- •113. Організація виробничого процесу в часі
- •11.4. Методи організації виробництва
- •11.5. Підготовка виробництва
- •11.6. Суспільні форми організації виробництва
- •Розділ 12 виробнича та соціальна інфраструктура
- •12.1. Поняття, види та значення інфраструктури
- •12.2. Система технічного обслуговування
- •12.3. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства
- •12.4. Відтворення та розвиток інфраструктури
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб'єктів господарювання
- •13.2. Прогнозування розвитку підприємств
- •13.3. Методологічні основи планування
- •13.4. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-пллнування
- •13.5. Тактичне й оперативне планування
- •14.1. Загальна характеристика продукції (послуг)
- •14.2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг)
- •14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •14.5. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг)
- •14.6. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання
- •15.2. Мотивація трудової діяльності
- •15.3. Сучасна політика оплати праці
- •15.4. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •15.5. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу
- •15.6. Участь працівників у прибутках підприємства (установи, організації)
- •16.1. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції (надання послуг)
- •16.2. Управління витратами на підприємстві
- •16.3. Сукупні витрати та собівартість продукції (послуг)
- •16.5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •Розділ 17 фінансово-економічні результати та ефективність діяльності
- •17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства (організації)
- •17.2. Формування й використання прибутку
- •17.3. Оцінка фшансово-економгчного стану підприємства (організації)
- •III Витрати майбутніх періодів.
- •V Доходи майбутніх періодів.
- •17.4. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва
- •17.5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)
- •Підприємства (організації!)
- •18.1. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.2. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)
- •18.3. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •18.4. Служба безпеки фірми (підприємства, організації)
- •19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств (організацій)
- •19.3. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
- •Обгрунтування сценаріїв подолання найбільш імовірн ризиків у процесі проведення фінансового оздоровленш підприємства. Ня
- •20.1. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
- •20.2. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
- •20.3. Ліквідація збанкрутілих підприємстІв (організацій)
13.5. Тактичне й оперативне планування
Складання середньо- та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняється від роз- робки й практичного здійснення стратегії. Існують три аспекти цієї різниці.
Перший — часовий: що віддаленіші наслідки має план, що важче від нього відмовитись, то більш стратегічним він є. Це озна- чає, що стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде склад- но виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповню- ють стратегічні.
Другий — за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.
Третій — сутнісно-змістовий: якщо стратегічні плани окрес- люють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприєм- ства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних прак- тичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.
Отже, завжди існує певна відносність, умовність у розподілі часових горизонтів планування (і відповідно планових документів З
Розділ XIII
стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, се- редньо- та короткострокові плани. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у кілька років для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного плану. Можна стверджувати, що середньостроковий план — це кількісно визна- чена на певний період стратегія підприємства за всіма або за най- важливішими субстратегіями.
Середньо- і короткострокові плани взаємозв'язані; вони скла- даються за єдиною методологією та мають однакову структуру, по- казану на рис. 13.5.
Змістова характеристика тактичних планів передбачає також виокремлювання за певними ознаками показників, що за ними вста- новлюються планові завдання, визначається ступінь їхнього вико- нання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.
За економічним змістом показники поділяють на натуральні та вартісні. Натуральні показники необхідні для матеріально-речо- вого виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що ви- робляється, необхідні матеріали, устаткування та ін. Вартісні по- казники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів тощо. Між натуральними та вартісними показниками існує тісний зв'я- зок та взаємозалежність. Вартісні показники розраховуються на підставі натуральних, але водночас, виходячи з узагальненої вар- тісної оцінки витрат та результатів, стимулюють раціональне ви- користання ресурсів, зростання ефективності виробництва.
За економічним призначенням показники поділяють на кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються: обсяг продукції, матеріалів, виробничі фонди, кількість працівників тощо. Другі показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва: продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, фондовідда- ча, собівартість продукції тощо.
Розрізняють також абсолютні й відносні показники. Перші ха- рактеризують те чи те явище абсолютно, без порівнювання з інши- ми показниками. Зробити таке порівняння дають змогу відносні показники. Наприклад, кількість працівників, як абсолютний по- казник дає інформацію про ступінь використання фактора живої праці, але якщо цей показник співвіднести з обсягом виробництва чи порівняти обсяг виробництва з кількістю працівників, то мати- мемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції (про- дуктивності праці одного працівника).
Оперативне планування є, з одного боку, завер- шальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого — засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.
У процесі оперативного планування здійснюється детальна роз- робка планів підприємства та його підрозділів — окремих вироб- ництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирі- шенням питань організації їхнього виконання та поточного регу- лювання виробництва.
Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та гра- 321
Розділ XIII
фіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.
Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперерв- ного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав на- зву диспетчеризації.
У процесі оперативного планування треба розв'язувати такі го- ловні завдання:
забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;
установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устат- кування та робочої сили;
максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.
Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів — у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове).
Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоординовану діяльність і необхідні виробничі пропорції між це- хами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій — основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але голов- ним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їхнього пересування між цехами (виробництвами).
Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхньо- го виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.
У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлен- ня. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й особливостей продукції тощо. Пе- ревагу віддають тій системі, яка дає змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.
• Подетальна система за планово-облікову одиницю бере де- таль певного найменування. Залежно від особливостей інших еле- ментів та організації самого процесу оперативного регулювання найпоширенішими різновидами подетальної системи є:
складська система, коли рівень завантаження та рівномірність випуску продукції визначаються через наявність складських запасів певних розмірів. Ця система корисна за великої кількості застосо- вуваних для виготовлення продукції стандартних (уніфікованих) 1 вузлів та деталей;
система планування за нормами технологічних запасів, яка
передбачає встановлення постійної насиченості всіх стадій вироб- ничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. Ця система застосовується за серійного та великосе- рійного виробництва;
система планування за строками подачі, в основу якої покла- даються встановлені строки запуску та випуску партій деталей з урахуванням технологічних запасів і строків міжцехових подач. За умов серійного та великосерійного виробництва строки можна переглядати щоразу за розробки оперативних планів. У масовому виробництві встановлюються стандартні строки;
система планування за тактом потоку базується на синхро- нізації діяльності всіх виробничих підрозділів і встановленні єди- ного такту випуску готової продукції. Така система застосовується в масовому виробництві з широким використанням поточних ме- тодів організації виробничих процесів.
• Комплектна система відрізняється від інших тим, що в ній за планово-облікову одиницю беруть об'єднаний за певними оз- наками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її підсистемами є комплектно-вузлова, комплектно-групова, маши- нокомплектна.
Комплектно-вузлова підсистема за планово-облікову одини- цю бере вузловий комплект, до якого входять деталі одного скла- дального вузла. Ця система характерна для виробництва складної продукції з тривалим виробничим циклом.
Комплектно-групова підсистема може застосовуватись тоді, коли виготовляються деталі (вузли), що обробляються за такою самою технологією, мають таку саму періодичність запуску-випус- ку та ті самі строки подачі на наступну стадію.
Машинокомплектна підсистема — є найпростішою, тому що її планово-обліковою одиницею є машинокомплект, тобто повний комплект деталей, що їх виробляє той або той цех для певного виробу (машини). Ця система може застосовуватись у виробництві нескладних виробів, із невеликою кількістю деталей.
• Система оперативного планування на замовлення характери- зується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів за кожним замовленням. Замовлення і є планово-обліковою одини- цею для підприємства в цілому.
Для окремих цехів такими є комплекти деталей, вузлів для пев- них замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібно- серійному виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення. її особливість полягає в тім, що охоплюється весь процес виконання замовлення: від підготовки виробництва до ви- пуску готового виробу.
Питання для самостійного поглибленого вивчення ^
•
Основні принципи і методи державного регулювання еконо- мічного розвитку України.
Індикативне макроекономічне планування в системі госпо- дарювання.
Бюджетне планування економічного та соціального розвит- ку країни.
Кредитна система, її функції та вплив на розвиток народно- го господарства країни.
Принципи побудови та способи вдосконалення податкової системи держави.
Методологія і технологія планування діяльності підприємства за умов ринкової економіки.
Система планів діяльності підприємства за сучасних умов гос- подарювання.
Характеристика, особливості та взаємозв'язок методів пла- нування на підприємстві.
Об'єктивна необхідність і проблеми стратегічного планування на підприємствах різних форм власності.
Взаємозв'язок і взаємодія стратегічного і тактичного пла- нування на підприємстві.
Зміст, показники та процедура розробки середньо- і корот- кострокових планів діяльності підприємства.
Системи календарно-оперативного планування діяльності підприємства і проблеми вдосконалення цих систем.
Розділ 14 ВИРОБНИЦТВО, ЯКІСТЬ
І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
Ключові ' продукція (робота, послуги); терміни ' номенклатура продукції (послуг); і поняття: ' асортимент продукції; • валова продукція;
товарна продукція; • чиста продукція;
маркетинг; • виробнича програма;
матеріально-технічне забезпечення;
якість продукції (послуг); • конкурентоспроможність продукції (послуг); • стандартизація продукції (послуг);
сертифікація продукції (послуг);
внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
і