8.1. Сутність основних засобів та їх відтворення

Підвищення ефективності використання основних за­собів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від розв'язання цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби — це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, зда­вання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі опе­раційного циклу, якщо він триваліший за один рік).

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

2) предмети вартістю до 600 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість пред­метів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

294

Розділ 4

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для під­приємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам під­приємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Перелічені вище малоцінні необоротні матеріальні активи ₄не відносять до основних засобів у тому разі, коли суб'єкти госпо­дарювання вибрали метод нарахування амортизації основних за­собів, передбачений податковим законодавством. Якщо підприєм­ство вибрало інший метод нарахування амортизації, передбаче­ний П(С)БО №7, тоді вартісні ознаки предметів, які можна відне­сти до малоцінних і швидкозношуваних, визначаються суб'єктом господарювання самостійно. Згідно з податковим законодавст­вом щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди че­рез капітальні інвестиції.

Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але пере­бувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не бе­руть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Не­зважаючи на те що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'я­зане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому підсумку позитивно позначається на результатах діяль­ності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

І. Основні засоби

1. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

2. Машини та обладнання.

3. Транспортні засоби.

4. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5. Інші основні засоби.

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

295

II. Інші необоротні матеріальні активи

1. Бібліотечні фонди.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

4. Інвентарна тара.

5. Інші необоротні матеріальні активи.

Співвідношення окремих груп основних засобів становить їх­ню структуру. Поліпшення структури основних засобів, передов­сім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зро­станню виробництва, зниженню собівартості продукції, збіль­шенню грошових нагромаджень підприємства.

На рис. 8.1 наведено склад основних засобів підприємства відповідно до П(С)БО № 7.

Основні засоби підприємства

	Основні засоби		Інші необоротні матеріальні активи
->	Будинки, споруди та передавальні пристрої		Бібліотечні фонди	<
			Малоцінні необоротні матеріальні активи
	Машини та обладнання			-<
->-	Транспортні засоби		Тимчасові (нетитульні) споруди
->-	Інструменти, прилади, інвентар (меблі)		Інвентарна тара	<-
			Інші необоротні матеріальні активи
	Інші основні засоби

Рис. 8.1. Склад основних засобів підприємств

Для обчислення амортизаційних відрахувань з метою визначення оподатковуваного прибутку основні засоби поділяють на такі групи: Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, пе­редавальні пристрої.

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні части­ни) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханіч­ні прилади та інструменти.

Група З — робочі машини й устаткування, вимірювальні й ре­гулювальні прилади.

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, по-

296

Розділ 4

І

в'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформа­ційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих за­собів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному під­вищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних еле­ментів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних засобів є різною в різних галузях промис­ловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44 %); спо­руд — у паливній промисловості (17%); передавальних при­строїв — в електроенергетиці (32 %); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45 %).

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних за­собів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установ­лення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зай­вого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшен­ня діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні засоби поступово переносять свою вартість на ви­роблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних засобів одночасно відбува­ється рух їхньої споживчої вартості та вартості;

3) за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів 295

4) основні засоби поновлюються в натуральній формі протя­гом тривалого часу.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засо­бів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання су­ми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних за­собів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається понов­лення споживної вартості частини основних засобів. Це понов­лення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Оборот основних засобів показано на рис. 8.2.

Продуктивне використання основних засобів і нарахування амортизаційних відрахувань

Надходження амортизаційних відрахувань

Заміна зношених основних засобів новими

Рис. 8.2. Оборот основних виробничих засобів на підприємстві

Просте відтворення основних засобів здійснюється у двох фо­рмах: 1) заміна зношених або застарілих основних засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення, як уже було сказано, в кожному наступ­ному циклі відбувається створення основних засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зно­шених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розши­реного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількі­сне і якісне зростання основних засобів. Джерелом фінансування та­ких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних засобів за ринкових відно­син визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати приско­рене списання основних засобів з метою нагромадження фінан­сових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових техно­логій та іншого поліпшення основних засобів.

