5.2. Адміністративні методи

Адміністративні методи забезпечують прямий вплив суб'єкта управління на керований об'єкт. Вони характеризуються підпоряд­куванням волі керованого волі керівника за схемою «влада - підпо­рядкованість».

Влада передбачає можливість управління. Суб'єкт управління в межах наданих йому повноважень односторонньо через відповід­ні форми (акти) виявляє свою волю в обов'язкових для виконання підлеглими приписах, розпорядженнях. їх зміст становлять вказів­ки про те, яку роботу, в який спосіб та в який термін належить здій­снити керованим або від яких дій слід утриматись.

В адміністративних методах найбільш яскраво виявляється владна природа управлінської діяльності. Використання їх дозво­ляє суб'єкту управління прямо впливати на підлеглих. Однак це не виключає необхідності врахування інтересів останніх. Застосуван­ня адміністративних методів дає найбільш позитивний результат у тому випадку, коли розпорядження відповідає матеріальним та ду­ховним потребам керованих.

Інколи ініціатива застосування адміністративних методів (наприклад, видання наказу) йде від об'єкта управління, який «сигналізує» про необхідність відповідного розпорядження. В управлінській діяльності широко практикується попереднє обго­ворення (на засіданнях колегій, нарадах, зборах трудових колек­тивів) проектів адміністративних рішень, а також їх візування та узгодження.

Адміністративні методи тією чи іншою мірою використовують­ся скрізь, де здійснюється управління. Вони реалізуються в сфері управління економікою, соціально-культурним будівництвом, в ад­міністративно-політичній діяльності. Важливу роль адміністратив­ні методи відіграють в управлінні обороною, державною безпекою та внутрішніми справами. Тому правильне, обґрунтоване їх засто­сування в системі органів внутрішніх справ набуває особливої ак­туальності.

Адміністративні методи досить різноманітні. Вони можуть бути класифіковані за різними ознаками:

• формою вираження;

• юридичними властивостями;

• способом впливу на поведінку об'єктів управління;

• формою приписів.

За формою вираження адміністративні методи поділяються на:

• адміністративно-правові;

• адміністративно-організаційні.

Перші з них мають державно-владний, юридичний характер. Вказівки, розпорядження суб'єкта управління, виражені в правовій формі, обов'язкові для тих, кому вони адресовані, а їх виконання га­рантується примусовою силою держави. Друга група методів спря­мована на здійснення суб'єктом управління безпосередніх впли­вів, які ґрунтуються не на нормативних приписах, а на авторитеті суб'єкта. Наприклад, такими заходами є організація та проведення керівником органу внутрішніх справ занять з підлеглими для ви­вчення наказів; узагальнення та поширення передового досвіду та інші подібні дії. Однак вони мають певну мету та здійснюють відпо­відний керуючий вплив.

Залежно від юридичних властивостей адміністративні методи можуть мати загальнообов'язковий та індивідуальний характер. Загальні нормативні приписи розраховані на невизначену кількість об'єктів управління, які зобов'язані діяти в суворій відповідності до вимог, що містяться в цих розпорядчих актах. До адміністративних методів цього виду належить, наприклад, розробка МВС правил, на­станов, інструкцій, різного виду стандартів (зразків) службових до­кументів, встановлення адміністративно-процесуального порядку здійснення управлінських дій (операцій). Індивідуальні адміністра­тивні приписи виявляються у прямих обов'язкових розпоряджен­нях, вказівках, що адресуються конкретним виконавцям.

За способом впливу на поведінку об'єктів управління адміні­стративні методи диференціюються на: зобов'язуючі, уповноважу­ючі, заохочувальні, забороняючи здійснення тих чи інших дій.

Відповідно до форм реалізації названі методи можуть бути по­ділені на: категоричні (імперативні), доручувальні, рекомендацій­ні та диспозитивні.

Категоричні методи характеризуються однозначністю приписів, в яких конкретно визначається поведінка об'єкта управління. Виконав­цю не надається можливість вибору: він зобов'язаний точно виконати те, що йому вказано суб'єктом управління. Водночас інколи вищий ор­ган може розширити повноваження нижчої ланки, суворо визначаючи межі її дії та надаючи їй право на свій розсуд застосувати встановле­ні норми (наприклад, внаслідок наданих дискреційних повноважень юрисдикційна інстанція може асимільовувати правові приписи відпо­відно до конкретної ситуації, її особливостей, внаслідок чого позиції правової норми, що підлягають застосуванню, упускаються через їх не­доцільність, а натомість застосуванню підлягає інша позиція).

Доручувальні методи практикуються, переважно, в сфері вза­ємовідносин вищих органів з нижчими. Суб'єкт управління може доручити нижчій ланці виконання таких функцій, які не належать до компетенції останньої. На відміну від категоричних, доручуваль­ні методи, приписуючи певні дії, не встановлюють порядку їх здій­снення, вирішення того чи іншого питання може бути передане на розгляд виконавця.

Адміністративні методи рекомендаційного характеру реалізу­ються у такій формі, як поради об'єкту управління щодо доцільнос­ті тих чи інших його дій. При цьому об'єкту надається можливість самостійного вибору шляхів та способів виконання рекомендацій з урахуванням умов функціонування та фактичних обставин.

Диспозитивні адміністративні методи використовуються для надання керованим права за взаємним узгодженням самим ви­значати свої повноваження та обов'язки, пов'язані із здійсненням припису суб'єкта управління. Наприклад, на основі диспозитивного припису вищого органу внутрішніх справ нижчі підрозділи домов­ляються про спільні дії.