9.3. Показники оцінки фінансового стану підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцін­ку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплек­су, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кож­ного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кож­ний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану за­інтересоване передовсім саме підприємство. Однак такий фінан­совий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого під­приємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що без­посередньо від підприємства залежить міра його економічної

346

Розділ 10

привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Отже, вкрай потрібно систематично, детально й у динаміці ана­лізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансо­вого стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Ми пропонуємо класифікацію і порядок розрахунку комплексу ос­новних оцінних показників, що з них залежно від конкретної мети ана­лізу можна вибрати відповідну кількість та види за такими ознаками: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність, плато­спроможність та кредитоспроможність; фінансова стійкість та стабіль­ність; рентабельність; ділова активність; оцінка акціонерного капіталу.

Розгляньмо порядок розрахунку основних оцінних показників з урахуванням нових стандартів бухгалтерського обліку.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно викорис­товувати п'ять показників, розраховуючи їх у порядку, наведе­ному в табл. 9.3.

Оцінка комплексу перелічених показників дає змогу визначи­ти, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування і обладнання. Такий аналіз наочно продемонструє конкретні резерви підвищення ефективно­сті використання майна підприємства.

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь- якої сфери діяльності і форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цієї мети доцільно використовувати шість показників, розраховуючи їх за порядком, показаним у табл. 9.4.

Аналіз комплексу п'яти показників уможливить оцінювання прибутковості підприємства за основними її складовими і визна­чення можливих резервів її підвищення.

Для детальної оцінки ліквідності, платоспроможності та кре­дитоспроможності підприємства доцільно використовувати біль­шу кількість показників, ніж для оцінки майнового стану і при­бутковості підприємства.

Розгляньмо тепер порядок розрахунку 18 показників, призна­чених для цієї мети (табл. 9.5).

На основі всебічної і ретельної оцінки за цими показниками можна не тільки оцінити в динаміці стан і тенденції ліквідності, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства, а й ви­значити «вузькі» місця, розв'язавши проблеми яких можна по­ліпшити ці показники. Інакше кажучи, результатом такого аналі­зу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності та конкурентоспроможності.

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

ы ■fc. 00

Таблиця 9.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ МАЙНОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідних даних
1	Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підпри­ємства	Результат балансу	Форма 1, підсумок
2	Питома вага активної частини основних засобів	Вартість активної частини основних засобів	Вартість виробничих осн. засобів (pax. 10, 11)
		Вартість основних засобів	Ф. 1, код 031
3	Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос	Ф. 1, код 032
		Вартість основних засобів	Ф.1, код 031
4	Коефіцієнт оновлення основ­них засобів	Вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується	Ф.5, код 260 (гр..5)
		Вартість основних засобів на кінець періоду, що аналізується	Ф.1, код 031 (гр..4)
5	Коефіцієнт вибуття основних засобів	Вартість основних засобів, які вибули в період, що аналізується	Ф.5, код 260 (гр..8)
		Вартість основних засобів на початок періоду, що аналізується	Ф.1, код 031 (гр..З)

Таблиця 9.4

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку джерело одержання вихідних даних		Джерело одержання вихідних даних
1	Прибутковість інвес­тицій	Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків	х 100%	Ф.2, код 190 X 100%
		Інвестиції		Ф.5, код 340 + код 420
2	Головний показник	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	х 100%	Ф.2, код 170
	прибутковості	[Усього активів] - - [Нематеріальні активи]		Ф.1, код 280-код 010
з	Прибутковість	Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків	х 100%	Ф.2, код 190
	активів	[Усього активів] - - [Нематеріальні активи]		Ф.1, код 280-код 010
4	Оборотність	Обсяг реалізації		Ф.2, код 035 :— х юо%
	матеріальних активів	Матеріальні активи		Ф.1, коди 100-140
5	Прибутковість реалізації	Чистий прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	х 100%	Ф2, коди (100 + 090 - 060) х (1 - 0,25)
		Обсяг реалізації		Ф.2, код 035

ы <о

Таблиця 9.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ЛІКВІДНОСТІ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідних даних
І	Величина власних оборотних коштів (чис­тий оборотний капітал)	[Власний капітал] + [Довгострокові зобов'язання] - [Основні засоби та вкладення] або [Поточні активи] - - [Поточні зобов'язання]	Ф.1, Розділ І Пасиву + Розділ III Пасиву - - Розділ І Активу, або Розділи II + + III Активу - Розділ IV Пасиву
2	Маневреність власних оборотних коштів	Грошові кошти	Ф.1, код 230 +код 240
		Чистий оборотний капітал	Ф.1, Розділи II + III Активу - Розділ IV Пасиву
3	Коефіцієнт покриття	Поточні активи	Ф.1, Розділ II Активу
		Поточні зобов'язання	Ф.1, Розділ IV Пасиву
4	Коефіцієнт покриття проміжний	[Грошові кошти та їх еквіваленти] + + [Дебіторська заборгованість] Короткострокові позикові кошти	Ф.1, коди 150, 160, 170-250 Ф.1, код 500
5	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти та їх еквіваленти	Ф.1, коди 220-240
		Поточні зобов'язання	Ф.1, Розділ IV Пасиву
6	Коефіцієнт плато­спроможності	Грошові кошти	Ф.1, код 230 +код 240
		Поточні зобов'язання	Ф.1, Розділ IV Пасиву

Продовження табл. 9.5

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідних даних
7	Частка оборотних кош­тів у активах	Поточні активи	Ф.1, код 260
		Усього господарських коштів (нетто)	Ф.1, код 280
8	Частка виробничих за­пасів у поточних акти­вах	Виробничі запаси	Ф.1, коди 100-130
		Поточні активи	Ф.1, Розділ II Активу
9	Частка власних оборо­тних коштів у покритті запасів	Власні оборотні кошти Запаси	Ф.1, Розділи І + III Пасиву- Розділ І Активу Ф.1, коди 100-140
10	Коефіцієнт покриття запасів	Стабільні джерела покриття	Ф.1, Розділи І + II + III Пасиву - - Розділ І Активу
		Запаси	Ф.1, коди 100-140
11	Коефіцієнт швидкої ліквідності (критичної оцінки)	[Грошов, кошти] + [Поточні фінансові інвестиції] + + [Дебіторська заборгованість] Поточні зобов'язання	Ф.1, коди 150,160, коди 170-250 Ф.1, Розділ IV Пасиву
12	Період інкасації дебі­торської заборгованос­ті за товари, роботи, послуги	[Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги] х [Кількість днів у періоді]	[Ф.1, коди 150,160 ]х [кількість днів періоду]
		Погашення зобов'язань з продажу у кредит	[кред.об. субрах.341,342,361,362]

■о

а

§

й «а з-

.а

5

о а ч ч

і) '5

к и я

я

і* о.

л

В

л

ч '5 і і

х >■

д «

о

° 8- ю £

8.3

т в

я ч ч о ій

©

сч <м

УЗ

сч чО

x оз

о.

ю

ю о н к

ю <и

ч

ш x

о св

с

о

Оч ю

ч о

Ьй

©

©

о сч чо

ч о ьй

©

о о ■є"

ч о к

©

ш

а о се

с

ч 'ч

СІ

о

Єн

о	о
	00
ГП	ГЧ
Ч	ч
о	о
Ьй	а
г-н"
©	©

£

І б о.

о

ч- «

о. о

с

о ч ї.2 Й о-

03 о>

а ^с

о. >. о _т ю .5

сз x

« ч

оз

ьс н Й.й о- %

О й н .5

о —

о.

в

Ьй «

сн «

x

в «

а

2 о

с

«

в

в «

я

03

о.

<ц

в

о

£ о 43

сЗ

о

н

з

о ьй x

Я «

о

а

о &

x

п.

«

в

5

в

ЕҐ

05

о ю о

п

'з §

о

е-

о

в

ш

о

яг

Ьй

о

£ ю в о.

в «

в в

<и ч

'і

ю в

1 03

01

з

и

ьй в в

я

ьй

о

с

«	О
В	и
В	о.
о	О
а	ю СЄ
03	со
и О	'о
В	Ьй
л	-о
н	о
о	в.
	О
3	р
са ш	в	5
	ч	О
В	о	X
о.	О. оі
Н		и

03 кі

со О- ш О X X о

II 5 і

Гй я 2

ш X

Я 2

•в- 2 <и о.

о

я

■х £

x

<о

а

о x

ч

о

о

§ о §

з в

о я "

>>ЙЮ хно >» в " О-'р X о я В

с а «

о о о

н и ьй

аЬ

3 в & X о. ^я о в в

а р г

о К >1 х о о

4 в

..-г іи ^

■ЇЇ'Ч ■

о І §

352

Розділ 10

Аналіз усього комплексу оцінних показників доцільно доповню­вати докладною оцінкою кредитоспроможності підприємства.

Під кредитоспроможністю підприємства розуміють наявність у нього фінансових можливостей одержання кредиту та повернення його у належний термін.

Перш ніж надати кредит, банк визначає той рівень ризику, що його він готовий узяти на себе, та розмір кредиту, який може бути наданий.

Аналіз умов кредитування передбачає вивчення: '

• «солідності» позичальника, яка характеризується своєчасністю розрахунків за раніше одержаними кредитами, якістю звітів, відпо­відальністю та компетентністю керівництва;

» можливостей позичальника виробляти конкурентоспроможну продукцію;

* його дохідності — банк оцінює прибутки, які планує отримати позичальник з погляду можливості виплати банку як відсотків, так і основного боргу;

• цілей використання кредиту;

* суми кредиту.

Цей аналіз робиться одночасно з оцінкою ліквідності балансу та співвідношення між власними і позичковими коштами.

Аналізуючи кредитоспроможність, використовують, крім пе­релічених вище, низку додаткових показників, зокрема:

1) норму прибутку на вкладені кошти;

2) ліквідність балансу підприємства.

Норма прибутку визначає відношення суми прибутку до загаль­ної суми пасиву за балансом. Зростання цього показника свідчить про тенденцію до збільшення прибуткової діяльності позичаль­ника та його дохідності.

Спроможність підприємства швидко погашати свою заборго­ваність характеризується також ліквідністю його балансу, яка ви­значає рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких на гроші відповідає терміну погашення заборгованості.