298

Розділ 4

г

8.2. Показники стану та ефективності використання основних засобів

Для забезпечення відтворення основних засобів важ­ливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних засобів є важливим фактором підви­щення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Рівень фізичного зносу основних засобів ви­значається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

по-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів;

по-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразо­вих витрат на основні засоби;

по-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засо­бів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпе­чення підприємства основними засобами; 2) стан основних засо­бів; 3) ефективність використання основних засобів (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів 299

До показників, які характеризують забезпеченість підприєм­ства основними засобами, належать: фондомісткість, фондо­озброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною, оберненою до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засо­бів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпе­ченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондо­місткість — до зменшення.

Випуск товарної продукції за рік становив 3200 тис. грн, вартість ос­новних засобів — 1440 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,45 грн ^1440 тис. грн ^ _

— , тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає

3200 тис. грн

45 коп. основних засобів.

Забезпеченість підприємства основними засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відно­шення вартості основних засобів до чисельності працівників під­приємства.

2 Приклад

Вартість основних засобів на початок року — 1165 тис. грн, а чисе­льність працівників — 85 осіб. На кінець року — відповідно 1440 тис. грн і 80 осіб. Отже, фондоозброєність на початок року становить 13,7 тис. грн

> ^на кінець року — 18,0 тис. грн • Збільшення рівня фон­

доозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних засобів (за вирахуван­ням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Вартість основних засобів на кінець звітного року становила 1440 тис. грн, сума зносу основних засобів — 180 тис. грн, а вартість майна — 3100 грн. Отже, коефіцієнт реальної вартості основних засо-

п П⁴⁴⁰ - ¹⁸°" бів становитиме 0,41

І 3100

300

Розділ 4

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства спадає до критичної величини (0,2 — 0,3), то реаль­ний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба тер­міново шукати коштів для виправлення становища.

Стан основних засобів характеризують через коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) ос­новних засобів (див. рис. 8.3).

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засо­бів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основ­них засобів до балансової вартості основних засобів.

_к _з₀

ф7'

де К₃ — коефіцієнт зносу основних засобів; 3₀ — сума зносу основних засобів; Ф_к — балансова вартість основних засобів. Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оці­нити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

К_п = 1 - К₃

або

К_п = 100 % - К₃,

де К_п — коефіцієнт придатності основних засобів; К₃ — коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за фо­рмулами:

Ф

К

Ф Ф

к

де К₀ — коефіцієнт оновлення основних засобів;

Ф₀ — вартість уведених основних засобів за звітний період; К_в — коефіцієнт вибуття основних засобів; Ф_у — вартість виведених основних засобів за звітний період. Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсив­ність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

301

введених за певний період основних засобів у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто рівень вибуття тих основних засобів, які або мора­льно застаріли, або зношені й непридатні для дальшого викорис­тання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість уведених у дію основних засобів перевищує вартість ос­новних засобів, що вибули. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

Ф -Ф

К„=- ° ^у

р

Ф.

До показників, які характеризують ефективність викорис­тання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабель­ність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найзагальнішим показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Ф

⁸ Ф '

» к

де Ф_в — фондовіддача основних засобів;

В_п — вартість виробленої продукції за звітний період;

Ф_к — балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основ­них засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

р*Чг-^100%'

к

де Рф — рентабельність основних засобів;

П₃ — загальний прибуток за звітний період;

Ф_к — балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основ­них засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їхній загальній сумі.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефектив­ності використання основних засобів та їхню характеристику на­ведено в табл. 8.1.

