Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
питання КПУ.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.12.2018
Размер:
800.26 Кб
Скачать

78.Підстави дострокового припинення повноважень Президента України.

Повноваження Президента України можуть припинятися достроково у таких випадках:

-    якщо задоволене його прохання про відставку. Президент повинен особисто проголосити заяву про відставку на засіданні Верховної Ради;

-    при неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров’я. Таке рішення приймає конституційна більшість Верховної Ради на підставі письмового подання Верховного Суду України і на основі медичного висновку;

-    усунення з поста в порядку імпічменту;

-    у випадку смерті.

Імпічмент - це особлива процедура обвинувачення вищих посадових осіб держави у вчиненні злочинів та службових порушень.

За Конституцією України підставою для порушення питання про імпічмент Президента і для його усунення з поста є вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Конституція передбачає такі стадії, які має пройти процедура імпічменту Президента:

-    питання про усунення Президента в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради, тобто 226 народними депутатами;

-    для проведення розслідування Верховна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі;

-    висновки і пропозиції даної комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради. За наявності підстав Верховна Рада не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України;

-    справу перевіряє Конституційний Суд на предмет дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;

-    Верховний Суд України розглядає справу про імпічмент і дає висновок про те, що діяння, у яких обвинувачено Президента, містять ознаки державної зради або іншого злочину;

-    після цього Верховна Рада приймає рішення про усунення Президента з поста в порядку імпічменту. Рішення приймається, якщо за нього проголосувало 3/4 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради (338 народних депутатів).

У разі дострокового припинення повноважень Президента виконання його обов’язків на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Прем’єр-міністра. Ці обов’язки Прем’єр-міністр може виконувати до 90 днів.

Але при цьому Прем’єр-міністр не може виконувати ряд повноважень, які є винятковою компетенцією Президента, в т. ч. призначати всеукраїнський референдум, припиняти повноваження Верховної Ради, здійснювати помилування і т. д.

79.Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади; взаємовідносини Кабінету Міністрів України з іншими вищими органами державної влади; порядок формування Кабінету Міністрів України; строк повноважень, компетенція Кабінету Міністрів України; організація роботи Кабінету Міністрів України; акти Кабінету Міністрів України.

Конституція України визначає статус Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (ч. 1 ст. 113). Аналіз конституційних засад організації та діяльності Кабінету Міністрів дозволяє характеризувати його як уряд України.

У науці конституційного права під урядом розуміють колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі. Найчастіше уряд іменується Кабінетом Міністрів або Радою Міністрів. Уряд відіграє особливу роль у механізмі виконавчої влади та в системі органів, які її здійснюють, під його керівництвом функціонує вся система органів виконавчої влади1. Зазначимо, що конституційний статус уряду (обсяг його компетенції, порядок формування і характер взаємовідносин з іншими вищими органами державної влади) суттєво різниться в різних країнах та обумовлюється існуючою формою правління і формою державного устрою.

Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України як уряду України обумовлює дві його основні функції.

1. Керівництво та спрямовування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя.

2. Спрямовування і координація діяльності органів виконавчої влади, контроль за їх діяльністю.