Аналіз ліквідності балансу здійснюється через порівняння коштів за активом, які згруповано за мірою їхньої ліквідності (в порядку її зниження) із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за термінами їхнього погашення (в порядку зростання термінів сплати).

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості їх перетво­рення на грошові кошти, активи підприємства підрозділяють на такі групи:

А] — найліквідніші активи (усі грошові кошти підприємства, та короткострокові фінансові вкладення);

А₂ — активи, що легко реалізуються (дебіторська заборгова­ність та інші легкореалізовувані активи);

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

Аз — активи, що повільно реалізуються (запаси та витрати II розділу балансу, за винятком витрат майбутніх періодів, а та­кож довгострокові фінансові вкладення, малоцінні та швидко­зношувані предмети, готова продукція тощо);

А4 — активи, що важко реалізуються (основні фонди, немате­ріальні активи, незавершені капітальні вкладення, обладнання, устаткування).

Пасиви балансу групуються в порядку настання терміну опла­ти в такі групи:

Пі — найтерміновіші пасиви (кредиторська заборгованість та інші найтерміновіші пасиви);

П₂ — короткострокові пасиви (короткострокові кредити та по­зикові кошти);

П3 — довгострокові пасиви (довгострокові кредитні й позико­ві кошти);

П4 — постійні пасиви (джерела власних коштів І розділу пасиву).

Для збереження балансу активів та пасивів підсумок даної групи зменшується на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки згрупованих активів і пасивів. Баланс вважається ліквідним, якщо:

А, > Пі; А₂ > П₂; А₃ > П₃; А₄ < П₄.

Нині, за умов нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства, особливого зна­чення набуває систематична (не рідше одного разу на квар­тал) оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати (у разі деталізованого аналізу) за 10-ма показниками, порядок розрахунку яких показано табл. 9.6.

Деталізований аналіз в динаміці фінансової стійкості і стабіль­ності підприємств за сукупністю перелічених показників умож­ливить усебічну оцінку стану і тенденцій зміни фінансової стій­кості підприємства будь-якої сфери діяльності, форми власності та визначення наявних потенційних можливостей (резервів) під­вищення фінансової стійкості та стабільності.

Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за сімома показниками (табл. 9.7).

Оцінка рентабельності за переліченими показниками характе­ризує такі складові рентабельності, як рентабельність продажу, основної діяльності, основного власного та перманентного й усього капіталу підприємства. Динаміка цих показників дасть змогу ви­значити конкретні резерви її підвищення.

354

Розділ 10

о<

3 £

< «

н

о

се ^

Н ш

^к Б

>>о К

>.4

м Н

ОО ^ь<

а н о« чн 64 о р- о

се

NN

< н н о

Зо

Я«

< О

и и 7? я

Н ш

< ©

И —

NN

а о

X

к

X

я

ч

X

я о я ц ч и -з &я

І 1 о.

а

I

о о.

X §

«

о, о с

к я я

3

И

о

1=1

>>

§ !

у'

с

©

©

о о	\
X	н
* и	£ 3
Й	«
го	ЬЙ
и	о
X	и
4—'	о
"X	X
О X	и се Ч а
0
н
ю	Я
СО	сЗ
н	Н"
X	с
си	в)
Я	я
	X
о	ЬЙ
	н

с

ш к о се

С

©

©

о В

о се

с

О,

+

©

©

со §

о

э-

о о и ш о

І

о &

о о и

са, ,

§§§

1 со

с ⁰⁵

а «

н ° ■х «Э

Є °

03 со

ЬЙ «

Я X

а

к

га.

2

о «

о а о о.

в

о и

Й н

я с

.а « з *

1І* «т-

8 * Ьй г

ч '3

со О 0-

©

©

Я н

а

0 а

1 о а. о ю о

'х о ев

с?

га.

о и о X о

а ч

В

о X 1> а. м и х Й

н

X

.3 §

<и 'X

5 «

о ЧЭ CN

©

+

С Е

г—I ©

о

ОО

сч

Ч о м

ТГ1
+	3 03
	го
ш	X
ІЗ о о	Н Он о
1
со	сЗ
X	__
X	О
X	X
а	а>
о	сг
X	к
о	с
о	о
л	Ьй
н	03
о	X
'р
а.	сЗ
03
ю
	+

о н

О

Ь- Б о. ч

га "X

а Е

О 'х

х >5 д се

і² (О

сх да

Ё¹ ш

'3 я

го X

5 я

ІС ш

: ю о

о

ОО

Ч о

У.

©

©

сЗ СО

в

и X

о. с ч '3

03 X IX 03

л

В

о

и

03

га

5

н 'Е

сЗ ЬЙ

>х

X X о

03

4 сп

В

о

X *

и

о о

X

н

X

и

■в* и о

ы

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

Закінчення табл. 9.6

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідних даних
7	Коефіцієнт концентрації позичко­вого капіталу	Позичковий капітал	Ф.1, P.III + p.ivn
		Майно підприємства	Ф.1, код 280
8	Коефіцієнт структури позичкового капіталу	Довгострокові зобов'язання	Ф.1, Pill П
		Позичковий капітал	Ф.1, P.III П+ Р.ІУ П
9	Показник поточної заборгованості кредиторам	Поточна заборгованість кредиторам ^ Усього активів	[Ф.1, 520-600 ] х [100 %] Ф.1, 280
10	Показник поточної заборгованості акціонерам	Поточні зобов'язання перед акціонерами х 100% Усього активів	[Ф.ІІ. код 590] х 100 % Ф.1, 280

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Таблиця 9.7

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідної інформації
1	Рентабельність діяльності	Чистий прибуток	Ф2, код 220
		Виручка від реалізації	Ф2 код 035
2	Рентабельність реалізо­ваної продукції	Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Витрати на виробництво та реалізацію продукції	Ф2, код 100 + код 090 - код 060 Ф2, код 040 +код 070 +код 080
3	Рентабельність основно­го капіталу	Чистий прибуток	Ф.2, код 220
		Основний капітал	Ф.1, Розділ І Активу
4	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток	Ф.2, 220
		Власний капітал	Ф.1, Розділ І Пасиву
5	Період окупності влас­ного капіталу	Власний капітал	Ф.1,Розділ І Пасиву
		Чистий прибуток	Ф.2, 220
6	Рентабельність капіталу підприємства	Прибуток від звичайної діяльності	Ф.2, 190
		Капітал підприємства	Ф.1, код 640
7	Рентабельність пермане­нтного капіталу	Прибуток від звичайної діяльності	Ф.2, 190
		Перманентний (змінний) капітал підприємства	Ф.1,Р. IV Пасиву

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану під­приємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за 10-ма показниками (табл. 9.8).

Аналіз цих показників дає змогу оцінити в динаміці оборот­ність усього власного капіталу, мобільних, оборотних коштів, го­тової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості, фондовіддачі основних засобів. На цій основі можна висновувати щодо наявних резервів прискорення обороту всіх перелічених складових майна та коштів підприємства, а отже — щодо стану його ділової активності.

Оскільки в останні роки великого поширення набула акціоне­рна форма власності, важливою складовою фінансового стану для відкритих та закритих акціонерних товариств має стати ана­ліз показників акціонерного капіталу. Для цієї мети доцільно ви­користовувати такі 6 показників (табл. 9.9).

Аналіз такого комплексу показників у динаміці дасть змогу визначити, чи дає акціонерам вкладання коштів в акціонерний капітал належні прибутки і якщо ні, — з'ясувати причини низь­кої ефективності акціонерного капіталу. ^

Важливо не тільки систематично розраховувати та порів­нювати в динаміці показники фінансового стану підприємства, а й правильно їх оцінювати. З цією метою виходячи із прогре­сивної вітчизняної та світової практики можна рекоменду­вати систему нормативних значень показників, показану в табл. 9.10.

Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, плато­спроможності, фінансової стійкості і стабільності кожного під­приємства з наведеними нормативними значеннями, можна зро­бити висновок про відповідність фактичних значень оцінних показників стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості нормативним значенням, а отже — про необхідність та резерви поліпшення відповідних складових оцінки фінансового стану.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний комплекс показників та напря­мків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану під­приємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них різних факторів.

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансового стану під­приємства.

353

Розділ 10

з о. о •є- х

Іі я

к а

&

и §

СП

о Ч о и

о

чо

ч о а

©

Я о.

о о. с

я ьй

5

— о я ^с

'Є

я о

а> о. а. -

3-І.

ев ш к о

ЕГ¹ Н

О. К

и

0

1 л

ю и

о >>

о Ч

С

ш сп о ч о а

сч"

О

Он +

<

©

я 2

с 3

О Я ^С

я±*

■я ю а о <и о.

И

Ч-2 я

л и * 2

о. я т

о ■ч-

ч о ы

гч ©

о о

я ч

о *

в

я 2

я 5

о Я с

'Я Ю а о и о. в. - 4-Й

3&

ев я

ьй о ^

о. Я 03

•о со о

Ч §

©

о ГО

»—I

Ч §

©

Я

Ш

я 3

о Я ^С

Я.Н ■я Ю а о

<и О. п. -

ч.Э я я"

ев п

а о

в.

я

и

СП

о Ч о М

гч

I

о и-1

.—I

я

ч о ЬЙ

©

"я 2

I*

Я о о Я е

Я .а"

•я ю

а о

си О. о. -

3-Й.

я еГ

ев Я и о 3" н

п.

Я СП

л Й

1 со

о и

о, о ю

ев сп ев ьй Л

о

Он

о н ю <и

ьй

я я

і о с

мО
н
о
я
н
о
о.
о
ю
о
ев я
Л	м
у	н
и	я
ев
го	И

В

о я н о о. о ю о

Л й

ё § о. н

° "и « §

О ь*

X я я л

§7 Й

е

о

' ш 'р

а

о

ьй X ж ⁵

Е я

|а

° о О о

о о. я

о В о и л Й

о ьй

Л

о о<

0 н І5

<и ._,

ч н л У

1

я н

о :— Ю ¥

О £

о Я

.Я ев

я со

Н О

° к Он о.

