3. Порядок розгляду касаційної скарги

У касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга розглядається колегіальним складом суду: у складі трьох чи більшої непарної кількості суддів (відповідно до ст. 4-6 ГПК).

Касаційна скарга у випадках, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 107 ГПК, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 107 ГПК, — протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд:

а) не застосував закону, який підлягає застосуванню;

б) застосував закон, який не підлягає застосуванню;

в) неправильно витлумачив закон.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;

3. господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі;

4. рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

5. рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;

6. рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 ГПК;

7. рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Окремо зупинимося на переліку ухвал, які підлягають касаційному оскарженню окремо від рішення після їх перегляду в апеляційному порядку. До вказаного переліку ухвал відповідно до п. 10 ч.1 ст. 106 ГПК України віднесено ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначеним Законом зокрема визначено, що можуть бути оскаржені ухвали:

• про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство;

• про повернення цієї заявиі;

• про скасування заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів;

• про включення грошових вимог кредиторів до реєстру;

• про звільнення керуючого санацією;

• про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи продовження санації;

• про продовження санації;

• про затвердження чи відмову у затвердженні мирової угоди;

• про визнання її недійсною.

Для уточнення правової позиції Вищого господарського суду щодо можливості оскарження ухвал у справах про банкрутство, необхідно звернути увагу на рекомендацію Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».