302

Розділ 4

Таблиця 8.1

ХАРАКТЕРИСТИКИ І ФОРМУЛИ РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондомісткість	Фк вп	Характеризує забезпеченість під­приємства основними засобами
2. Фондоозброєність	Ч	Показує величину основних засо­бів на одного працівника
3.Коефіцієнт реальної вар­тості основних засобів у майні підприємства	Фз м	Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загаль­ній вартості майна підприємства
4.Коефіцієнт зносу основ­них засобів	3„ Фк	Показує рівень зносу основних за­собів
5. Коефіцієнт придатності основних засобів	1-Кз	Відображає частину основних за­собів, придатну для експлуатації
6. Коефіцієнт оновлення основних засобів	ф^ Фк	Показує частку введених нових основних засобів у загальній вар­тості основних засобів
7. Коефіцієнт вибуття ос­новних засобів	ф у ф к	Характеризує інтенсивність ви­буття основних засобів
8. Коефіцієнт приросту ос­новних засобів	ф.-фу Фк	Показує рівень збільшення основ­них засобів у звітному періоді проти минулого періоду
9. Фондовіддача	Вд. Фк	Характеризує ефективність вико­ристання основних засобів. Відо­бражає суму виробленої продукції на одну гривню основних засобів
10. Рентабельність основ­них засобів	•і. . юо % Ф к	Визначає рівень використання ос­новних засобів

Показники:

Ф_к — балансова вартість основних засобів; В_п — вартість виробленої продукції; Ф₃ — залишкова вартість основних засобів; М — вартість майна підприємства; 3₀ — сума зносу основних засобів; Ч — середньооблікова чисельність працівників; Ф₀ — вартість уведених основних засобів; Ф_у— вартість виведених основних засобів; К₃ — коефіцієнт зносу основних засобів; П₃ — загальний прибуток підприємства.

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

303

8.3. Знос і амортизація основних засобів

Знос об'єкта — це сума амортизації з початку його корисного використання.

Розрізняють два види зносу основних засобів -—- фізичний і моральний.

Фізичний знос —- це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріаль­ний знос їхніх окремих елементів. Фізичний знос залежить від ба­гатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ощадливого ставлення до основних засобів; інтенсив­ності та умов використання основних засобів. Розрізняють по­вний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних за­собів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується за рахунок капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос — це знос основних засобів унаслідок ство­рення нових, більш прогресивних і економічно ефективних ма­шин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною замі­ну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів при­зводить до того, що собівартість зростає, а якість знижується як порівняти з продукцією, виготовленою на досконаліших маши­нах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних засобів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів. Вираху­ванням з первісної (відновлюваної) вартості основних засобів суми зносу визначають залишкову вартість основних засобів.

З_в = [В(100-І)] : 100,

де З_в — залишкова вартість основних засобів;

В — відновлювальна (первісна) вартість основних засобів;

І — рівень зносу основних засобів, %.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання (експлуата­ції). Вартість, яка амортизується, — це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

304

Розділ 4

За рахунок амортизацій}іих відрахувань фінансуються витрати: «на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостій­не виготовлення основних засобів для власних виробничих по­треб (включно з витратами на виплату заробітної плати праців­никам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

«на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, технічного переоснащення, модернізації та інших способів поліпшення основ­них засобів. 4

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визнача­ються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.

100%'

де А — сума амортизаційних відрахувань, грн;

Б_а — балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн;

Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вартос­ті кожної з груп основних засобів, %.

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних засобів на початок звітного періоду в таких розмірах:

На квартал

Група 1— 2% Група 2 — 10 % Група 3 — 6 % Група 4 — 15 %

Слід зазначити, що чинним законодавством України передба­чено, що платник податку має право (але не обов'язково) засто­совувати більш низькі, ніж законодавчо передбачено, ставки амортизації об'єктів основних засобів.

Балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б« ⁼ Б₃ + П_а — В_а — А_а,

де Б_а — балансова вартість групи основних засобів на початок звіт­ного періоду;

Б₃ — балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному;

П_а — сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, технічного пе­

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

305

реоснащення модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

В_а — вартість виведеної з експлуатації відповідної групи ос­новних засобів протягом періоду, що передував звітному;

А_а — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

З наведеної формули випливає, що витрати на придбання ос­новних засобів збільшують балансову вартість відповідної групи з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, коли підприємство зареє­строване як платник такого податку.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних за­собів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу понад балансову вартість окремих об'єктів основних засобів групи 1 та нематеріальних ак­тивів включається до валових доходів, а сума перевищення бала­нсової вартості понад виручку від такого продажу включається до валових витрат підприємства.

