14.1. Загальна характеристика продукції (послуг)

У процесі виробництва людина взає- модіє з певними засобами виробниц- тва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто спо- живною вартістю, речовиною природи, пристосова- ною людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізуєть- ся у вигляді конкретного продукту (продукції, виро- бу). Продукція, що виготовляється, протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного про- цесу і з огляду на це називається незавершеним ви- робництвом, напівфабрикатом чи готовим для спожи- вання продуктом (виробом).

Ясна річ, що в промисловому виробництві ре- зультатом (продуктом) праці є продукція, на під- приємствах транспорту — відповідний обсяг вико- наної роботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а в установах зв'язку та бан- ках — надані юридичним і фізичним особам послу- ги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, і виконаною роботою, і наданою послу- гою (наприклад, полагоджені годинник, телевізор, холодильник, взуття тощо).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці є придатною для різних сфер і способів використання в народному господарстві. Збіжжя, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготов- лення пива чи горілки, може використовуватись як корм для худоби чи посівний матеріал. Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград — для ви- готовлення виноградного соку, вина). Чи стане конкретна спожив- на вартість засобом виробництва або кінцевим предметом спожи- вання, цілком залежить від її функції та місця в процесі праці. Предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються на продукти праці, котрі розподіляються на засоби виробництва та предмети споживання; стосовно суспільного виробництва в цілому вони називаються про- дукцією відповідно І та II підрозділів, а у промисловості — про- дукцією груп «А» і «Б».

Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці, а предмети споживання — на продовольчі і не-

продовольчі товари. Такий поділ продукції класифікує її за озна- кою економічного призначення. Зрештою для загальної характери- стики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосу- вання системи вимірників її (їхнього) обсягу (рис. 14.1).

За умов товарного виробництва та ринкової еко- номіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо зважити на те, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи на- самперед із показників обсягу товарів певної номенклатури та асор- тименту в натуральному вигляді. Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбаче- но планом виробництва продукції. Асортимент — це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відпо- відними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, по- тужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура і товар- ний асортимент включають стару продукцію, попит на яку збері- гається, а також нову продукцію, дослідні зразки принципово но- вих виробів.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конк- ретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умов- но~натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприк- лад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканин — погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товар- ної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовува- ти виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а та- кож обчислювати низку макроскономічних та узагальнюючих по- хідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених на продаж або для реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає та- кож зміну залишків незавершеного виробництва протягом розра- хункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробни- 328 чої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавер- шеного виробництва враховується лише на тих підприємствах ма- шинобудування та металообробки, де тривалість виробничого цик- лу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробни- чого об'єднання, у складі якого підприємства або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсу- мовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності (передовсім продуктив- ності праці) за складання виробничої програми підприємства роб- лять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої ви- ключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив ос- танньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Відтак показник чистої продукції доцільно застосову- вати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-госпо- дарської діяльності підприємства.

Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продук- цію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З огля- ду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати та- кож планові (очікувані) та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованоїпродукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового пе- ріоду, а фактичний — після оплати споживачем (замовником) вар- тості продукції та надходження відповідних грошових сум на бан- ківський рахунок постачальника.