18

Назва модулю: 3 Монетарна політика

3.1 Монетарна політика як система

1. Монетарна політика – це

Система мер по регулированию денежной массы в стане/

У літературі застосовується кілька підходів до визначення сутності монетарної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику надто вузько - як урядову політику впливу на кількість грошей в обороті. Представники іншого підходу визначають її надто розширено - як один із секторів економічної політики вищих органів державної влади.

Види монетарних політик

Тверда - спрямована на підтримку визначеного розміру грошової маси.

Гнучка - спрямована на регулювання процентної ставки.

Розрізняють види монетарної політики:

Стимулююча - проводиться в період спаду і має на меті "підбадьорення" економіки, стимулювання росту ділової активності з метою боротьби з безробіттям.

Стримуюча - проводиться в період бума і спрямована на зниження ділової активності з метою боротьби з інфляцією.

Стимулююча монетарна політика полягає в проведенні центральним банком заходів для збільшення пропозиції грошей. Її інструментами є:

зниження норми резервних вимог

зниження дисконтної ставки відсотка

покупка центральним банком державних цінних паперів.

Стримуюча (обмежувальна) монетарна політика складається у використанні центральним банком заходів для зменшення пропозиції грошей. До них відносяться:

підвищення норми резервних вимог

підвищення дисконтної ставки відсотка

продаж центральним банком державних цінних паперів.

Експансійна політика спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості. Рестрикційну політику проводять з метою обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці.

2. Грошово-кредитна політика — це

Стаття 1. Терміни та поняття

У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:

грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів;

Направление экономической политики гос-ва, совокупность законодательных и нормативних актов, монетарних инструментов, которые имеют полномочия формирования и использования финансовых ресурсов гос-ва и регулируют фин.-кредит потоки в соответствии с целями гос-й экономической политики.

Грошово-кредитна політика — напрям економічної політики держави, сукупність законодавчих і нормативних актів, монетарних інструментів, заходів монетарних інститутів, які, згідно з законодавством мають повноваження щодо формування й використання фінансових ресурсів держави і регулюють фінансово-кредитні потоки у секторах економіки відповідно до стратегічних і тактичних цілей державної економічної політики.

3. Об'єктами монетарної політики є

• Денедная маса

• %ставка

• Валютный курс

• Скорость оборота денег

Об'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку:

- пропозиція (маса) грошей;

- ставка процента;

- валютний курс;

- швидкість обігу грошей та ін.

4. Суб'єкти монетарної політики:

• Правительство

• НБУ

Суб'єкти монетарної політики. В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які є орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Суб'єктом грошово-кредитного регулювання є держава, яка впливає на цю сферу через центральний банк і" міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів та інші установи. Основна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу належить її центральному банку

5. Гроші – це

Всеобщий эквивалент, кот. представлен на рынке

Важливе значення при здійсненні грошово-кредитного регулювання має визначення кількісних та якісних характеристик активів, охоплених поняттям «гроші», у сучасній економічній літературі переважає функціональний підхід до визначення сутності грошей: гроші — те, що виконує функції грошей.

6. функції грошей:

• Обмен

• Упрощают товарообмен

• Накопления

• Измерения (мера стоимости)

• Средство платежа

• Виртуальные деньги

Традиційно розглядають чотири функції грошей:

1) міри вартості — гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни;

2) засобу обігу — гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг;

3) засобу платежу — гроші обслуговують розрахунки між економічними суб'єктами;

4) засобу нагромадження — нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

З інтенсифікацією міждержавних економічних відносин до традиційних функцій грошей додали ще одну — функцію світових грошей, тобто обслуговування руху вартості в міжнародному економічному обігу.

7. Грошова маса – це

Грошова маса - це сукупність наявних і безготівкових купівельних і платіжних засобів, що забезпечують звертання товарів і послуг, якими розташовують приватні особи, підприємства (фірми), організації і держава.

8. У структурі грошової маси виділяються:

9. Активна частина грошової маси

10. Пасивна частина грошової маси

У структурі грошової маси виділяються:

Активна частина, до якої відносяться кошти , що реально обслуговують господарський оборот.

Пасивна частина, що включає грошові нагромадження, залишки на рахунках, що потенційно можуть служити розрахунковими засобами.

Таким чином, структура грошової маси складніша, ніж ми це собі уявляємо. В обивательському розумінні грошима вважаються, насамперед , тільки готівка - банкноти (паперові купюри) і дрібна розмінна монета. Частка паперових грошей у загальній грошовій масі складає до 25%, а основна частина угод між підприємствами й організаціями, навіть у роздрібній торгівлі, відбувається в розвинутій ринковій економіці шляхом використання банківських рахунків. Переважне значення в країнах з розвинутою ринковою економікою мають чекові платежі (наприклад, у США чеки обслуговують не менш 90% вартості угод), здійснювані по чекових книжках, дорожнім чекам-акредитивам, кредитним карткам і т.п. Використання чеків є прогресивною формою безготівкових розрахунків, оскільки дозволяє розпоряджатися банківськими депозитами (безготівковими грошима) і різко скорочувати потребу в банкнотах і розмінній монеті. При оплаті товару чи послуги покупець, використовуючи чек чи кредитну картку, доручає банку перевести суму покупки зі свого депозиту на рахунок продавця чи видати йому готівку.

11. В основі кількісної теорії грошей лежить наступне судження

В основі кількісної теорії грошей лежить наступне розміркування: абсолютний рівень цін визначається пропозицією номінальних грошових залишків. Іншими словами, чим більше пропозиція грошей, тим вище рівень цін і навпаки.

