної мережі і абсолютні висоти цих пунктів. Крім абсолютних висот пунктів державної геодезичної мережі, висотна, основа зйомки забезпечується марками і реперами, висоти яких визначені геометричним нівелюванням.

Для виконання знімання, державна геодезична мережа і мережа згущення дозгущаються додатковими геодезичними пунктами, положення яких визначається аналітичним і графічним способами. Мережа таких додаткових пунктів називається знімальною основою. З пунктів державної геодезичної мережі, з пунктів мереж згущення і з пунктів знімальної основи, визначених аналітичним способом розвивається знімальна, основа у вигляді систем прямих, обернених і комбінованих засічок безпосередньо на планшеті графічним способом. Такі мережі називаються геометричними, їх будують на відкритій місцевості при зйомках в малих масштабах. Геометрична мережа трикутників, побудованих графічно, для масштабу 1:5000 може бути дозволена при наявності густої мережі вихідних пунктів, нанесених за координатами. В закритій місцевості для побудови знімальної основи прокладають спеціальні ходи, при цьому кути будують на планшеті графічно, а довжини сторін ходу вимірюють відпалеміром кіпрегеля. Такі ходи називається мензульними. В великих масштабах знімальну основу створюють переважно аналітичними методами,

Густота пунктів знімальної основи залежить від місцевості, масштабу зйомки і вимог точності.

Точність визначення точок геометричної мережі відносно пунктів державної геодезичної мережі в плановому положенні не повинна бути більше 0.2 мм.

В закритій місцевості для побудови знімальної основи прокладають мензульні ходи.

Вони спираються на пункти державної геодезичної мережі, пункти геодезичних мереж згущення і точки, координати яких визначені аналітичним методом.

З точок знімальної основи не завжди можна оглянути ділянку зйомки,а також коли окремі ділянки місцевості неможливо відобразити з точок знімальних ходів, необхідно додатково визначити точки які називаються перехідними.

Переходячи з однієї точки на другу, топограф має можливість знімати всю площу без пропусків, тобто може обстежити всі “мертві зони”. Ряд послідовних перехідних точок утворює знімальний хід подібний до мензульного ходу, який повинен спиратиься на точки знімальної основи. Перехідні точки визначають на плані різними способами – прямими, комбінованими, оберненими засічками і з допомогою накресленого напряму і виміряної прямої і зворотної віддалі. Просто і швидко перехідна точка визначається створом.

При великомасштабних зйомках, коли окремі ділянки місцевості неможливо відобразити з точок знімальних ходів, допускається визначення не більше двох висячих перехідних точок.