У разі виведення з експлуатації основних засобів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних засобів. Якщо сума варто­сті основних засобів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу підприємства відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних за­собів групи 1 у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням підприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому аморти­заційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих основних засобів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, ре­конструкцією, модернізацією та консервацією за рішенням під­приємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється. Уведення таких основних засобів в експлуа­тацію після капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує балансову вартість групи основних засобів тільки на суму витрат, пов'язаних із цими роботами.

Якщо підприємство приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних засобів групи 1, балансову вартість такого об'єк­та не відносять до валових витрат і відшкодовують за рахунок власних джерел підприємства.

306

Розділ 4

Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість ви­значити поточну вартість незношеної частини основних засобів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фі­нансових ресурсів для наступного заміщення основних засобів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

шшш

Порядок визначення амортизаційних відрахувань (вихідні дані бе­ремо з табл. 8.2).

Таблиця 8.2

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ЗАСОБІВ ЗА СТАНОМ на 01.01.2004 р. (дані умовні)

(тис. грн)

Склад основних виробничих засобів	Вартість основних виробничих засобів станом на 01.10.2003	Вартість придбаних основних виробни­чих засобів з ураху­ванням витрат на їх поліпшення в IV кварталі 2003 р.	Вартість ви­ведених осно­вних вироб­ничих засобів у IV кварталі 2003 р.	Сума амор­тизаційних відрахувань за IV квартал 2003 р.
1. Будівлі та споруди	520,0	48,2	20,4	7,5
2. Автотранспорт, меблі, прилади	225,0	33,5	19,8	14,0
3. Робочі машини й устаткування	650,0	72,0	44,0	25,0
4. Електронно-обчис­лювальні машини	158,0	15,0	12,0	10,0
Усього	1553,0	168,7	96,2	56,5

Індекс інфляції за 2003 рік становив 106,5 %. На підставі наведених даних необхідно визначити амортизаційні відрахування на І квартал 2004 р.

Слід зазначити, що індексація основних засобів станом на 01.01.2003 р. на підприємстві не проводилася, оскільки індекс інфляції за 2003 р. не пе­ревищував 110%. Крім того, облік балансової вартості основних засобів групи 1 ведеться для кожної окремої будівлі, споруди, а потім визначається балансова вартість у цілому за групою 1.

1. Визначаємо балансову вартість основних засобів групи 1 станом на 01.01.2004 р.:

Б _3[ = 520,0 + 48,2 - 20,4 - 7,5 = 540,3 тис. грн.

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

307

2. Те саме щодо групи 2:

Б_3г = 225,0 + 33,5 - 19,8 - 14,0 = 224,7 тис. грн.

3. Те саме щодо групи 3:

Б_3з = 650,0 + 72,0 - 44,0 - 25,0 = 653,0 тис. грн.

4. Те саме щодо групи 4:

Б₃₄ = 158,0+ 15,0-12,0-10,0= 151,0 тис. грн.

5. Визначаємо суму амортизаційних відрахувань на І кв. 2004 р. для першої групи основних засобів за формулою:

д ^Б>.^Н • л 540,3-2% _1ПЯ

, звідси А,=—— = 10,8 тис. грн.

' 100% ¹ 100%

6. Те саме для другої групи:

Б₃Н . 224,7-10%

А, =—^£—, звідси А, =■ — = 22,5тис. грн.

² 100% ² 100%

7. Те саме для третьої групи:

Б₃₃Н . 653,0-6 % _ А, =—-—, звідси А,= = 39,2 тис. грн.

³ 100% ³ 100%

7. Те саме для четвертої групи:

л ^Б34^Н - _л 151,0-15%

А-=—²—■, звідси А,= =22,7 тис. грн.

⁴ 100% ⁴ 100%

Загальна сума амортизаційних відрахувань на І квартал 2004 р. ста­новитиме 95,2 тис. грн. (10,8 + 22,5 + 39,2 + 22,7).

Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визнача­ється за формулою:

К_г =(/,. -10 %): 100 % ,

де К, — коефіцієнт індексації балансової вартості основних засо­бів на початок звітного року;

/,— індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К, не перевищує одиницю, індексація основних за­собів не провадиться. У разі проведення щорічної індексації балансо­вої вартості основних засобів або нематеріальних активів капітальний дохід з метою оподаткування не нараховується, а сума такої індексації збільшує балансову вартість об'єкта.

