12.4. Відтворення та розвиток інфраструктури
Формування, відтворення й розвиток виробничих та інфраст- руктурних об'єктів здійснюються в процесі капітального будівниц- тва, яке об'єктивно вважають специфічним елементом інфраструк- тури підприємства. Капітальне будівництво — це процес створення нових, реконструкції, розширення й технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об'єктів підприємств або інших первинних суб'єктів господарювання.
До сфери капітального будівництва відносять:
спорудження будівель та об'єктів виробничого та невироб- ничого (соціального) призначення;
монтаж виробничого й невиробничого устаткування та інших засобів праці й соціальної діяльності;
проектно-пошукові та інші підготовчі роботи, зв'язані зі спо- рудженням нових і реконструкцією функціонуючих об'єктів вироб- ничого й соціального призначення;
капітальний і відновлюваний ремонти будівель і споруд ви- робничого та соціального призначення.
Планування капітального будівництва об'єктів виробничого й соціального призначення має певні особливості. Основу планування капітального будівництва виробничих об'єктів становлять розрахунки введення в дію виробничих потужностей, основних фондів і кошторисної вартості будівництва (реконструкції, розширення) відповідних об'єктів. Головна мета й кінцевий результат капітального будівниц- тва — введення в дію нових виробничих потужностей. Плануван- ня його обсягів на підприємстві здійснюється в такій послідовності.
Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей підприємства за відповідною номенклатурою продукції. З цією ме- тою перевіряються: наявність виробничих потужностей на початок планового періоду; розрахунки їхнього використання; строки освоєн- ня проектних потужностей об'єктів, що їх було раніше введено в дію.
Оцінюються можливості приросту виробничих потужностей за рахунок проведення організаційно-технічних заходів, технічно-
288 го переоснащення та реконструкції.
3. Визначаються необхідні обсяги введення в дію нових вироб- ничих потужностей за рахунок розширення діючих виробничих об'єктів чи нового будівництва. Вони розраховуються як різниця між запланованим збільшенням обсягів виробництва відповідної продукції та максимально можливим приростом потужностей на діючих виробничих об'єктах за рахунок їхнього технічного пере- оснащення й реконструкції.
У процесі планування капітального будівництва важливо ви- значити не тільки обсяги введення в дію виробничих потужнос- тей, а й витрати, що з цим пов'язані. Це необхідно для того, щоб обґрунтувати економічну доцільність будівництва (розширення, ре- конструкції), вибрати оптимальний варіант здійснення капітальних вкладень, своєчасно розраховуватись за виконані будівельно-мон- тажні роботи, придбане устаткування тощо. З цією метою визнача- ють кошторисну вартість робіт, яка, власне, і буде ціною споруд- ження певного об'єкта.
Кошторисна вартість будівництва — це виражені в грошовій формі нормативні (проектні) витрати на: будівельно-монтажні ро- боти; придбання устаткування, інструменту, інвентарю; проведен- ня проектно-пошукових робіт; покриття інших витрат, пов'язаних з будівництвом. Усі витрати, що передбачаються в кошторисах вар- тості будівельно-монтажних робіт, поділяються на:
прямі витрати (основна заробітна плата будівельних робіт- ників; вартість будівельних матеріалів, деталей, конструкцій; ви- трати на експлуатацію будівельних машин і механізмів);
накладні витрати (витрати на обслуговування та управління будівництвом);
планові накопичення (нормативний прибуток будівельних організацій, що встановлюється у відсотках до суми прямих і на- кладних витрат).
Завдання введення в дію основних фондів визначаються як різни- ця між кошторисною вартістю будівництва об'єктів, що їх буде введено в дію в плановому періоді, та витратами, що не утворю- ють вартості основних фондів.
Конкретизація завдань плану капітального будівництва і дове- дення цих завдань до виконавців здійснюється за допомогою ти- тульних списків будівель. Титульний список — це плановий доку- мент, в якому встановлено строки початку й закінчення будівницт- ва (розширення, реконструкції) об'єктів, їхню потужність, загальні витрати на спорудження, на будівельно-монтажні роботи, щорічні розміри введення в дію основних фондів, названо підрядні та про- ектні організації, що виконуватимуть відповідні роботи, а також постачальників устаткування.
За подібною схемою здійснюється планування капітального будів- ництва й об'єктів соціального призначення. Принциповою його особ- ливістю є лише те, що планування капітального будівництва об'єктів 289
соціальної інфраструктури здійснюється з урахуванням їхньої так званої пропускної спроможності (кількість місць у їдальні, дитячо- му садку; кількість щоденних відвідувань поліклініки тощо).
Початковим етапом капітального будівництва є його проектування. Проект як кінцевий результат процесу проектування — це комплекс документів, в яких обґрунтовується технічна можливість та економічна до- цільність будівництва (реконструкції) певного об'єкта. Процес про- ектування здійснюється, як правило, спеціалізованими проектними організаціями. Він охоплює два послідовні етапи робіт: 1) збирання й підготовка необхідних для проектування матеріалів; 2) безпосе- реднє опрацювання проектів і розрахунки кошторисів (рис. 12.3).