о о

О Я

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

ы о о

Закінчення табл. 9.9

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідної інформації
7	Оборотність кредиторсь­кої заборгованості	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Ф.2, код 035
		Кредиторська заборгованість	Ф. І, коди 520-610
8	Середній строк обороту кре­диторської заборгованості	360 Кредиторська заборгованість Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	(Ф.1, коди 520-610) х 360 Ф. 2, код 035
9	Фондовіддача основних засобів та інших необоро­тних активів	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Ф.2, код 035
		Необоротні активи	Ф. І, Р. 1 Активу
10	Оборотність власного капіталу	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Ф.2, код 035
		Власний капітал	Ф. І, Р. І Пасиву

5

и а,

3' !0

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ

Таблиця 9.9

	Показники	Порядок розрахунку	Джерело одержання вихідних даних
1	Прибутковість акцій	Чистий прибуток на 1 просту акцію *1ЛП0/	Ф.2, код 320
		Ринкова ціна 1 акції	Ринкова вартість 1 акції
2	Дохід на звичайну акцію	Прибуток від звичайної діяльності до сплати податків та дивідендів	Ф.2, код 170
		Кількість звичайних акцій	Ф 2, код 300
3	Цінність акції	Ринкова ціна акції Дохід на акцію	Ринкова вартість 1 акції Ф.2, код 170
4	Рентабельність акції	Дивіденд на одну акціюї	Ф2 код 340
		Ринкова ціна акції	Ринкова вартість акції
5	Коефіцієнт дивідендного доходу	Чистий прибуток на 1 просту акцію	Ф2код340
		Ринкова ціна 1 акції	Ринкова вартість акції
6	Коефіцієнт виплати дивідендів	Виплата дивідендів на просту акцію	Ф.2, код 340
		чистий прибуток на 1 просту акцію	Ф.2, код 320

Ы еп

Таблиця 9.10

НОРМАТИВНІ ЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ОЦІННИХ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

№ з/п	Показник	Нормативні значення показника
1	Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	< 1
2	Коефіцієнт маневреності власних коштів	>0,3
3	Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємств	>0,3
4	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2
5	Проміжний коефіцієнт покриття	>0,7
6	Загальний коефіцієнт покриття	> 1
7	Коефіцієнт чистої виручки	> нормальному рівню рентабельності
8	Коефіцієнт автономії	>0,5
9	Коефіцієнт забезпечення запасів і витрат влас­ними коштами	> 0,6—0,8
10	Коефіцієнт майна виробничого призначення	>0,5
11	Коефіцієнт поточної ліквідності	<2
12	Коефіцієнт маневреності капіталу, що функціонує	0—1
13	Коефіцієнт швидкої ліквідності	> 1
14	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	<0,5
15	Коефіцієнт фінансової залежності	< 1
16	Коефіцієнт котирування акцій	> 1
17	Коефіцієнт забезпечення поточних активів вла­сними оборотними коштами	>0,1
18	Коефіцієнт співвідношення матеріально- виробничих запасів з власними коштами	1—2
19	Коефіцієнт накопичення амортизації	<0,25
20	Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів	1 : 1
21	Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	>2
22	Коефіцієнт оперативної ліквідності	> 1

362

Розділ 9

А. Показники оцінки майнового стану

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у роз­порядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показ­ника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприєм­ства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нор­мативними документами під активною частиною основних засо­бів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зрос­тання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

З .Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Вико­ристовується в аналізі для характеристики стану основних засо­бів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт при­датності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку части­ну наявних на кінець звітного періоду основних засобів станов­лять нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності

1 .Величина власних оборотних коштів (чистий оборотний капі­тал). Характеризує ту частину власних оборотних коштів, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто акти­вів, які мають період обороту менший за один рік). Цей розрахун­ковий показник залежить як від структури активів, так і від струк­тури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці — пози­тивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II та III розділи ак­тиву балансу). Другий — джерела коштів, тобто частину власно­го капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

2. Маневреність власних оборотних коштів. Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття. Характеризує співвідношення оборот­них активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонуван­ня підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зрос­тання його — позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

А. Коефіцієнт швидкої ліквідності (критичної оцінки). Анало­гічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробни­чих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбан­ня. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40 % і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника — 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності пога­сити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними кошта­ми. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендова­на нижня межа цього показника — 50 %.

1. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідно­шення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за 0,6—0,8, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

В. Показники оцінки фінансової стійкості

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану під­приємства — забезпечення стабільності його діяльності в майбу­тньому. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою під­приємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

1 .Коефіцієнт автономії (незалежності/концентрації власно­го капіталу) характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що ви­щий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позичкового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (чи 100 %).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попере­днього показника. Коли його значення наближається до 1 (чи 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

З .Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

364

Розділ 10

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших необоротних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не вла­сникам підприємства.

5.Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу характери­зує структуру капіталу. Зростання цього показника — негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

в. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про поси­лення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зни­ження його фінансової стійкості.

9.4. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність підприємства — це його здатність швидко продати активи й Одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх ек­віваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і ко­роткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реаль­ні надходження.

Щоб визначити, чи вистачить у підприємства грошей для по­гашення його зобов'язань, слід передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та цільовими фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу струк­тури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно ви­значити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, строк погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань з наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з від­повідної фінансової звітності.

На практичному прикладі спробуймо, використовуючи основ­ні показники табл. 9.5, оцінити ліквідність певного умовного під­приємства (табл. 9.11).

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

Таблиця 9.11

ОЦІНКА ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ

№ з/п	Показник	На початок поточного року	На кінець поточного року	Відхи­лення (±)
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,08	0,16	+ 0,08
2	Проміжний коефіцієнт покриття	0,61	1,38	+ 0,77
3	Загальний коефіцієнт покриття: фактичний нормативний1	1,2 1,61	2,5 2,13	+ 1,3 + 0,52
4	Коефіцієнт поточної ліквідності	2,8	3,0	+ 0,2
5	Коефіцієнт критичної оцінки	1,5	1,2	-0,3
6	Період інкасації дебіторської заборго­ваності (днів)	65	59	-6
7	Оборотність матеріальних запасів (днів)	4,0	3,4	-0,6
8	Тривалість кредиторської заборгова­ності (днів)	62	58	-4
9	Співвідношення довгострокових зобов'я­зань перед кредиторами та довгостроко­вих джерел фінансування підприємства (коефіцієнт довгострокових зобов'язань)	0,35	0,8	+ 0,45
10	Коефіцієнт поточної заборгованості	0,45	0,52	+ 0,07
11	Співвідношення вхідних грошових по­токів та заборгованості кредиторам	0,13	0,17	+ 0,04
12	Співвідношення вхідних грошових по­токів та довгострокових зобов'язань перед кредиторами	0,25	0,23	-0,02
13	Оборотність постійних активів	3,0	зд	+ 0,1
14	Оборотність усіх активів	1,11	1,18	+ 0,07

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприєм­ства сталися істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нор­малізувалось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (> 0,2).

Нормативне значення загального коефіцієнта покриття, розра­ховане за даними підприємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшилося за рахунок збільшення дебіторської забор­

¹ Кожне підприємство виходячи з конкретних умов господарювання та власних показни­ків визначає свій нормативний коефіцієнт покриття. Розрахунок наведено в табл. 9.12

366

Розділ 7

гованості та матеріальних запасів у межах необхідної потреби (з 1,61 до 2,13, тобто на 0,55 відсоткового пункта).

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття по­дано в табл. 9.12.

Таблиця 9.12

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВНОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОКРИТТЯ

№ з/п	Показник	Значення показника, тис. грн		Відхилення, тис. грн
		на початок поточного року	на кінець поточного року
1	Матеріальні запаси в межах необ­хідної потреби	314,2	443,2	+ 129,0
2	Безнадійна (довгострокова) дебі­торська заборгованість	33,5	42,7	+ 9,2
3	Короткострокова кредиторська за­боргованість	570,0	430,0	- 140,0
4	Нормативний коефіцієнт покриття р. 1 +р. 2 + р. 3 І. Р-3 ]	1,61	2,13	+ 0,52

Отже, за зростання за рік суми матеріальних запасів у межах необхідної потреби, безнадійної (довгострокової) заборгованос­ті на 138,2 тис. грн та за зниження короткострокової кредитор­ської заборгованості на 140 тис. грн нормативний коефіцієнт покриття збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний кое­фіцієнт покриття збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі.

Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок минулого періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсотко­вого пункта. За період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік проти мину­лого зріс на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально до­пустиме значення (0,7). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до 3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення (2).

Як негативну можна оцінити ситуацію з періодом інкасації дебіторської заборгованості, що є досить тривалим (65 днів). Слід зазначити як позитивний фактор те, що за рік сталося певне (хоч і незначне) зменшення цього показника.

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

Показник оборотності матеріальних запасів за аналізований період також знизився на 0,6 дня, що слід оцінити позитивно.

Проте на підприємстві співвідношення довгострокових зобо­в'язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансу­вання є нижчим за середньогалузеве (1,0), хоч воно є порівняно високим і має до того ж тенденцію до збільшення (на 0,45 відсот­кового пункта).

Коефіцієнт поточної заборгованості поступово зростає, що слід оцінити позитивно.

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків та за­боргованості кредиторам збільшився, що сприятиме підвищенню ліквідності підприємства.

Такого самого висновку можна дійти, аналізуючи співвідно­шення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов'язань перед кредиторами.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможнос­ті, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й ціл­ком виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кре­дитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зо­бов'язаннями з використанням платіжного календаря.

Розгляньмо платоспроможність підприємства, користуючись даними табл. 9.13.

Із даних табл. 9.13 можна зробити висновок, що платоспро­можність підприємства є небезпечно низькою. Про це свідчать незадовільний рівень показника співвідношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу та тенденція до його да­льшого зниження.

Відношення надходження коштів до довгострокової заборго­ваності за аналізований рік зросло на 2,7 пункта, що слід оцінити позитивно: підприємство має досить коштів, щоб задовольнити не тільки поточні, а й довгострокові потреби.

Наступний показник — відношення суми прибутку (до спла­ти податків) і постійних витрат до постійних витрат — в аналі­зованому періоді є нижчим за попередні показники. Це свідчить про те, що підприємство має можливість здійснювати постійні витрати.

Важливим індикатором платоспроможності підприємства є відношення суми надходжень коштів і постійних витрат до по­стійних витрат. У підприємства цей показник становить 10,7 за минулий рік і 10,9 за поточний рік, тобто він збільшився на 0,2

368

Розділ 10

відсоткового пункта. Це свідчи ть про тс, що стан платоспромож­ності підприємства відносно нормальний. Однак цей показник майже не збільшився. Доцільно оцінити його в динаміці за три­валіший період.