308

Розділ 4

Ш ^{Приклад}

Таблиця 8.3

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА СТАНОМ НА 01.01.2004 р. (дані умовні)

(тис. грн)

Склад основних виробничих засобів	Вартість основних виробничих засобів станом на 01.10.2003	Вартість придбаних основних виробни­чих засобів з ураху­ванням витрат на їх поліпшення в IV кварталі 2003 р.	Вартість ви­ведених осно­вних вироб­ничих засобів у IV кварталі 2003 р.	Сума амор­тизаційних відрахував іь за IV квартал 2003 р.
1. Будівлі та споруди	450,0	30,0	15,0	5,6
2. Автотранспорт, меблі, прилади	210,0	24,0	12,0	13,0
3. Робочі машини й устаткування	540,0	52,0	25,0	20,0
4. Електронно-обчис- лювальні машини	130,0	13,0	8,0	8,0
Усього	1330,0	119,0	60,0	46,6

Індекс інфляції за 2003 р. становив 112,0%. Завдання виконуємо в та­кий спосіб.

1. Визначаємо балансову вартість основних засобів групи 1 станом на 01.01.2004 р.:

Б_3[ =450,0 + 30,0- 15,0-5,6 = 459,4 тис. грн.

2. Проводимо індексацію балансової вартості основних засобів гру­пи 1 згідно з визначеним коефіцієнтом індексації за формулою:

К, =(/,.-10%): 100%; К_і =(112,0-10): 100 = 1,02 , звідси Б_3| = 459,2 ■ 1,02 = 468,4 тис. грн.

3. Визначаємо балансову вартість основних засобів групи 2 станом на 01.01.2004 р.:

Б₃₂ = 210,0 + 24,0 - 12,0 - 13,0 = 209 тис. грн.

4. Проводимо індексацію балансової вартості основних засобів гру­пи 2 згідно з коефіцієнтом індексації:

Б_3г = 209 ■ 1,02 = 213,2 тис. грн.

5. Визначаємо балансову вартість основних засобів групи 3 станом на 01.01.2004 р.:

Б _Зз = 540 + 52 - 25 - 20 = 547 тис. грн.

6. Проводимо індексацію балансової вартості основних засобів гру­пи 3 згідно з коефіцієнтом індексації:

Б₃ =547-1,02 = 557,9 тис. грн.

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів 309

7. Визначаємо балансову вартість основних засобів групи 4 станом на 01.01.2004 р.:

Б₃₄ = 130 + 13 - 8 - 8 = 127 тис. грн.

8. Проводимо індексацію балансової вартості основних засобів гру­пи 4 згідно з коефіцієнтом індексації:

Б₃₄ = 127 • 1,02 = 129,5 тис. грн.

9. Визначаємо загальну балансову вартість основних засобів після індексації:

Б_ц = 468,4+ 213,2+ 557,9+ 129,5= 1369,0 тис.грн.

10. Визначаємо суму зміни первісної вартості основних засобів у зв'язку з їх індексацією:

1369,0 - 1330,0 = 39,0 тис. грн.

На суму 39 тис. грн буде збільшено вартість основних засобів ста­ном на 01.01.04 р.

Слід зазначити, що у зв'язку з підвищенням норм амортизаційних відра­хувань з 01.01.2003 скасовано прискорену амортизацію об'єктів групи 3.

Амортизація окремого об'єкта основних засобів групи 1 прова­диться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Тоді залишкову вартість об'єкта відносять до валових витрат за результатами відповідного по­даткового періоду, а надалі вартість об'єкта вважається нульовою.

Амортизація основних засобів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Як зазначалося вище, метод амортизації основних засобів під­приємство вибирає самостійно з урахуванням очікуваного спосо­бу отримання економічних вигід від його використання.

