Модуль II. Обслуговування уряду та грошово-кредитна політика

Змістовий модуль 3. Кредитно-розрахункове об­слуговування уряду

Тема 8. Центральний банк — банкір і фінансовий агент уряду

Кредитне, розрахункове, консалтингове та представницьке об­слуговування уряду. Забезпечення касового виконання державного бюджету. Роз­виток системи касового виконання бюджету в Україні — перехід від банківської системи до казначейської. Роль центрального бан­ку в забезпеченні касового виконання бюджету. Управління внутрішнім державним боргом. Поняття і склад внутрішнього державного боргу. Роль центрального банку в управлінні внутрішнім державним боргом. Управління зовнішнім боргом країни. Поняття і склад зовніш­нього боргу країни. Роль центрального банку в управлінні зовніш­нім боргом країни.

Змістовий модуль 4. Грошово-кредитна політика

Тема 9. Грошово-кредитна політика

Поняття грошово-кредитної політики. Суб’єкти та об’єкти грошово-кредитної політики. Стратегічні, проміжні та тактичні цілі грошово-кредитної політики. Етапи проведення грошово-кредитної політики НБУ з 1991 року. Форми впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу.

Тема 10. Інструменти грошово-кредитної політики

Класифікаційна характеристика інструментів грошово-кредитної політики. Інструменти опосередкованого впливу центрального бан­ку на грошовий ринок і економічні процеси та інструменти прямого впливу. Зміст та ефективність політики обов'язкових резервних вимог. Основні складові механізму обов'язкового резервування. Зміст та ефективність політики рефінансування. Особливості застосування політики рефінансування Національним банком України в умовах інфляції та в період монетарної стабілізації. Зміст та ефективність процентної політики. Розвиток про­центної політики НБУ. Зміст та ефективність політики відкритого ринку. Характерис­тика операцій центрального банку на відкритому ринку. Інструменті прямого впливу центрального банку на грошовий ринок і економічні процеси.

Практичне заняття по розрахунку показників грошово-кредитної політики.

Модуль III

Виконання домашньої контрольної роботи по темах, які надані в посібникові.

Виконання індивідуального науково-дослідного завдання (ІНДЗ).

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи Модуль I. Теоретичні основи діяльності центрального банку

Змістовий модуль 1. Основи діяльності Національного банку України

Тема 1. Походження та основні напрямки діяльності центральних банків

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про основні поняття й принципи центрального банку в економіці держави.

План вивчення теми

1. Причини, шляхи створення та призначення центральних банків.

2. Види центральних банків за формою власності.

3. Статус центрального банку.

4. Особливості та зміст операцій центрального банку.

5. Пасиви й активи центрального банку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Ключові терміни і поняття:

Центральний банк(ЦБ), форма власності, функції, емісія грошей.

Акціонерні ЦБ, головне призначення ЦБ, дворівнева банківська система, державні ЦБ, економічна незалежність ЦБ, емісійні банки, змішані ЦБ, контрольні функції ЦБ, обслуговуючі функції ЦБ, політична незалежність ЦБ. статус центрального банку, центральний банк (Рис.2.1).

Акціонерні ЦБ – увесь капітал цих банків може належати комерційним банкам.

Головне призначення ЦБ – управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. ЦБ впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

Дворівнева банківська система – перший рівень займає Центральний банк, який підтримує стабільність національних грошей і забезпечує стабільність функціонування банківської системи, а на другому рівні – решта банків, що виконують комплекс функцій кредитно-розрахункового обслуговування.

Державні ЦБ – 100% капіталу центрального банку належить державі.

Економічну незалежність – самостійність центрального банку при виборі інструментів грошово-кредитної політики.

Емісійні банки – це банки, які здійснюють емісію грошей.

Змішані ЦБ – держава володіє лише частиною капіталу центрального банку.

Контрольні функції ЦБ – опосередковуються здійс­ненням системного контролю за функціонуванням грошово-кредитної сфери.

Обслуговуючі функції ЦБ – реалізуються в організації платіжної системи країни, забезпеченні розрахункових операцій усередині банківської системи, проведенні міжнародних розрахунків і виконанні ролі агента уряду.

Політична незалежність – самостійність центрального банку у встановленні цільових орієнтирів грошової маси;

Статус центрального банку – це не тільки найважливіший еле­мент становлення цього інституту в економіці, а й фактор, що має велике політичне та економічне значення для розвитку ринкової ін­фраструктури.

Центральний банк – орган державного грошово-кредитного ре­гулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот і правом керувати грошово-кредитною системою країни.

Світову систему центральних банків у сучасному вигляді створено недавно. До середини XVIII ст. комерційні та центральні банки не розрізнялися. Основні етапи розвитку центральних банків 17 ст. - 20 ст.

Функції перших центральних банків відрізнялися від функ­цій сучасних центральних банків. Протягом XVII ст. -XIX ст. у грошово­му обігу існувала система золотомонетного стандарту, за якого зако­нодавчо закріплювався безпосередній обіг золотих монет, їх безпе­решкодний обмін на паперові банкноти. Така система вимагала мінімального втручання держави у грошову сферу, оскільки відносна стабільність грошової маси забезпечувалася стихійним пристосуванням кількості грошей в обігу до потреб товарного обігу (надлишок грошей вільно міг бути обмінений на золоті монети і перетворений у скарб).