Показник відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості в підприємства зріс на 0,4 відсоткового пункта за рік.

Таблиця 9.13

ОЦІНКА ДИНАМІКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, од.

№ з/п	і Показник	Минулий рік	Поточ­ний рік	Відхилення (±)
1	Відношення довгострокової заборго­ваності до акціонерного капіталу	0,12	0,08	-0,04
2	Відношення суми прибутку (до спла­ти податків) і постійних витрат до постійних витрат	4,8	5,2	+ 0,4
3	Відношення суми надходжень кош­тів та постійних витрат до постійних витрат	10,7	10,9	+ 0,2
4	Відношення активів до довго- та се­редньострокової заборгованості	25,8	26,2	+ 0,4
5	Відношення чистого прибутку до всієї суми активів	0,6	0,8	+ 0,2
6	Коефіцієнт зміни ліквідаційної вар­тості підприємства за період, що аналізується (у ліквідаційну вартість включено готівку, швидколіквідні цін­ні папери, товарно-матеріальні запа­си, рахунки дебіторів, 70 % від зага­льної суми витрат майбутніх пері­одів і 50 % від вартості інших акти­вів за винятком поточної та довго­строкової заборгованості)		0,82

Це свідчить про поліпшення ситуації зі сплатою довгостроко­вої заборгованості підприємства за рахунок його активів. Отже, захищеність одержаних підприємством кредитів за період, що аналізується, зросла.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в під­приємства тенденцію до зростання, що свідчить про збільшення (хоч і невелике) його прибутковості.

¹ Коефіцієнт визначається як відношення розрахункової ліквідаційної вартості на 1.01 минулого року до такої самої вартості на початку аналізованого періоду.

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства слід доповнювати оцінкою його фінансової стійкості та стабіль­ності.

9.5. Оцінка фінансової стійкості підприємства

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано з перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу ви­значити фінансові можливості підприємства на відповідну пер­спективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єк­тивний аналіз величини та структури активів і пасивів підпри­ємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабіль­ності й незалежності, а також відповідності фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства цілям його статутної діяль­ності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат влас­ними та позичковими коштами можна назвати такі типи фінансо­вої стійкості підприємства:

1)абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці ду­же рідко) — коли власні оборотні кошти повністю забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витра­ти забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довго­строковими позичковими джерелами;

3)нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати за­безпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довго­строкових позичкових джерел та короткострокових кредитів і позичок, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;

4) кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не за­безпечуються джерелами їх формування і підприємство перебу­ває на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витра­ти, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійсню­вати поетапно, на підставі комплексу показників.

Розглянемо порядок розрахунку нормативних значень коефі­цієнта співвідношення позичкових та власних коштів, тобто кое­фіцієнта структури коштів підприємства (табл. 9.14). Нормативні показники розраховують фінансові аналітики підприємства за показниками його діяльності.

370

Розділ 10

Таблиця 9.14

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВНОГО ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЗИЧКОВИХ ТА ВЛАСНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

№ з/п	Показник \	Значення показника		Відхилення (±)
		початок періоду	кінець періоду
1	Основні засоби та необоротні активи, які фінансуються за рахунок власних джерел (у % до всього майна)	7	13,05	і + 5,08
2	Необхідні матеріальні запаси (у % до усього майна)	47,56	37,57	-9,99
3	Необхідний обсяг власних коштів р. 1 +р. 2	55,53	50,62	-4,91
4	Граничний обсяг позичкових коштів 100-р.З	44,47	49,38	+ 4,91
5	Нормативний коефіцієнт співвідно­шення позичкових та власних коштів р. 4 : р. 3	0,8	0,98	+ 0,18

В узагальненому вигляді оцінку показників фінансової стійко­сті підприємства подано в табл. 9.15.

Таблиця 9.15

ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

№ з/п	Показник	Значення показника		Відхилення (±)
		початок періоду	кінець періоду
1	Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,1	0,7	+ 0,6
2	Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів: — фактичний — нормативний	9,63 0,8	0,59 0,98	-9,04 + 0,18
3	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	—	—	—
4	Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,27	0,87	+ 0,6
5	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів та майна підприємства	0,07	0,13	+ 0,06
6	Рівень довгострокової платоспроможності	0,1	2,0	+ 1,9

Оцінка фінансового стану підприємства

371

У

Із таблиці бачимо, що за відповідний період фінансова стій­кість підприємства поліпшилась. Так, якщо на початку періоду, що аналізується, значення коефіцієнта автономії (відношення власних коштів до вартості майна) становило 0,1 (10%), то на­прикінці цього періоду воно збільшилось до 0,7 (70 %).

Збільшився коефіцієнт маневреності власних коштів. Це слід розглядати як позитивну тенденцію, оскільки таке збільшення супроводжувалось випереджальним зростанням власних коштів проти позичених.

Особливу увагу слід приділити коефіцієнту співвідношення позичкових і власних коштів як одному з основних показників оцінки фінансової стійкості. Як видно з табл. 9.15, на початок цього періоду обсяг позичкових коштів у 9,63 раза перевищував обсяг власних коштів, тоді як згідно з розрахованим норматив­ним рівнем названого коефіцієнта (табл. 9.14) позичкові кошти не повинні були перевищувати 80 % власних коштів.

На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення по­зичкових та власних коштів дорівнював 0,59, що на 0,41 відсот­кового пункта (майже вдвічі) нижче за нормативний (максималь­но допустимий) (0,98).

Отже, підприємство за аналізований рік трансформувалося з фінансово нестійкого, залежного в підприємство з певним запа­сом фінансової стійкості. Перетворення підприємства на фінан­сово стійке дає підстави вважати його надійним та перспектив­ним діловим партнером.

Ці висновки можуть бути підтверджені й детальнішим аналі­зом оборотності матеріальних оборотних коштів та коштів у роз­рахунках (табл. 9.16).

Таблищ9.16

ДИНАМІКА ОБОРОТНОСТІ МАТЕРІАЛЬНИХ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ТА КОШТІВ У РОЗРАХУНКАХ ПІДПРИЄМСТВА ЗА МИНУЛИЙ ТА ЗВІТНИЙ ПЕРІОДИ, разів

№ з/п	Показник	Минулий період	Звітний період
1	Оборотність матеріальних оборотних коштів	3,4	6,2
2	Оборотність коштів у розрахунках	11,3	18,0

Як видно з таблиці, швидкість обороту матеріальних оборот­них коштів по підприємству набагато менша за швидкість оборо­ту коштів у розрахунках. Отже, можна дійти висновку, що у звіт­ному періоді дебіторська заборгованість перетворювалась на кошти частіше, ніж закінчувався виробничий цикл.

372

Розділ 10

9.6. Оцінка майнового стану підприємства

Для здійснення господарської діяльності кожне під­приємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підпри­ємству і відображене в його балансі, становить його активи.

Активи — це економічні ресурси підприємства у формі сукуп­них майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Активи підприємства складаються із суми необоротних, оборотних (поточних) та ін­ших активів.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у ак­тиви. У процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Якісні зміни у структурі май­на підприємства та джерел цього майна можна охарактеризувати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та джерел цього майна. Як правило, показники структури розрахову­ються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мі­рою пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів, які сут­тєво ускладнюють зіставляння абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності потребує побудови однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники допов­нюються відносними — темпами зростання (зниження).

На практиці нерідко об'єднують горизонтальний і вертикаль­ний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та його джерел, так і динаміку окремих показників.

Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові, що дає змогу зробити попередні висновки про характер руху в складі активів, джерела її формування та взаємообумовленість. Так, у процесі аналізу зміни складу довгострокових (необорот­них) і поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємо­зв'язку зі змінами зобов'язань підприємства.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансо­вий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позичкових і власних коштів підприєм­ства в пасивах. У структурі вартості майна відображається спе­цифіка діяльності кожного підприємства.

Сама по собі структура вартості майна ще не свідчить про фі­нансовий стан підприємства. Структура майна підприємства, її динаміка не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвес­тора вкладення коштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення зобов 'язань.

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

На підставі активу балансу треба здійснити загальну оцінку майна, що є в розпорядженні підприємства. При цьому в складі майна виок­ремлюють оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) кошти.

Фінансовий аналітик повинен виділяти такі складові:

1) загальну вартість майна підприємства, яка дорівнює підсум­ку балансу;

2) вартість іммобілізованих коштів — основних і необоротних;

3) вартість оборотних коштів;

4) грошові кошти.

Методичну послідовність такого аналізу показано в табл. 9.17.

Таблиця 9.17

АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення (±)
1. Усього майна	146 102	150 644	+ 4542
2. Основні і необоротні активи	131453	123605	-7848
— у % до загальної вартості майна	90,0	82,1	-7,9
3. Оборотні кошти разом	14649	27038	+12389
— у % до майна	10,0	17,9	+ 7,9
У тому числі: матеріальні оборотні кошти	12196	19998	+ 17802
— у % до всіх оборотних коштів	83,3	74,0	-9,3
грошові кошти і короткострокові цінні папери	1001	3546	+ 2545
— у % до всіх оборотних коштів	6,8	13,1	+ 6,3

За даними табл. 9.17 зробити висновки щодо:

1) зміни загальної вартості майна;

2) факторів, котрі впливають на зміну загальної вартості майна;

3) причин зміни оборотних коштів та іммобілізованих активів;

4) співвідношення між темпами приросту оборотних і необо­ротних активів;

5) причин зміни іммобілізованих коштів.

Оцінюючи показники таблиці, висновуємо:

1. Загальна вартість майна підприємства збільшилась на 4542 тис. грн, або на 3,1 % (4542 : 146102 х 100 %).

2. У його складі на початок року основних і необоротних ак­тивів було 90 %. За рік вони зменшились на 7848 тис. грн, а їхня питома вага у вартості майна підприємства скоротилась на 7,9 %.

3. Оборотні кошти за рік зросли на 12 389 тис.грн, або на 84,6 %, а їх частка у вартості активів збільшилась на 7,9 %. При

374

Розділ 10

цьому слід звернути увагу на зменшення частки матеріальних оборотних коштів на 9,3 % за абсолютного їх зростання на 7802 тис. грн, а також збільшення більше ніж у 2 рази абсолютної суми грошових коштів (на 2545 тис. грн), а їх частки — на 6,3 %.

Після загальної оцінки майна підприємства аналізуються при­чини зміни оборотних коштів за звітний період (табл. 9.18).

Таблиця 9.18

ПРИЧИНИ ЗМІНИ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ЗА ЗВІТНИЙ ПЕРІОД

Джерела збільшення оборотних коштів за звітний період	Сума, тис. грн	Причини зменшення оборотних коштів	Сума, тис. грн
1. Чистий прибуток	3674	1. Витрати за рахунок при­бутку	3506
2. Амортизаційні відра­хування	4455	2. Капітальні вкладення	500
3. Приріст власних коштів	764	3. Довгострокові фінансові вкладення	—
4. Збільшення заборго­ваності за кредитами і позичками	5240	4. Зменшення заборгованос­ті за кредитами і позичками	—
5. Збільшення зобов'я­зань за кредиторською заборгованістю	1262	5. Зменшення кредиторської заборгованості	—
Разом на збільшення	15395	Разом на зменшення	4006

Дані таблиці показують, що найбільший вплив на збільшення оборотних коштів справило збільшення заборгованості за креди­тами і позичками — на 5240 тис. грн. Крім того, протягом звітного періоду на 168 тис. зріс вільний прибуток в обороті (3674-3506) і на 1262 тис. — зобов'язання з кредиторської заборгованості.

Показники таблиць свідчать, що на підприємстві за цей період мало місце зростання оборотних коштів на 84,6 % за одночасного зниження необоротних активів на 6 %. Це визначило тенденцію прискорення оборотності всіх сукупних коштів підприємства. Наслідком цього стало вивільнення коштів у наймобільніших їх формах (гроші) — більше ніж у 2,5 раза за період.

У найзагальнішому вигляді структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи змен­шення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

(зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяль­ності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. їх аналіз дає змогу висновувати про те, в які активи вкладено знову залу­чені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок від­пливу фінансових ресурсів.

В активі балансу відображаються, з одного боку, виробни­чий потенціал, який забезпечує можливості для здійснення ос­новної (операційної) діяльності підприємства, а з другого — активи, які створюють умови для інвестиційної й фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємозв'язані. Тому після загальної оцінки динаміки складу та структури майна слід де­тально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

Під основним капіталом (необоротними активами) підприєм­ства розуміють сукупність усіх майнових прав, які належать да­ному суб'єкту господарювання, у тому числі основні засоби, не­матеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи; неза­вершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства в сукупності з джерелами їх покриття (пасивами). їх можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів. Якісний склад основних засобів оцінюється за допомогою таких показників: частка актив­ної частини основних засобів; коефіцієнт зносу; коефіцієнт при­датності; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; індекс постій­ного активу; коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів; коефіцієнт нагромадження зносу; коефіцієнт реальної ва­ртості майна тощо.

Усі ці показники різнобічно характеризують майновий стан підприємства.

Індекс постійного активу (ІПА): показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів і роз­раховується за формулою:

О

ІПА = —-, В

к

де 0₃ — основні засоби та необоротні активи;

В_к — власні кошти.

376

Розділ 10

Коефіцієнт зносу (КЗ) визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник розраховується за формулою:

с

КЗ

С

0.3

де С₃ — нарахована сума зносу;

С₀.з — початкова балансова вартість основних засобів.

Цей показник свідчить про рівень фінансування основних за­собів за рахунок амортизаційних відрахувань.

Важливим показником характеристики майнового стану під­приємства є коефіцієнт реальної вартості майна (КВМ), що показує, яку частку вартості майна становлять засоби виробницт­ва. Цей показник визначається за формулою:

ОЗЗ + ВЗ + НВ + МШП

КВМ = ————— —,

А

де 033 — основні засоби за залишковою вартістю;

ВЗ — виробничі запаси;

НВ — незавершене виробництво;

МШП — малоцінні та швидкозношувані предмети;

А — вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу під­приємства, забезпеченість виробничого процесу засобами ви­робництва.

Під час аналізу використання основних засобів також дослі­джуються: уведення їх у дію; наявність; фондовіддача; вибуття та ліквідація основних засобів; рівень використання устатку­вання тощо.

Узагальнювальним показником технічного стану основних за­собів є рівень їхнього зносу, тобто відношення величини зносу до початкової вартості всіх головних складових основних засобів (передовсім виробничого устаткування та робочих машин, які справляють вирішальний вплив на потужність підприємства).

Рівень зносу основних засобів у відсотках (г %) та його зміни визначаються через знаходження співвідношення сум основних засобів (Р) та їх зносу (Я) за бухгалтерським балансом на початок та кінець періоду:

Я, -100 А.-100

_г % = -! ^ ,

^Рх

де індекси 0 та 1 — величини показників на початок та кінець періоду.

Оцінка фінансового стану підприємства

Л! Э

Рівень оновлення основних засобів (ЛР %) вимірюється як від­ношення (у %) надходження за період основних засобів до їх кількості на кінець року :

ґ -100 АР°/о ⁼ — .

Що швидше здійснюється заміна старого устаткування на но­ве, то ефективнішим та продуктивнішим є устаткування, оскільки за тривалого використання воно морально старіє.

Найзагальнішим показником ефективності використання ос­новних виробничих засобів є показник використання їх виробни­чої потужності.

Відсоткові показники використання потужності — плановий (К_ш %) та фактичний (Кф %) розраховуються за формулами:

<2, -іоо Є, 'іоо

'пл 'ф

де <2 та <2 — плановий та фактичний випуск г'-го виду продукції;

^!пл 'ф

г. та — планова та фактична виробничі потужності з ви-

'пл ^гф

пуску цього виду продукції.

Іншим узагальнювальним показником використання основних засобів є фондовіддача (/), тобто відношення обсягу виробленої продукції за період до вартості основних виробничих засобів:

¹ Р'

де О — випуск продукції;

Р — вартість основних виробничих засобів. Показник, обернений до показника фондовіддачі, — фондо­місткість (/і), яка розраховується за формулами:

1 Р

/,=— або /,=—. ¹ Р О

Перевагою показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складники за окремими цехами та групами устаткування. Це уможливить встановлення впливу ви­користання техніки на кожній виробничій дільниці на узагальню- вальний показник використання основних засобів.

На рівень фондовіддачі (фондомісткості) у вартісному виразі впливають такі фактори:

• рівень цін на продукцію;

• структура ціни та її зміни внаслідок асортиментних змін;

378

Розділ 10

• оцінка основних виробничих засобів;

• структура засобів;

• їх технічний рівень та стан;

• рівень використання.

Для визначення впливу змін у структурі та асортименті про­дукції на динаміку фондовіддачі зіставляють динаміку обсягів виробництва та динаміку показників фондовіддачі, розрахованих на базі чистої та валової продукції.

Оборотні активи беруть одноразову участь у виробничому про­цесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму: вартість оборотних активів цілком переноситься на ново- створений продукт. Основним призначенням коштів у оборотних активах є забезпечення безперервності виробничого процесу.

До оборотних активів належать: запаси; векселі одержані; де­біторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська забор­гованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх екві­валенти; інші оборотні активи.

Запаси в днях (3) розраховуються за формулою:

₃₌ О ₌ОД

Р/Д Р '

де О — залишок на дату балансу матеріальних оборотних коштів,

Р — оборот за вибуттям даного виду засобів за звітний період,

Д — кількість днів у звітному періоді (за рік — 360, квар­тал — 90).

Потрібно також оцінити структуру запасів за допомогою кое­фіцієнта нагромадження (К_н) за формулою:

ВЗ + МШП +НВ

де ВЗ — виробничі запаси,

МШП — малоцінні та швидкозношувані предмети, НВ — незавершене виробництво, ГП — готова продукція, Т — товари.

Аналіз стану дебіторської заборгованості починають із загаль­ної оцінки динаміки її обсягу в цілому та в розрізі окремих ста­тей. Після цього переходять до аналізу якісного стану дебіторсь­кої заборгованості. Такий аналіз дає змогу виявити та охаракте­ризувати динаміку абсолютного й відносного розміру невиправ­даної заборгованості.

Аналіз руху грошових коштів провадять за допомогою прямо­го та непрямого методів.

Оцінка фінансового стану підприємства 373

Л! Э

Для аналізу оборотних активів підприємства використовують­ся такі показники:

• забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами;

» коефіцієнт маневреності власних коштів.

Аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства проводиться постійно і є необхідною складовою фінансового аналізу. Здійснюючи такий аналіз, треба виходити із суті та структури оборотних коштів.

Оборотні кошти є основним джерелом фінансування витрат підприємства. Вони є фінансовими ресурсами підприємства, які авансовані в оборотні виробничі засоби та в засоби обігу і здійс­нюють безперервний кругообіг.

Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження комплек­су таких показників:

* наявність власних та прирівнених до них коштів;

• забезпеченість власними оборотними коштами;

в причини змін загальної суми власних оборотних коштів за звітний період;

* причини формування залишків або нестачі власних оборот­них коштів;

® наявність та динаміка надлишку або нестачі власних оборот­них коштів у господарському обороті;

Завершується аналіз оборотного капіталу аналізом часу обо­роту оборотних коштів. Прискорення обороту оборотних коштів зменшує потребу в них, дає можливість підприємствам вивільня­ти частину оборотних коштів або для використання у економіці (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

Унаслідок прискорення швидкості обороту вивільняються ре­чові елементи оборотних коштів, відносно зменшується потреба в запасах сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробниц­тва тощо, а отже — вивільняються й грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси нагромаджу­ються на розрахунковому рахунку підприємств, поліпшуючи їх фінансовий стан та платоспроможність.

Швидкість обороту коштів — це комплексний показник орга- нізаційно-технічного рівня виробничо-господарської діяльності. Збільшення кількості оборотів досягається за рахунок скорочення часу виробництва та часу обороту.