Слід зазначити, що протягом року метод амортизації об'єкта основних засобів підприємство може переглядати в разі зміни очіку­ваного способу отримання економічних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, нас­тупного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації незалежно від методів її нарахуван­ня проводиться щомісяця протягом року, крім підприємств із се­зонним характером виробництва, де амортизація нараховується протягом конкретного часу роботи підприємства у звітному періоді.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Відповідно до П(С)БО№7 амортизацію основних засобів (крім інших необоротних активів) нараховують, застосовуючи такі методи:

1) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу ви­користання об'єкта основних засобів;

310

Розділ 4

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума аморти­зації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на поча­ток звітного року (або первісної вартості на дату початку нара­хування амортизації) та річної норми амортизації. Річна норма амор­тизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею та ре­зультатом добування кореня п-го степеня з частки від ділення лікві­даційної вартості об'єкта на його первісну вартість, де п — кількість років корисного використання об'єкта;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким рі^На сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нара­хування амортизації) та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму показників кількості років його корисного використання (1 + 2 + 3 + ... + гі)\

5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчис­люється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що його підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Податковим законодавством передбачено метод нарахування амортизації основних засобів, за яким квартальна сума амортизації визначається як добуток балансової вартості груп основних засобів на початок звітного кварталу та квартальної норми амортизації.

Місячна сума амортизації за застосування методів прямолінійно­го зменшення залишкової вартості та кумулятивного, визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основ­них засобів став придатним для корисного використання.

Припиняється нарахування амортизації, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації підприємства відносять на збіль­шення витрат виробництва і одночасно на збільшення зносу не­оборотних активів.

Якщо підприємством прийнято рішення застосовувати прялюлі- нійний метод нарахування амортизації, то річна сума амортизації визначається за формулою:

Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

311

де А — річна сума амортизації; В_а — вартість, яка амортизується;

Т„ — терміни корисного використання основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів — 10 000 грн, ліквідаційна вартість — 1000 грн, очікуваний строк корисного використання — 4 ро­ки. На основі наведених даних необхідно визначити: вартість, яка амор­тизується; річну суму амортизації; щомісячну суму амортизації. Завдання виконуємо в такий спосіб. Визначаємо:

1) вартість, яка амортизується:

10 000- 1000 = 9000 грн;

2) річну суму амортизації:

9 000 : 4 = 2250 грн;

3) річну норму амортизації:

jj _ 2250 _ ^ 9000

4) щомісячну суму амортизації:

2250 : 12= 187,5 грн. Наведемо розрахунок (прямолінійний метод) річної суми амортизації за роками корисного використання об'єкта основних засобів (табл. 8.4).

Таблиця 8.4

РОЗРАХУНОК РІЧНОЇ СУМИ АМОРТИЗАЦІЇ ЗА РОКАМИ КОРИСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ (прямолінійний метод)

(грн)

		Розрахунок річної суми амортизації			Сума зно­су з по­чатку екс­плуатації об'єкта	Залиш­
№ з/п	Рік корисної експлуатації	Вартість, що амор­тизується	Очікуваний строк ко­рисної екс­плуатації (роки)	Річна сума амортизації (р. 1 : р. 2)		кова вартість об'єкта (p. 1- -р. 3)
	А	1	2	3	4	5
1	На дату придбання	9000	—	—	—	9000
2	На кінець 1-го року	9000	4	2250	2250	6750
3	На кінець 2-го року	9000	4	2250	4500	4500
4	На кінець 3-го року	9000	4	2250	6750	2250
5	На кінець 4-го року	9000	4	2250	9000	0

Примітка'. Річна сума амортизації розподіляється рівномірно за кожний рік експлуатації об'єкта основних засобів; сума зносу об'єкта визначається нарос­таючим підсумком за кожний рік експлуатації об'єкта основних засобів.

312

Розділ 4

Прямолінійний метод нарахування амортизації передбачає: однакову річну суму амортизації протягом усіх років експлуата­ції об'єкта; рівномірне нагромадження суми зносу; рівномірне зменшення залишкової вартості об'єкта основних засобів до до­сягнення ним ліквідаційної вартості. Цей метод найдоцільніше застосовувати для певної частини основних засобів, таких як бу­дівлі, споруди тощо.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визна­чення річної суми амортизації множенням залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної нор­ми амортизації.