Т.3.1. Державне регулювання корпоративного сектора: поняття, форми та функції

Державне регулювання корпоративного сектора - це здійснень державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю пі і нагляду за діяльністю корпоративних форм господарюванні! та запобігання зловживанням і порушенням у їхній діяльності.

Усі засоби, які використовує держава при регулюванні розвитку корпоративних відносин, можна розділити на чотири блоки:

• економічні, тобто розробка та вдосконалення методів (інвестування, кредитування, оподаткування, лізинг, оренда, страхування) і засобів (податки, інвестиції, дотації, субсидії, штрафи, премії) державного регулювання діяльності учасників корпоративних відносин;

• правові передбачають формування нормативно-законодавчої бази державною регулювання у сфері корпоративних відносин;

• організаційні через систему принципів корпоративного управління, державного конгролю за учасниками фондового ринку;

• інформаційні - це моніторинг соціально-економічних наслідків перерозподілу власності та динаміки розвитку фондового ринку, а також формування бази для інформаційного забезпечення інвесторів.

До функцій державного регулювання можна віднести:

• створення системи захисту прав власності інвесторів, контроль за дотриманням цих норм з боку емітентів і професійних учасників ринку;

• контроль за наданням достовірної інформації, яку дають емітенти та інші професійні учасники ринку;

• видачу ліцензій на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.

Формами державного регулювання корпоративних відносин є:

• прийняття законодавчих нормативних актів з питан: функціонування ринку цінних паперів, діяльності учасників цього ринку, їхніх прав і обов'язків;

• регулювання та реєстрація випуску й обіїу цінних паперів;

• контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрацій випусків цінних паперів і їхнім розміщенням;

• розробка норм і контроль за дотриманням антимонопольного законодавства України;

• встановлення правил і стандартів здійснення операцій щодо переходів прав власності на цінні папери, контроль за їхнім виконанням.

вдосконалення механізму державного регулювання повинне перш за все стосуватися:

• фінансової сфери: створення прозорої нормативної бази оподаткування, удосконалення амортизаційної політики, заміна фіскальної спрямованості приватизації на інвестиційну, чітке визначення і законодавче закріплення прав інвесторів тощо;

• регулювання корпоративних відносин, посилення державного контролю за перерозподілом акціонерної власності, практичне впровадження Принципів корпоративної поведінки, вдосконалення державної регуляторної політики щодо розпитку фондового ринку та діяльності його учасників, вдосконалення конкурентної політики та регулювання недержавних монополізованих ринків, запровадження регіонального моніторингу і контролінгу діяльності корпорацій тощо;

• сфери сощшіьно-економічного забезпечення, прискорення пенсійної реформи та запровадження системи корпоративних пенсійних фондів акціонерних товариств, запровадження моніторингу соціально-економічних наслідків перерозподілу корпоративної власності, запровадження інституту незалежних директорів, забезпечення інформаційної відкритості фондового ринку та його учасників.