Ефективність використання оборотних коштів, а також швид­кість як загального їх обороту, так і обороту окремих їх елементів характеризується такими показниками:

380

Розділ 10

1) тривалість одного обороту всіх оборотних коштів (Т₀) роз­раховується за формулою:

т

В

де С_в — середня вартість усіх оборотних коштів;

ґ — тривалість періоду, за який проводиться аналіз, у днях;

В — виручка від реалізації продукції та від іншої реалізації за винятком понаднормових і зайвих матеріальних цінностей та сум податку в діючих оптових цінах підприємства;

2) кількість оборотів (або прямий коефіцієнт оборотності) (К₀) розраховується за формулою:

к - ^в ■

3) коефіцієнт закріплення оборотних коштів (К₃) (обернений до коефіцієнта оборотності) розраховується так:

³ В

За аналогічними формулами розраховується оборотність нор­мованих оборотних коштів та окремих елементів або груп оборот­них коштів. Замість величини всіх оборотних коштів у відповідні формули підставляються величини нормованих коштів або окре­мого їх елемента.

Сукупність складових показників оборотності за всіма видами (групами) оборотних коштів дає загальний показник оборотності всіх оборотних коштів:

С„ С„ / С„ / С„ / с /

^В1 | "2 . "З _| "4 — ^в

В В в в в '

с + с + с + с =с ,

В[ в₂ в₃ в₄ в'

де С_В| — середній залишок виробничих матеріальних запасів;

С_В2 — середній залишок незавершеного виробництва;

С_Вз — середній залишок готових виробів на складі;

С_В4 — середній залишок товарів відвантажених та інших обо­ротних коштів.

За результатами аналізу оборотності оборотних коштів розра­ховується сума економії оборотних коштів (абсолютне або віднос­не вивільнення) або сума їх додаткового залучення. Для визна­чення суми економії оборотних коштів унаслідок прискорення їхнього обороту визначають потребу в оборотних коштах за звіт­ний період виходячи з фактичної виручки від реалізації за цей час та швидкості обороту за минулий період. Різниця між цією

Оцінка фінансового стану підприємства

381

сумою потреби в оборотних коштах та сумою коштів, що беруть фактичну участь в обороті, становить економію оборотних кош­тів. Якщо оборотність уповільнилася, такий розрахунок покаже суму коштів, котрі треба додатково залучити в оборот.

Слід також систематично аналізувати рух капіталу підприємства.

Для цього використовують 14 критеріїв:

1) відношення оборотного капіталу до короткострокових зо­бов'язань та коефіцієнт критичної оцінки, тобто відношення лік­відних активів до суми боргових зобов'язань;

2) оборотність дебіторської заборгованості та запасів;

3) оборотний капітал;

4) відношення доходів до поточних активів;

5) відношення оборотного капіталу до чистого прибутку;

6) відношення оборотного капіталу до загальної заборгованості;

7) відношення суми готівки та цінних паперів, що легко реалі­зуються, до короткострокової заборгованості;

8) відношення вартості збуту продукції, податків та операцій­них витрат до середніх поточних активів;

9) відношення високоліквідних активів до річних витрат готівки;

10) відношення обсягів продажу до рахунків кредиторів;

11) відношення чистого прибутку до обсягів продажу;

12) відношення вартості основних засобів до всіх зобов'язань;

13) відношення кредиторської заборгованості до обсягів продажу;

14) індекс ліквідності, котрий показує час (у днях), потрібний для перетворення поточних активів на готівку, розраховується за даними в табл. 9.19 за формулою:

Іс, хД,

І =»=ї - -

ІС,

Я=І

де Сі — сума поточних активів кожного виду (/');

Д_г — кількість днів обігу /-го поточного активу.

Таблиця 919

РОЗРАХУНОК ІНДЕКСУ ЛІКВІДНОСТІ, тис. грн

Показник	Сума	Кількість днів	Усього
1. Готівка	40 000	—	—
2. Дебіторська заборгованість	90 000	15	2 250 000
3. Товарні запаси	120 000	ЗО	3 600 000
Разом	250 000	—	5 850 000

382

Розділ 10

, 5 850 000 „„ .

/ = = 23,4 дня.

^л 250 000

Нормативне значення коефіцієнта згідно зі світовим досвідом становить 30 днів.

Отже, підприємство є ліквідним.

Розглянуті способи оцінки фінансового стану підприємства доцільно доповнити аналізом його прибутковості.

9.7. Аналіз прибутковості підприємства

Економічна доцільність функціонування будь-якого підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому оцінюється станом формування та використання прибут­ку. Тому прибуток підприємства постійно має бути об'єктом ре­тельного фінансового аналізу.

За методологічне підґрунтя такого аналізу на підприємствах будь-якої форми власності беруть чинну модель формування та використання прибутку.

Під формуванням прибутку розуміють процес його створення в процесі господарсько-фінансової діяльності. Управляти цим проце­сом — це означає управляти обсягами реалізації продукції, тобто кількістю та ціною продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

У процесі аналізу формування та використання прибутку під­приємства слід розрізняти валовий прибуток (збиток) звітного періоду, фінансові результати, тобто прибуток (збиток) від опе­раційної діяльності, фінансові результати, від звичайної діяльно­сті до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяль­ності після оподаткування, надзвичайні прибуток (збиток) та чистий прибуток (збиток) підприємства.

Прибуток (збиток) звітного періоду — це алгебраїчна сума одержаних від операційної діяльності, від звичайної діяльності та від надзвичайних операцій результатів.

Інформаційним підґрунтям для оцінки формування прибутку підприємства служать дані бухгалтерської звітності за формою № 2 «Звіт про фінансові результати», відповідно до якого чистий прибу­ток підприємства формується у такій методичній послідовності:

Чистий прибуток = Виручка від реалізації - - Операційні витрати - Прибуток від операційної діяльності ±

± Доходи (витрати) від іншої та фінансової діяльності = = Прибуток від звичайної діяльності - Податок на прибуток.

Удосконалення фінансової діяльності підприємства, підви­щення його прибутковості потребують систематичної оцінки в

Оцінка фінансового стану підприємства

383

динаміці формування та використання чистого прибутку підпри­ємства, аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку.

Дані такого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутку, урахування цих резервів у процесі плану­вання та прогнозування прибутку підприємства, використання чистого прибутку на нагромадження та споживання.

Після введення в Україні національних стандартів бухгалтер­ського обліку (2000 р.) процес розрахунку чистого прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продук­ції (товарів, послуг).

2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

3. Визначення фінансового результату від операційної діяль­ності (прибутку або збитку).

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності піс­ля оподаткування.

6. Визначення надзвичайного прибутку (збитку).

7. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Принципово змінилися місце і склад структурних складових

прибутку, порядок і методична послідовність їх розрахунку.

Проаналізуємо порядок формування прибутку підприємства.

Таблиця 9.20

ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА, тис. грн

Показник	За звітний період	За минулий період	Відхилення
			Сума	% до минулого року (±)
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг)	9170	8540	+ 630	+ 7,4
2. ПДВ	1834	1708	+ 126	+ 7,4
3. Акцизний збір	—	—	—	—
4. Інші відрахування з доходу	—	—	—	—
5. Чистий дохід чи ви­ручка від реалізації (р. l-p.2-p.3-p. 4)	7336	6832	+ 504	+ 7,4
6. Собівартість реалізо­ваної продукції	4120	3800	+ 320	+ 8,4

384

Розділ 10

Закінчення табл. 9.20

Показник	За звітний період	За минулий період	Відхилення
			Сума	% до минулого року (±)
7. Валовий прибуток (р. 5 - р. 6)	3216	3032	+ 184	+ 6,1
8. Інші операційні доходи	140	155	- 15	-9,7 4
9. Адміністративні витрати	180,8	164,4	+ 16,4	+ 10,0
10. Витрати на поста­чання	61,0	54,0	+ 7,0	+ 13,0
11. Інші операційні витрати	120	150	-30	-20,0
12. Фінансовий резуль­тат від операційної діяль­ності (р. 7 + р. 8 - р. 9 - -р. 10-р. 11)	2994,2	2818,6	+ 175,6	+ 6,2
13. Дохід від участі в капіталі	202,8	184,4	+ 18,4	+ 10,0
14. Інші фінансові доходи	305,5	330,4	-24,9	-7,5
15. Інші доходи	—	—	—	—
16. Фінансові витрати	135,3	148,4	-13,1	-8,8
17. Витрати від участі в капіталі	—	—	—	—
18. Інші витрати	15,4	19,7	-4,3	-21,8
19. Фінансовий резуль­тат від звичайної діяль­ності до оподаткування (р. 12+ р. 13+ р. 14 + + р. 15-р. 16-р. 17-р. 18)	3351,8	3165,3	+ 186,5	+ 5,9
20. Податок на прибуток від звичайної діяльності	1005,5	949,6	+ 55,9	+ 5,9
21. Фінансовий резуль­тат від звичайної діяль­ності після оподатку­вання (р. 19-р. 20)	2346,4	2215,7	+ 130,7	+5,9
22. Надзвичайні доходи	—		—	—
23. Надзвичайні витрати	13,7	—	+ 13,7	+ 100,0
24. Податок з надзви­чайного прибутку	—	—	—	—
25. Чистий прибуток підприємства (р. 21 + + р. 22 - р. 23 - р. 24)	2332,7	2215,7	+ 117,0	+ 5,3

Оцінка фінансового стану підприємства

385

Горизонтальний аналіз свідчить про приріст у звітному році проти попереднього всіх складових прибутку підприємства. До­хід (виручка) від реалізації продукції (як і чистий прибуток від реалізації) збільшився на 7,4 %. Фінансовий результат (прибуток) від операційної діяльності збільшився на 6,2 %, а фінансовий ре­зультат від звичайної діяльності — на 5,9 %. Чистий прибуток збільшився на 5,3 %.

Вертикальний аналіз структурних складових прибутку свід­чить про таке: чистий дохід від реалізації становив у звітному році 7336 тис. грн (минулого року — 6832 тис. грн). Якщо взяти суму цього прибутку за 100 %, то інші його складові можна по­бачити в табл. 9.21.

Таблиця 9.21

АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ СКЛАДОВИХ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА, %

Показник	Звітний рік	Попередній рік	Відхилення (±)
1. Валовий прибуток	43,8	44,4	-0,6
2. Прибуток від операційної діяльності	40,8	41,3	-0,5
3. Прибуток від звичайної діяльності: — до оподаткування — після оподаткування	45,7 32,0	46.3 32.4	-0,6 -0,4
4. Чистий прибуток	31,8	32,4	-0,6

Отже, вертикальний аналіз свідчить, що проти минулого року питому вагу всіх складових прибутку у звітному році скоригова- но на 0,4—0,6 %. Це сталося внаслідок збільшення у звітному році різних витрат (див. табл. 9.20).

