Проблемні питання, які винесені для обговорення

1.У 2009 році Україна стала членом Всесвітньої організації торгівлі (СОТ). Не зарано країна декларувала принципи відкритої економіки?

2.При вступу до СОТ Верховна дозволила іноземним банкам створювати свої філії. Поки ще філій іноземних банків немає. Поясніть ситуацію.

3.Чи дійсно, що неконтрольовані соціальні виплати збільшують грошову масу в економіці. Пояснить ситуацію.

4. У 2008 році КМУ прийняв постанову про повернення вкладів Ощадбанку СРСР на 1000 грн. кожному. Виплачено 1,5 млрд. гривень. Який вплив цих виплат на грошово-кредитну політику?

5.У 2009 році в умовах кризи прибічник монетарної політики Пинзеник В.М. вийшов зі складу Уряду. Які причини незгоди з політикою Уряду?

6.У 2008 році рівень інфляції (рівень споживчих цін)- 16,8%, у 2009-кризисному-11,2%. Пояснить явища і суть.

7.Чи існує зв’язок між рівнем інфляції та обліковою ставкою НБУ, між рівнем інфляції та індексом курса іноземної валюти? Поясніть.

8.Для чого існує коефіцієнт дисконтування інвестицій.?

9.Іноземні банки охоче купують внутрішні ОДВП України. Поясніть суть явища.

10.Грошова маса поза банками постійно зростає. Де використовується готівка поза банками?

Бібліографічний список

[1, 8, 10, 13, 17, 22, 23, 28, 29, 33, 38, 39, 40]

Тема 10. Інструменти грошово-кредитної політики

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про інструменти грошово-кредитної політики

План вивчення теми

1. Класифікаційна характеристика інструментів грошово-кредитної політики.

2. Зміст та ефективність політики обов'язкових резервних вимог та рефінансування

3. Зміст та ефективність процентної політики й політики відкритого ринку.

4. Характеристика операцій центрального банку на відкритому ринку.

5. Інструменті прямого впливу центрального банку на грошовий ринок і економічні процеси.

Методичні рекомендації до самостійної роботи Ключові терміни і поняття

Політика обов’язкових резервних вимог, політика рефінансування, редисконтування (переврахування, переоблік) векселів, відкритий ринок, операції на відкритому ринку, проведення операцій “прямого” репо, процентна політика центрального банку, процентна політика, “зворотнє” репо, дефіцитний сертифікат.

Інструменти прямої дії – це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив.

Інструменти опосередкованої дії – це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб’єктів ринку.

Нормативні інструменти – це встановленні центральнім банком для банків норми обов’язкових резервів та нормативів, що регламентують капітальну базу банків, ліквідності та ризики в діяльності банків.

Політика обов’язкових резервних вимог – один із класичних інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах.

Політика резервних вимог – це інструмент безпосереднього втручання регулятивного органу у функціонування банківської системи.

Політика НБУ – це регулювання попиту на іноземну валюту і пропозиції національних грошей.

Політика рефінансування – це один із поширених інструментів грошово-кредитної політики, який використовується центральними банками різних країн.

Редисконтування (переврахування, переоблік) векселів – це кредитна операція, яка полягає у придбані центральним банком векселів, що перебувають у портфелях банків, до настання строку платежу за ними зі знижкою (дисконтом) порівняно з номінальною сумою векселів.

Ломбардні кредити – це коли центральні банки надають комерційним банкам, як правило, під заставу цінних паперів, насамперед державних цінних паперів.

Рефінансування банків(комерційних, державних) шляхом проведення операцій “прямого” репо – це купівля центральним банком цінних паперів у банків з одночасним зобов’язанням банків на зворотну купівлю цінних паперів на заздалегідь визначених умовах.

Процентна політика центрального банку – це інструмент грошово-кредитної політики, який є широко відомим і застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн.