4. Порядок розгляду справ у суді апеляційної інстанції

Провадження в суді апеляційної інстанції є складовою господарського процесу та має свої певні етапи та специфічні цілі, предмет судового розгляду, зміст, які відрізняють його від інших стадій процесу.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним господарським судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним господарським судом правила щодо зміни підстав або предмета позову, оскільки в ч. 4 ст. 22 ГПК законодавець визначив, що такі дії позивач має право здійснювати лише до початку розгляду справи по суті; правила щодо заміни неналежного відповідача, вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору або не заявляють самостійних вимог (статті 26, 27); про об'єднання позовних вимог (ст. 58); про подання зустрічного позову (ст. 60) та правила щодо видачі наказу (ст. 116 ГПК).

Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою цього Кодексу прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції має право за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків.

Положення розділів І-X Кодексу мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним господарським судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК повторно розглядає справу та згідно із ст. 103 цього Кодексу має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

С. Васильєв зазначає, що засідання суду апеляційної інстанції складається із трьох взаємопов'язаних частин: 1) підготовчої; 2) розгляду скарги по суті; 3) прийняття та оголошення постанови.

На думку Харитонової О.І. судове засідання апеляційної інстанції має процедурний порядок, чітко прописаний законодавцем, та не може складатися з частин, навіть взаємопов'язаних. Поділ судового засідання на частини (етапи, стадії) характерний для інституту апеляційного провадження, яке передбачає такі етапи: підготовчий, розгляд та вирішення справи по суті.

Кожна стадія господарського судочинства характеризується сукупністю процесуальних дій, об'єднаних однією найближчою метою.

Одним із етапів апеляційного провадження є підготовка до апеляційного розгляду справи. Підготовка апеляційного розгляду справи складається з послідовних дій суду та передбачає реєстрацію, оформлення справи в апеляційній інстанції та призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний господарський суд, як зазначалося, розглядає справи у колегіальному складі, та після вивчення матеріалів справи колегія суддів у складі трьох осіб постановляє ухвалу про прийняття апеляційної скарги до розгляду, в якій зазначаються місце і дата слухання справи.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи. Водночас треті особи, які мають самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача (ч. 3 ст. 26), а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються, за деякими винятками, процесуальними правами і несуть усі процесуальні обов'язки сторін (ч. 4 ст. 27 ГПК).

Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 4-2 цього Кодексу правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу (а отже, і третіх осіб) перед законом і судом.

У ч. 3 ст. 4-3 ГПК передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі (зокрема третім особам), необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на приписи Кодексу щодо рівності перед законом і судом та змагальності в апеляційному господарському суді, слід зазначити, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження надсилається також третім особам, якщо вони брали участь у розгляді справи.

На відміну від цивільного в господарському судочинстві відсутній інститут підготовки до розгляду справи апеляційним судом. Між тим проект ГПК передбачає дії з підготовки та призначення до розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції, що вказує на уніфікацію положень цивільного та господарського процесу. Так, у проекті ГПК встановлено, що апеляційний суд протягом 10 днів після отримання справи з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі; визначає характер спірних правовідносин та норм матеріального права, який їх регулює; з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень; з'ясовує, які обставини (факти) визнають і проти яких заперечують сторони та інші особи, які беруть участь у справі; за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування інших доказів та про залучення до участі в справі спеціалістів; вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Після закінчення підготовки справи до розгляду суд призначає справу до розгляду, про що виносить ухвалу із зазначенням часу і місця розгляду справи. На практиці дії, зазначені у проекті ГПК, суд здійснює під час прийняття апеляційної скарги , однак норми, яка б вказувала на підготовчі дії суду, чинний ГПК не містить.

Відповідно до вимог ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 Кодексу. Без обмежень приймаються також додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в чому і полягає особливість розгляду справ в апеляційній інстанції.

На думку К. Малишева, принцип незмінності позовних вимог має суворо визначений, обмежений зміст і полягає у тому, що позовні відносини як предмет процесу і рішення повинні залишатися тотожними протягом всього провадження, так щоб суд другої інстанції під приводом апеляції не вирішував справи про новий позов, який і може, і повинен бути наданий особою в належному суді першої інстанції'.

Водночас в апеляційній інстанції допускається зміна первісних позовних вимог, це стосується насамперед вимог щодо сплати процентів, розмір яких збільшився під час провадження, зменшення або збільшення позовних вимог. Зазначені вимоги можливі в апеляційному провадженні, оскільки вони безпосередньо пов'язані зі змістом спору та не можуть бути розглянуті окремо від нього. В цьому разі йдеться тільки про матеріально-правові вимоги, що не стосуються вимог процесуального характеру.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу, має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції і особі, яка подала скаргу . Водночас надання відзиву на апеляційну скаргу є правом учасника судового процесу, а не його обов'язком. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду та не може бути підставою для відкладення судового засідання навіть у тих випадках, коли, призначаючи справу до розгляду, суд зобов'язав іншу сторону надати відзив, оскільки апеляційна інстанція розглядає обґрунтованість не відзиву, а апеляційної скарги . 3а змістом і формою відзив на апеляційну скаргу має відповідати приписам ст. 59 ГПК.

Відповідно до ст. 100 цього Кодексу, особа, яка подала апеляційну скаргу , має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги, якщо така відмова суперечить законодавству або порушує чиїсь права і охоронювані законом інтереси.

Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені ст. 101 ГПК. Відповідно до цієї норми, яка передбачає межі перегляду справи в апеляційній інстанції:

По-перше, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. При цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги .

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє: дії суду першої інстанції, а саме: законність і обґрунтованість його рішення. Така формула спрямована на те, щоб виявити можливі недоліки постановленого рішення і вирішити спір по суті. Водночас акцент у діяльності апеляційного суду ставиться лише на тих зауваженнях, які були виявлені апелянтом.

По-друге, суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, якщо буде обґрунтована неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника. Під час розгляду справи у місцевому господарському судді мають місце випадки порушення правил збирання і дослідження доказів. Істотною помилкою суду першої інстанції при дослідженні доказів є неусунення суперечності в доказовому матеріалі. Тому це проблемне питання, як правило, переходить на розгляд апеляційної інстанції, якій доцільно заново дослідити докази та виявити недостовірні.

Щодо нових доказів, то на практиці мають місце випадки, коли особа навіть після винесення рішення місцевим господарським судом збирає докази або інформацію про них. Отже, поважною причиною для неподання або несвоєчасного подання доказів є відсутність відомостей про них на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

По-третє, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.