Фінансовий результат — прибуток (збиток) (Ф_р.₀) від опера­ційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового при­бутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

Фр.0 = ВП + І₀.д - А_в - В₃ - І_{о в},

де ВП — валовий прибуток;

І₀.д — інші операційні доходи;

А_в — адміністративні витрати;

В₃ — витрати на збут;

І₀.в — інші операційні витрати.

Фінансовий результат — прибуток (збиток) від звичайної діяль­ності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума при­

386

Розділ 10

бутку від операційної діяльності Ф_ро, фінансових та інших дохо­дів за мінусом фінансових та інших витрат (збитків):

Пр дл = Фр.о + Дк + Іф.д + Ід - Фв - Вк - Ів,

де ГТрдз — фінансовий результат (прибуток чи збиток) від зви­чайної діяльності до оподаткування;

Д_к — дохід від участі в капіталі, тобто дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі; ⁴

Іф.д — інші фінансові доходи, тобто доходи за депозитними сертифікатами, дивіденди одержані, відсотки одержані, інші до­ходи, отримані від фінансових операцій;

Ід — інші доходи, тобто доходи від реалізації фінансових інвес­тицій, необоротних активів і майнових комплексів, неоперацій- них курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності;

Ф_в — фінансові витрати, тобто витрати на оплату відсотків за позички та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позичкового капіталу;

В_к — втрати від участі в капіталі, тобто збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства;

І„ — інші витрати, тобто втрати від неопераційних курсових різниць та від уцінки необоротних активів, собівартість реалі­зації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування ви­значають як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.

Чистий прибуток або збиток розраховують як алгебраїчну су­му прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

На формування прибутку підприємства впливають різноманіт­ні фактори. У загальному вигляді ці фактори можна класифікува­ти на зовнішні та внутрішні.

Із великої кількості факторів, які впливають на чистий при­буток підприємства, доцільно досліджувати вплив основних, а саме:

—зміни обсягу (товарообігу) реалізації товарів (робіт, по­слуг);

— зміни обсягів усіх видів прибутків, які формують чистий прибуток;

— зміни собівартості реалізованої продукції (витрат обороту).

З цією метою треба зробити певні попередні розрахунки

(табл. 9.22).

Оцінка фінансового стану підприємства 381

Таблиця 9.22

ПОПЕРЕДНІ РОЗРАХУНКИ ДЛЯ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА, тис. гри

Показник	Минулий рік	Звітний рік
		у цінах базисного періоду на фактично реалізовану продукцію	за планом	фактично
1. Чистий дохід (ви­ручка від реалізації товарів (робіт, послуг)	57 800	53 750	49 080	54 190
2. Повна собівартість	49 860	45 320	41 830	45,020
3. Валовий прибуток	8540	8 430	7 250	9 170
4. Рівень рентабель­ності реалізованої продукції [р. 3 : р. 1] х 100, %	14,775	15,68	14,772	16,922

Порівняння підсумків зміни чистого доходу (виручки) від реа­лізації продукції, товарів, робіт, послуг, розрахованих за різних умов (у цінах базисного періоду на фактично реалізовану продук­цію, за планом та фактично), з даними минулого періоду свід­чить, що всі ці показники нижчі за торішні, але різною мірою, так само, як і повна собівартість. Так, чистий дохід (виручка від реа­лізації продукції, товарів, робіт, послуг) у цінах базисного пері­оду на фактично реалізовану продукцію є нижчим за торішній на 7 %, тоді як плановий показник — на 15,1 %, а фактичний — на 6,2 %. Показники повної собівартості звітного періоду нижчі за торішні відповідно на 9,1 %, 16,1 % та 9,7 %.

Попередні розрахунки дають можливість виявити вплив основ­них факторів на прибуток, а саме:

1. Вплив зміни обсягу реалізації продукції на суму прибутку, визначеного за формулами:

АР₂=(К₁₂-І)-Р₀,

де Р₀ — прибуток базисного періоду чи за планом;

₂ — коефіцієнти зміни обсягу реалізованої продукції;

К, =0_Х% /0₀^Р ;

0,% — фактичний обсяг реалізованої продукції за звітний рік у цінах базисного року;

388

Розділ 9

ОЦ — обсяг реалізованої продукції базисного року.

5, ₀ — собівартість звітного року в цінах базисного року;

5₀ — собівартість базисного року.

К₁ =53 750:57 800 = 0,9299;

К₂ = 45 320:49 260 = 0,9200 ;

АР, =8 540 • 0,9299 - 8 540 = -600 тис. грн;

АР_{ =8 540 0,9200-8 540 = -680 тис. грн.

2. Вплив змін у структурі й асортименті продукції на прибуток підприємства:

— -^і, а ~ ЗД. 2 > де Р₀ — фактична реалізація в цінах базисного року;

ЛР₂ = 8 430 - 8 540 ■ 0,9299 = +490 тис. грн;

АР₂ = 8 430 - 8 540 ■ 0,9200 = +570 тис. грн.

3. Вплив зміни собівартості реалізованої продукції на прибу­ток підприємства:

АР, = — ₀, де — фактична собівартість;

₀ — фактична собівартість, перерахована на базисний рік.

АР₃ =45 020-45 320 = -300 тис. грн.

4. Вплив зміни рівня цін на продукцію (товари, роботи, послу­ги) на прибуток підприємства:

ЛР₄ =О₁"О₁^р₀ =54 190-503 750 = 440 тис. грн.

Узагальнення результатів факторного аналізу прибутку наве­дено в табл. 9.23.

Таблиця 9.23

УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ

Фактор	Сумарний вплив на прибуток, тис. грн
	І варіант	II варіант
І	-600	-680
II	+ 490	+ 570
III	+ 300	+ 300
IV	+ 440	+ 440
Разом:	+630	+ 630

Оцінка фінансового стану підприємства

389

Фактичний приріст прибутку проти минулого року становить 630 тис. грн (9170-8540).

Якщо на підприємстві показники обсягу реалізації продукції звітного року не перераховувались за собівартістю в цінах базис­ного року, то факторний аналіз валового прибутку здійснюється в такій методичній послідовності:

1. АР, = Р₀ -(к_і2 - і);

К_х =54 190:57 800 = 0,93754;

К₂ = 45 020:49 260 = 0,91393 ;

АР, =8 540-(0,91393-1) = -735,1 тис. грн.

2. АР₂ =Р₀ ■(К₁ -К₂) = 201,6 тис. грн.

3. ДР,=0„

^ґ S S ^л

Op о_Р

О ^Fa /

= 54190-

^45 020 49 260^Л

54190 57 800

=-116Д5 тис. грн.

Перевірка:

-735,1 + 201,6 +1163,5 = +630 тис. грн.

Аналіз факторів формування понадпланового валового при­бутку в розмірі 1920 тис. грн (9170 - 7250) показує, що прибуток збільшився:

1) за рахунок приросту обсягу реалізованої продукції в оцінці за повною собівартістю — на 7,6 % (45 020 : 41 830 • 100- 100), або на 551 тис. грн;

2) з причин зміни структури і асортименту реалізованої продук­ції — на 203 тис. грн [7 250 • (54 190 : 49 080 - 45 020 : 41 830)];

3) через зниження рівня витрат на 1 грн реалізованої продукції — на 1 166 000 грн. [54 190• (45 020:54 100-41 830:49 080)].

Перевірка:

551 + 203 + 1166 = 1920 тис. грн.

Факторний аналіз прибутку надзвичайно важливий для визна­чення резервів зростання прибутку підприємства.

Важливо також систематично аналізувати поріг прибутку під­приємства.

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня прибуткової ді­яльності широко використовується в країнах з регульованою рин­ковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базу­ється на взаємозв'язку між обсягом виробництва (продажу), собі­вартістю та прибутком. В основу такого аналізу покладено кла­сифікацію витрат (за їхнім відношенням до обсягу виробництва) на змінні та постійні.

Собівартість продукції планується тільки в частині змінних виробничих витрат. Постійні витрати при цьому повністю спи­

390

Розділ 10

суються за рахунок доходів звітного періоду — маржинального доходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Маржинальний дохід, чи маржа — це різниця між виручкою від реалізації та змінною собівартістю, яка призначається для оцінки можливос­тей відшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Інак­ше кажучи, прибуток у сумі з постійними витратами — це мар­жинальний дохід підприємства. Цей метод у зарубіжній практиці називається директ-кост. Використання його в управлінні забез­печує приймання найефективніших рішень на підставі аналізу взаємозв'язку між собівартістю, обсягом та прибутком.

Наявність такої залежності використовується аналітиком для аналізу порогу прибутку, чи критичної («мертвої») точки обсягу виробництва, тобто такої кількості продукції, котру необхідно виробити та реалізувати, щоб перекрити змінні і постійні витрати за аналізований період. Точка критичного обсягу виробництва показує, що загальна сума маржі зі змінної собівартості відшко­довує загальну суму постійних витрат за певний період.

Визначення порогу прибутку здійснюється одним чи кількома способами.

Перший спосіб — це побудова графіка критичного обсягу ви­робництва та знаходження точки беззбитковості.

Графік дає можливість визначити точку перетину прямих, що відповідають витратам та виручці, де витрати на виробництво та збут продукції дорівнюють виручці від продажу. Ця точка нази­вається точкою критичного обсягу виробництва, чи точкою без­збитковості, оскільки з її досягненням підприємство починає по­кривати всі свої витрати або отримувати заданий мінімальний прибуток (поріг прибутку).

За інших способів розв'язання проблеми користуються модел­лю формування фінансового результату за методом «Витрати — обсяг — прибуток». Він розраховується за допомогою рівняння:

Результат (Р) = Обсяг продажу (О х Ц) - Сума змінних витрат (ПЗВ, х О) - Сума постійних витрат (ПВ),

де Р — фінансовий результат;

О — фізичний обсяг продажу;

Ц — ціна одного виробу;

О х Ц — вартісний обсяг продажу;

ПЗВ, х О — сума змінних витрат;

ПВ — сума постійних витрат;

ПЗВ, — питомі змінні витрати на один виріб.

Отже, алгоритми розрахунку фінансового результату:

Р = (ЦхО)-(ГІЗВ_/ х О) - ПВ.