На першому етапі розробляється техніко-економічне обґрунту- вання (ТЕО) необхідності та доцільності будівництва (розширен- ня, реконструкції) відповідного об'єкта. Типовий зміст ТЕО скла- дають:
обґрунтування потреб у продукції (послугах) об'єкта, що передбачається будувати (розширювати, реконструювати);
характеристика спеціалізації (призначення) та структури об'єкта, його проектної потужності (пропускної спроможності);
характеристика можливих джерел забезпечення необхідними категоріями персоналу, матеріальними й фінансовими ресурсами;
вибір територіального розміщення об'єкта (за спорудження нового об'єкта);
орієнтовні розрахунки обсягів необхідних інвестицій та їхньої соціально-економічної ефективності;
найважливіші проектні техніко-економічні й соціальні показ- ники діяльності нового (реконструйованого) об'єкта.
На підставі затвердженого ТЕО замовник разом з проектною організацією складає завдання на розробку технічного проекту, в якому міститься вся необхідна для проектування інформація, зок- рема: показники ефективності виробництва (діяльності) й капіталь- них вкладень, вимоги щодо використання досягнень науково-тех- нічного та організаційного прогресу тощо.
Другий етап — безпосереднє проектування. Залежно від розмірів і складності об'єкта, що проектується, цей етап може здійснюва- тися в одну або дві стадії. Для великих і складних об'єктів процес проектування охоплює дві стадії: 1) розробку технічного проекту; 2) опрацювання робочих креслень.
До складу технічного проекту входить кілька розділів, найваж- ливішими з яких є: економічна частина, генеральний план і транс- порт, технологічна частина, будівельна частина, організація буді- вельних робіт, кошторисна документація. Технічний проект разом зі зведеним кошторисно-фінансовим розрахунком підлягає затвер- дженню замовником. Після цього він стає підставою для фінансу- вання будівництва (розширення, реконструкції) об'єкта, замовлен- ня устаткування та опрацювання робочих креслень. За виготовле- ними робочими кресленнями безпосередньо здійснюються буді- вельно-монтажні роботи.
Для об'єктів, будівництво яких ведеться за типовими проекта- ми, або для невеликих і технічно нескладних об'єктів проектуван- ня здійснюється в одну стадію — через розробку техно-робочого проекту, тобто технічного проекту з робочими кресленнями.
Капітальне будівництво (розширення, реконструк- ція) об'єктів будь-якого призначення може здійс- нюватися двома способами: підрядним і госпо- дарським. Підрядний спосіб будівництва — це здійснення робіт постійно діючими будівельними і монтажними організаціями (підрядчиками), які виконують відповідні роботи для різних замов- ників за договорами підряду. Згідно з підрядним договором підряд- чик бере на себе зобов'язання виконати своїми силами будівницт-
во об'єкта за проектом із дотриманням будівельних норм і правил. Замовник повинен надати підрядчику будівельний майданчик, за- тверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своє- часне фінансування будівництва і надходження технологічного ус- таткування, а також прийняти завершений об'єкт і повністю розра- хуватися з підрядчиком за виконані останнім роботи.
Для виконання окремих комплексів робіт підрядчик має право залучати інші спеціалізовані організації за договором субпідряду. Проте відповідальність перед замовником за якісне і своєчасне виконання всіх робіт несе основний (генеральний) підрядчик.
Господарський спосіб будівництва означає виконання всього комплексу робіт самим забудовником (підприємством, організацією) власними силами. У цьому разі підприємство (організація)-забудов- ник виступає в ролі керівника будівництва й виконавця будівель- но-монтажних робіт одночасно. З цією метою воно (вона) створює на період будівництва необхідний апарат управління та виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі наймання необхідних праців- ників і залучення відповідної будівельної техніки.
Питання для самостійного поглибленого вивчення
Вплив інфраструктури підприємства на ефективність госпо- дарювання (діяльності).
Проблеми забезпечення достатньої збалансованості між ос- новним виробництвом та йою виробничою й соціальною інфра- структурами.
Доцільність та ефективність різних форм організації ремонт- но-технічного обслуговування на підприємствах.
Сучасні тенденції розвитку та проблеми функціонування інструментального господарства на підприємствах різних галу- зей економіки.
Раціоналізація та здешевлення транспортних робіт на підприє- мствах.
Економічна ефективність зменшення енергоємності виробниц- тва та енергозабезпечення діючих підприємств.
Сучасні напрями мінімізації складських запасів окремих видів матеріальних ресурсів і залишків на складах готової продукції.
Соціальна діяльність та ефективність виробництва: обгрун- тування й визначення взаємного впливу.
Сучасні проблеми простого й розширеного відтворення об'єктів виробничої та соціальної інфраструктур.
10. Тенденції розвитку об'єктів соціальної інфраструктури на підприємствах (в організаціях) за ринкових умов господарю- вання.
Розділ 13 РЕГУЛЮВАННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
Ключові * економічні функції держави; терміни * державне регулювання економіки; і поняття: * макроекономічне планування (програмування);
державний бюджет; • грошово-кредитна система;
система оподаткування підприємств;
прогнозування розвитку підприємства (організації);
методи прогнозування; • планування як функція управління; • специфічні принципи планування;
методи планування діяльності; • стратегічне планування; • методи вибору генеральної стратегії;
стратегічні альтернативи; • субстратегії розвитку підприємства; • бізнес-планування суб'єктів господарювання; • тактичне планування;
системи оперативного планування.