12. кембріджське рівняня

Ця залежність описується так званим кембріджським рівнянням:

М = k PY ,

де М - номінальна кількість грошей (М1); k - пропорція між номінальним доходом (ВНП) і бажаними грошовими залишками (називається коефіцієнтом ліквідності чи ступенем монетизації ВНП); Р - абсолютний рівень цін (дефлятор ВНП); Y - реальний доход (реальний ВНП).

Якщо вважати, що k і Y - фіксовані, незмінні величини, то можна зробити висновок, що зміна номінальної кількості грошей (М1) викликає аналогічні зміни абсолютного рівня цін (Р).

13. рівняння Фишера

Існує ще одне рівняння, що базується також на кількісній теорії грошей, яке вивів американський економіст И. Фишер і яке зветься "рівняння Фішера"

MV = PY ,

де М - номінальна грошова маса (М1); V - швидкість звертання грошової маси (виміряється у виді відносини номінального ВНП до номінальної грошової маси); Р - рівень цін (дефлятор ВНП); Y - реальні доходи (реальний ВНП), відкіля випливає, що PY є номінальні доходи (номінальний ВНП).

Таким чином, макроекономічна модель грошового ринку в представленні неокласиків (монетаристів) ґрунтується на тому, що попит на гроші - це функція рівня номінального доходу (РY), а пропозиція грошей є екзогенно фіксованою величиною (встановлюється незалежно від попиту на гроші).

14. Інструменти монетарної політики:

Інструменти монетарної політики. Світова практика монетарної політики нагромадила значний досвід використання певних інструментів грошово-кредитного регулювання економічних процесів. Усі їх можна поділити на дві групи:

- інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси;

- інструменти прямого впливу.

До першої групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти.

До другої групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.

• Законодательные нормы финансовых и хозяйственных отношений

• Процентная политика

• Рефинансирование комерческих банков

• Регулирование курса национальной валюты

• Приобретение и продажа ценных бумаг

• Регулирование нормы обязательных резервов

15. Грошовий агрегат — це

Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

Грошові агрегати це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.^[1]

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:

• M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

• М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.

• М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.

• М3 (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

Для розрахунку сукупної грошової маси в звертанні передбачені такі грошові агрегати:

Агрегат М0 - готівка ;

Агрегат Ml - дорівнює агрегату M0 плюс кошти на розрахункових, поточних і інших рахунках (спеціальні рахунки, рахунки капітальних вкладень, акредитиви і чекові рахунки, рахунки місцевих бюджетів, рахунки бюджетних, профспілкових, суспільних і інших організацій);

Агрегат М2 - дорівнює агрегату М1 плюс строкові вклади в банках;

Агрегат М3 - складається з агрегату М2 плюс депозитні сертифікати та облігації державних позик.

Самостійним компонентом грошової маси є грошова база. Вона включає агрегат М0 плюс кошти в касах банків, обов'язкові резерви банків у ЦБ і їхні засоби на кореспондентських рахунках у національного банку.

16. Види грошово-кредитної політики

17. Тверда монетарна політика – це

18. Гнучка монетарна політика - це

Види монетарних політик

Тверда - спрямована на підтримку визначеного розміру грошової маси.

Гнучка - спрямована на регулювання процентної ставки.

Розрізняють види монетарної політики:

Стимулююча - проводиться в період спаду і має на меті "підбадьорення" економіки, стимулювання росту ділової активності з метою боротьби з безробіттям.

Стримуюча - проводиться в період бума і спрямована на зниження ділової активності з метою боротьби з інфляцією.

Стимулююча монетарна політика полягає в проведенні центральним банком заходів для збільшення пропозиції грошей. Її інструментами є:

зниження норми резервних вимог

зниження дисконтної ставки відсотка

покупка центральним банком державних цінних паперів.

Стримуюча (обмежувальна) монетарна політика складається у використанні центральним банком заходів для зменшення пропозиції грошей. До них відносяться:

підвищення норми резервних вимог

підвищення дисконтної ставки відсотка

продаж центральним банком державних цінних паперів.

19. Експансійна монетарна політика - це

Експансійна політика спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

Експансійна політика спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості. Рестрикційну політику проводять з метою обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці.

20. Рестрикційна монетарна політика – це

Рестрикційну політику проводять з метою обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці.

21. До компонентів грошової системи відносяться:

У світі існують різні системи грошового обігу, що, як правило, законодавчо закріплені в кожній державі. До найважливішого чотирьох компонентам грошової системи відносяться:

1) національна грошова одиниця (карбованець, долар, франк, марка, ієна, крона і т.д.), у якій виражаються ціни товарів і послуг;

2) система кредитних і паперових грошей, розмінних монет, що є законними платіжними засобами в наявному обороті;

3) система емісії грошей, тобто законодавчо закріплений порядок випуску грошей у звертання;

4) державні органи, що відають питаннями регулювання грошового обігу.

У залежності від виду грошей, що звертаються, виділяється два основних типи систем грошового обігу:

1) системи звертання металевих грошей, коли в звертанні знаходяться повноцінні золоті і (чи) срібні монети, що виконують усі функції грошей, а кредитні гроші можуть вільно обмінюватися на грошовий метал (у чи монетах злитках);

2) система звертання кредитних чи паперових грошей, що не можуть бути виміняні на золото, тобто золото не бере участь у звертанні.