Оцінка фінансового стану підприємства

391

Звідси:

р=о(ц-пзв, )-ПВ.

Оскільки в точці критичного обсягу реалізації прибуток дорі­внює нулю, дістанемо рівняння:

о(ц-пзв.)-пв=о.

0(Ц-ПЗВ,) = ПВ.

Різниця між ціною Ц та питомими змінними витратами ПЗВ, є маржинальним доходом МД,:

Ц - ПЗВ, = мд„

звідси О х МД, = ПВ.

Отже, точка беззбитковості дорівнює частці від ділення пос­тійних витрат на маржинальний дохід на 1 виріб:

тЩ

МД,.

На підставі цього рівняння аналітик може передбачити ком­плекс управлінських рішень.

Тож поріг прибутку, чи поріг рентабельності — це така ви­ручка від реалізації, за якої підприємство вже не матиме збитків, але ще не має й прибутків. Валової маржі вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Різнобічна виробнича, збутова, постачальницька та фінансова діяльність підприємства здобуває кінцеву грошову оцінку в сис­темі показників — фінансових результатів.

Обов'язковими елементами дослідження фінансових резуль­татів діяльності підприємства є:

• аналіз змін кожного показника за поточний період (горизон­тальний аналіз показників фінансових результатів за звітний період);

• аналіз структури відповідних показників та її змін (вертика­льний аналіз показників);

• дослідження хоча б у найзагальнішому вигляді динаміки зміни показників фінансових результатів за низку звітних пері­одів (трендовий аналіз показників).

Після того як виявлено основні фактори утворення прибутку та збитків, аналізують порядок розподілу та використання цього прибутку. Завдання аналізу розподілу прибутку полягає у вияв­ленні відповідності між розподілом прибутку та результатами роботи колективу підприємства.

Інформацію про розподіл прибутку подано у фінансовому плані, у формах № 1 і № 2. На підставі цих джерел здійснюється

392

Розділ 10

К, = —^-100%.

порівняння планового та фактичного розподілу прибутку, вияв­ляються відхилення та встановлюються їх причини.

Показники рентабельності характеризують відносну дохід­ність чи прибутковість, яка визначається у відсотках до витрат коштів чи майна.

На практиці вся діяльність підприємств підрозділяється на три види:

—операційна (основна);

— інвестиційна (вкладення коштів в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення і т. п.);

— фінансова — отримання (сплата) дивідендів, %.

У зв'язку з цим у практиці оцінки фінансового стану застосову­ють такі групи показників: відносної дохідності продукції виробни­чих засобів і всього майна підприємства, інвестицій, цінних паперів.

Ефективність формування та використання прибутку підприємст­ва можна охарактеризувати за допомогою системи таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнт Кі, що характеризує рентабельність поточних витрат, тобто скільки прибутку припадає на 1 гривню витрат:

Пр В

де Пр — прибуток;

В — сума витрат;

2) коефіцієнт дохідності авансованих вкладень Кг, що харак­теризує, скільки прибутку припадає на 1 гривню, вкладену в ос­новні засоби підприємства 0₃:

К, =^-100%;

3) коефіцієнт рентабельності сукупних вкладень К₃, що характе­ризує, скільки прибутку припадає на 1 гривню сукупних вкладень:

К₃ = ^ 100%,

³ 0₃+Ф0П

де ФОП — фонд оплати праці;

4) коефіцієнт валового прибутку К4, що показує, чи ефективно використовуються матеріальні ресурси та робоча сила в процесі здійснення виробничо-комерційного або торгово-технологічного процесу:

к -^Пр°

де Пр_в — валовий прибуток;

В_р — виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) чи товарообіг.

Оцінка фінансового стану підприємства

393

5) коефіцієнт К5 операційного прибутку Пр₀, що характеризує, який прибуток від операційної діяльності на кожну гривню ви­ручки має підприємство:

Високий коефіцієнт операційного прибутку показує, що вируч­ка зростає швидше, ніж операційні витрати.

6) коефіцієнт чистого прибутку Кб, що є узагальнювальним показником роботи підприємства, бо порівнює чистий прибуток підприємства та виручку:

Чистий прибуток К.₆ = .

Виручка від реалізації

Підприємству вигідно мати високий коефіцієнт чистого при­бутку, оскільки це — вагомий фактор залучення інвесторів;

7) коефіцієнт окупності власного капіталу К₇, що визначає прибутковість та дохідність підприємства, в яке вкладено певний власний капітал:

Чистий прибуток К. ₇ = .

Власний капітал

Цим показником мають користуватися насамперед власники підприємств та акціонери.

Усі ці коефіцієнти доцільно застосовувати на кожному під­приємстві для оцінки ефективності використання прибутку в ди­наміці за кілька періодів. Результати аналізу дають можливість зробити висновки про можливість максимізації прибутку підпри­ємства.

Дохідність продукції характеризується такими показниками, як рентабельність реалізованої (виготовленої) продукції та окре­мих виробів.

Рівень рентабельності реалізації продукції визначається від­ношенням прибутку від операційної діяльності до суми виручки від реалізації в оптових цінах без ПДВ та акцизу за формулою:

к° = — ■ 100% або к = о о

де — рентабельність реалізації продукції, % чи грн;

Р — прибуток від операційної діяльності;

О — виручка від реалізації;

£ — собівартість реалізації продукції.

Рентабельність реалізації продукції показує, скільки отримано прибутку (в грн чи в % на 1 грн).

394

Розділ 10

Рентабельність товарного випуску окремих видів продукції К_р визначається відношенням прибутку від випуску даного виду ви­робів до собівартості товарного випуску цього виробу. Вона ха­рактеризує абсолютну суму чи рівень (у %) прибутку на 1 грн ви­трачених коштів (виробничих ресурсів):

К = — .Ю0%. ^р 5

На практиці рентабельність одиниці окремих видів продукції визначається як відношення прибутку за даним видом виробу до його вартості

К =-^—^--100%.

^р г

Зміни в рівні показників рентабельності реалізації продукції можуть відбуватися під впливом змін структури реалізації про­дукції та індивідуальної рентабельності окремих її видів (окре­мих робіт, послуг).

Для оцінки діяльності підприємства найважливіше значення має показник рентабельності виробничих активів. Цей показник також може використовуватись для вивчення попиту на продукцію.

Рентабельність виробничих, активів визначається як відношен­ня прибутку звітного періоду до середньої вартості основних ви­робничих засобів та матеріальних оборотних коштів. Цей самий показник можна оцінювати і за чистим прибутком підприємства. На зміну рентабельності виробничих активів впливають зміни рів­нів фондовіддачі та оборотності матеріальних оборотних коштів, а також рентабельності (дохідності) обсягу реалізації продукції.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів у практиці використовують показники рентабельності вкладень: в усі кошти, у кошти, що функціонують, в акції інших підприємств.

Рентабельність вкладень у підприємство в загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, яке має підприємство. Для розрахунку цього показника прибуток звітного періоду або чистий прибуток, або прибуток від операційної діяльності ділять на загальний підсумок балансу. Порівняння різних видів прибут­ку із середньорічною сумою балансу уможливить визначення впливу зовнішніх факторів.

Валовий прибуток звітного періоду

в ⁼ '

Середньорічний підсумок балансу

Чистий прибуток

^ __ . _

Середньорічний підсумок балансу

Оцінка фінансового стану підприємства

395

Це дає можливість виявити вплив на дохідність підприємства податків.

Далі обчислюють К_рз :

Прибуток від операційна діяльності К = .

Середньорнний підсумок балансу

Порівнюючи К з , можна визначити вплив на рентабель­ність підприємства надходження й виплати дивідендів та інших опе­рацій, що не стосуються виробництва та реалізації продукції.

Якнайповніше уявлення про рентабельність вкладення коштів у виробничу діяльність підприємства дає показник відношення прибутку до коштів, що функціонують, особливо коли за чисель­ник беруть прибуток від операційної діяльності.

Кошти, що функціонують, визначаються як різниця середньо­річної вартості всіх коштів підприємства та інвестицій і незавер­шеного будівництва.

Для фінансового менеджера та аналітика цей показник має важливе значення, тому що в ньому враховують, з одного боку, прибуток від основної діяльності без надзвичайної діяльності, а з другого — кошти, зайняті у виробничій діяльності.

Показник рентабельності власних коштів дає змогу власникам коштів визначити ефективність інвестування в підприємство та порівняти її з можливим доходом від вкладення цих коштів у ін­ші цінні папери.

На зміну рівня рентабельності вкладень можуть справити вплив зміни рентабельності реалізації продукції та оборотності активів. Взаємозв'язок рентабельності вкладень з рентабельністю продук­ції й оборотністю активів можна відобразити такою формулою:

а„

^р' в о в

де Р^г — чистий прибуток;

В — середня величина активів підприємства;

О — обсяг реалізації товарів, продукції, робіт, послуг.

Використовуючи метод абсолютних різниць, можна визначити рівень впливу факторів на рентабельність вкладень: рентабель­ність реалізації продукції та оборотність активів.

На рівень рентабельності власних вкладень впливають дохід­ність реалізації продукції; ресурсовіддача (фондовіддача) та структура авансованого капіталу. Взаємозв'язок рівня рентабель­ності власних коштів з цими факторами може бути визначений за допомогою формули Дюпона:

_к РхІОО 0_ _В_ ^Р5" р^г 'Ґй⁰'

396

Розділ 10

де и^с — середня величина власних коштів підприємства або формули:

де К — рентабельність реалізації продукції;

/ — фондовіддача;

— коефіцієнт фінансової залежності, який характеризує структуру коштів підприємства.

Використовуючи метод абсолютних різниць, можна оцінити вплив факторів і на рівень рентабельності власного капіталу під­приємства.

Практичне використання розглянутих методів для аналізу фор­мування та використання прибутку сприятиме фінансовому оздо­ровленню й фінансовій стабілізації підприємства та зростанню його прибутковості.

Раціональне формування і використання чистого прибутку під­приємства може базуватись тільки на глибокому та всебічному аналізі факторів, що сприяють його формуванню та використан­ню, пошуку резервів його зростання. Останнє передбачає передо­всім подолання кризи неплатежів, удосконалення ціноутворення, поліпшення управління формуванням і використанням чистого прибутку підприємства.