Т3.4. Основні засади державного регулювання ринку цінних паперів

Державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Основними завданнями державного регулювання ринку цінних паперів є.'

• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

• отримання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску й обігу цінних паперів, результати фінансово- господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

• забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, гарантування прав власності на цінні папери;

• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавств;

• запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів, контролю за прозорістю й відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється за такими напрямами:

• регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

• контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

• встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням,

• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

• контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів покладено на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку. Ряд функцій виконують Національний банк України та Національний депозитарій України.

Крім вищеназваних державних структур у системі корпоративного регулювання, важливе місце займають саморегулюючі організаціїі' - добровільні безприбуткові об'єднання професійних учасників фондового ринку. Вони створюються з метою захисту інтересів своїх членів, сприяють організації і розвитку інфраструктури ринку цінних паперів, сумлінної конкуренції між суб'єктами фондового ринку, організують методичну підтримку своїх членів. Оскільки вони входять до системи корпоративних відносин, вони реєструються Державною комісією цінних паперів та фондового ринку.

Як правило, за недотримання вимог законодавства встановлено адміністративну і навіть кримінальну відповідальність. Наприклад, в Україні на юридичних осіб можуть накладатись такі штрафи:

• за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів — у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

• за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачено чинним законодавством, - у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• за ненадання, несвоєчасне надання або надання свідомо недостовірної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі штрафи накладаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, але стягуються лише в судовому порядку.

штрафи можуть накладатись і на громадян, а також посадових осіб

Т3.5. Антимовонольне регулювання дій господарських товариств

АМКУ надані досить широкі права, оскільки створення, злиття, приєднання, ліквідація господарюючих суб'єктів, придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), а також активів (майна) провадиться тільки за його згодою або його органів.

АМКУ розглядає:

• створення господарюючого суб'єкта двома та більше засновниками Сучасниками), якщо сумарна нариси, акіивів або сумарний обсяг реалізації ливарів. робіт, послуг цих засновників (учасників) за підсумками останнього фінансового року перевищує суму у валюті України еквівалентну 12 млн дол. США за офіційним валютним курсом, який діяв на кінець останнього .фінансового року при цьому не менш як у двох засновників (учасників) вартість активів або обсягів реалізації товарів не перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 600 тисю дол США у кожного;

• створення господарюючого суб'єкта двома або більше звсновннками (учасниками), які діють на певному товарному ринку якщо -хоч один із них займає монопольне становите на ринку або якшо загальна частка засновників (учасників) на цьому ринку перевишуг З5 відсотків, а також створення господарюючого суб'єкта, частка якого ни певному товарному ринку явно перевищуватиме 35 відсотків;

• вступ одного або кількох гасподарюіочих суб'єктів у об'єднання, якшо сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів цих господарюючих суб'єктів та об'єднання разом з його засновниками (учасниками) перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 12 млн. дол. США. або якщо хоч один із суб'єктів чи об'єднання займає монопольне становите на певному товарному ринку, або загальна часта засновників (учасників) об'єднання після вступу до нього цих господарюючих суб'єктів на певному ринку перевищуватиме 35 відсотків;

• злиття господарюючих суб'єктів або приєднання одного господарюючого суб'єкта до іншого, якшо хоч один із них займає монопольне становище на певному товарному ринку, в тому числі ЗЛИТТЯ або приєднання господарюючих суб'єктів, які діють на певному товарному ринку, якщо їх загальна частка на цьому ринку перевищує 35 відсотків.

Існують також інші вимоги, які стосуються не тільки господарських товариств, а й інших організаційних форм підприємств.

Важливими є нормативні вимоги щодо безпосереднього регулювання руху корпоративних прав. Насамперед це стосується безпосереднього або опосередкованого, одноразово або за кілька разів придбання, набуття в інший спосіб у власність або отримання в управління (користування) часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення або перевищення 25,50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного господарюючого суб'єкта, якщо сумарна вартість придбання, набуття в інший спосіб у власність, отримання в управління (користування) перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 100 тис. дол. СІЛА за офіційним валютним курсом, що діє на день подання заяви про намір придбання, набуття в інший спосіб у власність, отримання в управління (користування) часток (акцій, наїв). У разі придбання, набуття в інший спосіб у власність або отримання в управління (користування) безпосередньо або опосередковано, одноразово або за кілька разів часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення або перевищення 10 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного господарюючого суб'єкта за наведених вище вартісних показників, покупець зобов'язаний у місячний термін повідомити про це придбання АМКУ або його органи.

Особливості щодо антимонопольного регулювання мають установчі документи, на основі яких створюються господарські товариства. Насамперед зміни, пов'язані із зміною предмета і цілей діяльності, порядку розподілу прибутків і збитків, складу та компетенції органу управління, порядку прийняття органом управління рішень, або інші зміни, що посилюють узгодженість дій на ринку засновників (учасників) господарського товариства чи , об'єднання підприємств, або призводять в інший спосіб до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками), слід погоджувати з Антимонопольним комітетом або його органами.

Крім того, існує положення, що у разі призначення (обрання)однієї особи на певні посади одночасно у двох або більше конкуруючих між собою господарюючих суб'єктів, якщо сумарна вартість активів цих суб'єктів за останній фінансовий рік перевищує суму грошового еквівалента, що дорівнює 6 млн. дол. США, орган (особа), що прийняв рішення про призначення (обрання), зобов'язаний повідомити про це у місячний термін Антимонопольний комітет або його органи.