1. Поняття, предмет і система конституційного права України як галузі права.

2. Метод конституційно-правового регулювання.

3. Конституційно-правові відносини: поняття, особливості, види.

4. Конституційно-правові норми: поняття, особливості, види.

5. Суб’єкти конституційно-правових відносин.

6. Об’єкти конституційно-правових відносин.

7. Джерела конституційного права України як галузі права.

8. Конституційне право України як наука та навчальна дисципліна.

9. Поняття Конституції як Основного Закону суспільства і держави.

10. Юридичні властивості конституцій.

11. Класифікація конституцій.

12. Функції конституцій.

13. Загальна характеристика чинної Конституції України.

14. Порядок прийняття Конституції України, внесення до неї змін і доповнень.

15. Конституційна реформа в Україні на сучасному етапі.

16. Поняття конституційного ладу та його співвідношення із суспільним ладом.

17. Поняття та ознаки засад конституційного ладу України.

18. Система принципів, що складають засади конституційного ладу України.

19. Конституційні принципи народного та державного суверенітету, їх зміст та співвідношення.

20. Україна як демократична, правова, соціальна держава.

21. Конституційний принцип поділу влади: його зміст та реалізація в Україні.

22. Конституційний принцип найвищої соціальної цінності людини: його зміст та значення для розбудови України як правової, демократичної держави.

23. Конституційний принцип політичного, економічного та ідеологічного плюралізму в Україні.

24. Конституційні принципи верховенства права і законності: поняття і співвідношення між ними.

25. Конституційно-правове регулювання державних символів України.

26. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види.

27. Поняття і принципи громадянства в Україні. Категорії осіб, які є громадянами України.

28. Набуття громадянства України.

29. Припинення громадянства України.

30. Органи, які беруть участь у вирішенні питань громадянства та їх компетенція.

31. Поняття засад правового статусу особи та його елементи.

32. Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.

33. Поняття і найважливіші властивості основних прав і свобод громадян України. Їх класифікація.

34. Громадянські (особисті) права громадян України: поняття та види.

35. Політичні права громадян України: поняття та види.

36. Економічні й соціальні права громадян України: поняття та види.

37. Культурні й екологічні права громадян України: поняття та види.

38. Гарантії реалізації основних прав і свобод громадян України: поняття і види.

39. Конституційні обов’язки громадян України: поняття, ознаки, види.

40. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні.

41. Основи правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.

42. Конституційні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні.

43. Конституційно-правовий статус біженців в Україні.

44. Об’єднання громадян в Україні: поняття, ознаки, види, принципи діяльності.

45. Порядок утворення і припинення діяльності об’єднань громадян.

46. Права та обов’язки зареєстрованих об’єднань громадян в Україні.

47. Конституційно-правова відповідальність об’єднань громадян в Україні.

48. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні.

49. Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні.

50. Конституційно-правовий статус релігійних організацій в Україні.

51. Поняття і види інформації та інформаційної діяльності.

52. Основи правового статусу друкованих засобів масової інформації в Україні.

53. Основи правового статусу аудіовізуальних засобів масової інформації в Україні.

54. Поняття, види і предмет референдумів в Україні.

55. Порядок підготовки, проведення референдуму, а також визначення його результатів.

56. Виборче законодавство та виборчі системи в Україні.

57. Конституційні принципи виборчого права в Україні.

58. Загальна характеристика виборчого процесу в Україні.

59. Конституційно-правовий статус виборчих комісій в Україні.

60. Порядок виборів народних депутатів України.

61. Порядок виборів Президента України.

62. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

63. Порядок виборів депутатів місцевих рад.

64. Порядок виборів сільських, селищних, міських голів.

65. Конституційна форма правління в Україні.

66. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України.

67. Функції та компетенція Верховної Ради України.

68. Конституційно-правовий статус комітетів Верховної Ради України.

69. Конституційно-правовий статус депутатських груп і фракцій у Верховній Раді України.

70. Порядок роботи Верховної Ради України, його нормативне регулювання.

71. Загальна характеристика конституційно-правового статусу народних депутатів України.

72. Права та обов’язки народних депутатів України.

73. Гарантії діяльності народних депутатів України.

74. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

75. Функції та компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

76. Конституційно-правовий статус Президента України.

77. Функції та компетенція Президента України.

78. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України.

79. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

80. Склад, структура та порядок формування Кабінету Міністрів України.

81. Функції та компетенція Кабінету Міністрів України.

82. Конституційно-правовий статус центральних органів виконавчої влади.

83. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій.

84. Конституційно-правовий статус органів судової влади в Україні.

85. Конституційні принципи судочинства в Україні.

86. Конституційно-правовий статус суддів в Україні.

87. Конституційний Суд України: склад, порядок формування, структура.

88. Функції та компетенція Конституційного Суду України.

89. Конституційно-правовий статус суддів Конституційного Суду України.

90. Органи внутрішніх справ у конституційній системі органів державної влади України.

91. Конституційна форма державного устрою України.

92. Конституційні принципи та система адміністративно-територіального устрою України.

93. Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України.

94. Конституційно-правовий статус Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

95. Поняття і система місцевого самоврядування в Україні.

96. Конституційно-правовий статус місцевих рад.

97. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад.

98. Конституційно-правовий статус сільських, селищних, міських голів.

99. Конституційно-правовий статус виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

1. Поняття, предмет і система конституційного права України як галузі права.

У системі національного права України провідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі притаманні риси, характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Їй властиві і специфічні якісні ознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності.

Це - кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів системи права, визначити її "обличчя".

Тільки врахування всіх цих характеристик може дати узагальнену характеристику конституційного права як галузі права.

Отже, провідна роль конституційного права зумовлюється об'єктивними факторами, які визначаються характером предмета його регулювання. Насамперед конституційне право регулює серцевину політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах - безпосередньої та представницької демократії.

Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства - Конституція України.

2. Метод конституційно-правового регулювання.

Метод науки – це сукупність правил, прийомів, принципів пізнання, які забезпечують отримання об'єктивних, достовірних знань.

Методологія – це вчення про методи пізнання, теоретичне обґрунтування використовуваних у науці методів і способів пізнання; теорія методів, сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження явищ; система певних теорій, гносеологічних та онтологічних принципів, законів і категорій, які опосередковують загальні властивості й зв'язки буття і наукового пізнання.

Методологія науки конституційного права спрямована на практику. Вона дає наукове обгрунтування діяльності державних органів, народних депутатів, інститутів самоврядування. Методологічна підготовка спеціалістів з конституційного права має своїм завданням озброєння їх необхідними знаннями, які принесуть практичну віддачу.

У науці конституційного права з успіхом використовуються здобутки і методи соціології, психології, кібернетики, синергетики тощо. При цьому треба мати на увазі, що в науці, системі знань взагалі є два рівні – емпіричний і теоретичний.

Ще не так давно стверджувалось, що основою методології правознавства, в тому числі науки конституційного права, є марксизм-ленінізм у єдності трьох його складових частин: політичної економії, філософії і теорії наукового комунізму. Однак справжньою основою методології конституційного права має бути загальнонауковий метод як метод наукового світосприйняття і загального логічного осмислення інформації. Основою методології повинні бути загальнолюдські цінності й уявлення, які виробило людство протягом тисяч років свого розвитку.

Зазнає певного перегляду чи не найголовніший постулат марксизму-ленінізму: примат класового підходу, яким було пронизане все радянське правознавство, в тому числі конституційне право.

Спеціальних методів, як правило, значна кількість, оскільки розмаїта сама конституційно-правова матерія. Серед них – системний та соціологічний метод, метод кількісного та якісного аналізу, порівняльний, історичний, формально-логічний (догматичний) метод та ін.

Складні й динамічні процеси, що відбуваються у сфері функціонування механізму народовладдя в нашій країні, ставлять питання про нові підходи до осмислення й оцінки державно-правових (конституційних) явищ. Один із перших кроків у цьому напрямі – нові, нетрадиційні підходи до самої методології державно-правової науки, до тих її понять і категорій, які ще не так давно вважались незмінними.

Зокрема, варто по-новому, глибше й критичніше оцінити і значення матеріалістичної діалектики як методологічної основи державно-правової (конституційної) науки; дещо інакше глянути на історичні, соціологічні, порівняльно-правові та інші методи дослідження конституційної матерії: діяльнісний, багатофакторний тощо. Між іншим, це стосується усіх юридичних наук, але найбільше – науки конституційного права, роль і значення якої виняткові, оскільки в центрі її уваги найістотніше в суспільних відносинах – відносини влади, владарювання.