III Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

І Власний капітал (• Статутний капітал • Пайовий капітал .j . Резервний капітал • Нерозподілений прибуток);

П Забезпечення наступних витрат і платежів (• Забезпечення виплат персоналу • Інші забезпечення • Цільове фінансування);

НІ Довгострокові зобов'язання (• Довгострокові кредити банків —і • Відстрочені податкові зобов'язання • Інші довгострокові зо- бов'язання);

I jу j Поточні зобов'язання (• Короткострокові кредити банків • По- точна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями • Векселі видані • Кредиторська заборгованість • Інші поточні зо- бов'язання);

V Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів ба- лансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксова- ну дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. Загальновживані групи таких по- казників наведено на рис. 17.2.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. При- буток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ- ником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо- ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно- шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур- си (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рента- бельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність вико- ристання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст- ва на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фі- нансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають че- рез відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура- хуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від- ношення К₃/К_в) веде до зростання рентабельності власного капі- талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я- зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак- тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (k_m) — цс відношення обо- ротних активів (розділи II і III активу балансу за його старою фор- мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

Цс означає, що оборотний капітал підприємства перевищує короткострокову заборгованість приблизно у 2,5 рази.

Якщо k„ < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (Іс_пі > 3—4), може ви- никнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину к_т помітно впливає частка товарно-мате- ріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невели- кими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачувани- ми дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгова- ності (к_т < 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (к ) обчислюється як відно- шення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до ко- роткострокових пасивів, тобто

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко- вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежуєть- ся тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибут- ковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроково- му періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непога- ною прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок вели- ких виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забез- печення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.