1920-1939 pp.: у 1920 р. було прийнято Міжнародну фінансову конвенцію, відповідно до якої всі країни світу повинні були організувати свій центральний банк.

Причини виникнення центральних банків( Рис.2.2):

• Політичне і територіальне об'єднання у країнах, розвиток цен­тралізованих інститутів публічної влади.

• Прагнення централізувати систему грошового обігу.

• Промисловий розвиток та експансія капіталу у сферу вироб­ництва.

• Відсутність монополії на емісію банкнот дозволяла комерцій­ним банкам активно застосовувати випуск банкнот для нагромаджен­ня капіталу.

• Суттєве розширення грошової маси.

• Підвищення значення готівкового обігу банкнот: банкноти ви­тісняли повноцінні монети з обігу.

• Окремі комерційні банки зловживали випуском банкнот, що призводило до неможливості останніх задовольнити підвищений по­пит їхніх клієнтів щодо обміну банкнот банків на золото. Це спричи­няло банкрутство окремих банків та посилення недовіри до обігу банкнот.

Завдяки створенню центрального банку, концентрації та монополізації банкнотної емісії держава дістала можливість впливати на пропозицію грошей і використовувати емісію для фінансування державних витрат. Наділення одного банку монопольним правом на випуск банкнот у країні привело до створення дворівневої банківської системи. На першому рівні перебуває один банк, що має статус центрального. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері - підтримка стабільності національних грошей та забезпечення стабільного функціонування всієї банківської системи. На другому рівні банківської системи перебуває решта банків, що виконують комплекс функцій кредитно-розрахункового обслуговування суб'єктів господарювання.

За умов глобалізації світового господарства діяльність центральних банків розвивається за такими напрямами: співробітництво центральних банків на міждержавному рівні-заснування Банку міждержавних розрахунків (Швейцарія), що створений центральними банками розвинутих країн для сприяння співпраці та оптимізації міжнародних розрахунків; створення Комітету з банківського регулювання та нагляду (Базельського комітету) з метою розроблення принципів ефективного банківського нагляду та надання рекомендацій центральним банкам з аналізу банківських ризиків і критеріїв їх оцінки; координація діяльності центральних банків з міжнародними валютно-кредитними та фінансовими організаціями (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Азійський банк розвитку); створення центральних банків об'єднань груп країн (Європейський центральний банк) (рис.2.3).

Головне призначення центрального банку - управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей: у короткостроковій перспективі, коли пропозиція грошей зростає, рівень процентних ставок знижується, але з перебігом часу ситуація змінюється:

Центральний банк виконує ролі: емісійного банку; банку банків - специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи; органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Центральний банк виступає агентом Міністерства фінансів і провідником його грошово-кредитної політики;

Центральний банк є незалежним від уряду, що забезпечує йому самостійність у проведенні грошово-кредитної політики без тиску з боку органів влади.

Основні функції центрального банку (рис.2.4):

• емісійний центр готівкового обігу;

• провідник монетарної політики;

• банк банків;

• орган банківського регулювання та нагляду;

• валютний центр;

• банкір і фінансовий агент Уряду.

Здійснення грошово-кредитної політики полягає в розробці та реалізації заходів центрального банку, які впливають на зміну грошової маси в обігу, на обсяги кредитів, а також на рівень процентних ставок.

Найважливіші заходи грошово-кредитної політики :

• визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики (таргетування);

• вибір основних важелів грошово-кредитного регулювання;

• формування інформаційної бази даних у монетарній сфері (грошові агрегати, обсяги кредитування, заощадження); організація і проведення наукових досліджень макроекономічних процесів загалом і грошово-кредитної сфери країни, зокрема.

Центральний банк здійснює нагляд і регулювання процесу проведення фінансових платежів окремих осіб, фірм і депозитних закладів із метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таку функцію центрального банку називають гарантуванням стабільності фінансової системи.

Ще однією функцією центрального банку є підтримка обмінного і курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Виконуючи функцію фінансового агента уряду, центральні банки здійснюють комплекс операцій з його обслуговування, а саме: обслуговування державного боргу; касове виконання державного бюджету; ведення поточних рахунків урядових установ; розміщення державних цінних паперів; переказ валютних коштів для здійснення розрахунків уряду з іншими країнами.

З-поміж багатьох функцій центральних банків можна вирізнити основні, які забезпечують виконання головного завдання центрального банку - збереження стабільності національної грошової одини­ці, і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання.

Основні функції центральних банків поділяються на регулятивні, контрольні та обслуговуючі.

Регулятивні – управління сукупним грошовим оборотом у країні; регулювання грошово-кредитними інструментами фінансового сектора економіки та впливу на реальний сектор; регулювання попиту і пропозиції на кредитні ресурси.

Контрольні – системний контроль за функціонуванням грошово-кредитної сфери: організація системи банківського нагляду; валютний контроль.

Обслуговуючі – організація платіжної системи країни, забезпечення розрахункових операцій всередині банківської системи, проведення міжнародних розрахунків.

До додаткових функцій належать: здійснення статистичного та економіко-математичного аналізу і моделювання кон'юнктури у фінансовому та реальному секторі економіки; відстеження тенденцій розвитку попиту і пропозиції на грошові активи, публікація статистичних даних і результатів проведених досліджень; виготовлення банкнот; інкасація та забезпечення виготовлення і транспортування готівки; касове виконання бюджету; агентське управління державним боргом; представництво держави у міжнародних організаціях.