- •1906 Кнеу
- •1.5. Зміст та завдання управління фінансами підприємств
- •2.1.4. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
- •2.2.3. Розрахунки платіжними вимогами
- •2.3. Касові операції й організація контролю за дотриманням касової дисципліни
- •3.1. Характеристика та склад грошових надходжень підприємств
- •59 Розділ 2
- •65 Розділ 4
- •67 Розділ 4
- •69 Розділ 4
- •73 Розділ 4
- •75 Розділ 4
- •77 Розділ 4
- •79 Розділ 4
- •4.1.2. Прибуток від реалізації продукції та його формування
- •95 Розділ 4
- •4 Приклад
- •99 Розділ 4
- •4.2. Розподіл і використання прибутку
- •5.2.2. Чинний порядок оподатковування прибутку
- •142 Розділ 4
- •5.3.4. Податок на нерухоме майно (нерухомість)
- •5.6. Місцеві податки і збори
- •6.2.3. Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
- •6.3.1. Власні джерела формування
- •6.4.2. Показники використання оборотних коштів
- •1 Приклад
- •7.1.2. Види кредитів, що надаються підприємствам
- •7.2.3. Погашення банківського кредиту підприємством
- •4 Страхові компанії;
- •1 Триватиме до кінця 2013 р. Уповноваженим представником України з обслуговування кредитної лінії Світового банку є Міністерство фінансів. Загальна сума кредиту становить 300 млн доларів сша.
- •8.1. Сутність основних засобів та їх відтворення
- •7 Приклад
- •318 Розділ 10
- •9.1. Фінансовий стан підприємства, методи його оцінки
- •9.3. Показники оцінки фінансового стану підприємства
- •9.8. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
- •10.2. Зміст та методи фінансового планування
- •10.5. Бюджетування в системі оперативного фінансового планування
- •10.6. Контролінг
- •1 Джерело: oecd, 2004
- •11.1.2. Економічна сутність санації підприємств
- •11.1.4. Порядок проведення фінансової санації
- •11.2.2. Санаційна спроможність підприємства та її оцінка
- •11.2.6. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •2. Ухвала щодо порушення справи про банкрутство.
- •4. Попереднє засідання господарського суду.
- •6. Визнання боржника банкрутом.
- •4 Виконання договору завдає збитків боржнику як порівняти з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов;
- •11.3.5. Мирова угода
- •11.3.6. Санація через реорганізацію (реструктуризацію)
- •11.3.7. Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство
1.5. Зміст та завдання управління фінансами підприємств
У ринковій системі господарювання важливе значення має конкуренція як механізм регулювання економічних процесів, однак у перехідний період вона ще недосконала. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому підсумку — до соціально-економічної та політичної нестабільності.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис. 1.2).
11
19 11 Розділ 1
Основи фінансів підприємств
19
Фінансовий механізм підприємства —- це система управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; формування та раціональне використання фінансових ресурсів; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; удосконалення взаємовідносин з фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.
Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
Мобілізуючи кошти інших власників для забезпечення діяльності власного підприємства, фінансисти повинні чітко уявляти мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття коротко- та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували зміни кон'юнктури й упевнилися в можливості порівняно швидкої та вигідної реалізації цінних паперів підприємства.
На підставі маркетингового дослідження підприємство розв'язує такі три проблеми. Які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, потрібних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.
Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей і трудових ресурсів супроводжується створенням і використанням грошових коштів підприємства, а це означає, що фінансовий стан суб'єкта господарювання відбиває всі сторони його діяльності.
11
21 11 Розділ 1
Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюються стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодування витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.
Надзвичайно важливо в управлінні фінансами підприємств передбачити таку потребу в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально потрібні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування слід визначити потребу в позичкових коштах.
Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього в одних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення розв'язується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метою одержання кредитів.
Управління фінансами включає також сферу фінансового забезпечення інвестицій на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.
Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.
Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних засобів. Управління формуванням та використанням амор
Основи фінансів підприємств
21
тизаційних відрахувань, особливо в разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.
Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне переказування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних позареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер.
Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого прибутку, а працівники — певні доходи від розподілу і використання частини чистого прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.
1. Назвіть загальні та специфічні ознаки, властиві фінансам підприємств.
2. Охарактеризуйте групи фінансових відносин, що належать до фінансів.
3. Дайте характеристику функцій фінансів підприємств.
4. Як саме фінанси можуть бути індикатором виникнення вартісних диспропорцій?
5. Назвіть обов'язкові передумови ефективного функціонування фінансів підприємств.
6. Дайте визначення сутності фінансових ресурсів підприємств.
7. Дайте характеристику формування та використання фінансових ресурсів.
8. Охарактеризуйте організацію фінансів підприємств.
9. Дайте визначення фінансової діяльності підприємств.
10. Назвіть основні складові фінансової роботи підприємства.
11. Дайте визначення фінансового механізму підприємства та назвіть його складові.
ш
Питання для самоконтролю
22
РОЗДІЛ 2
ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ ПІДПРИЄМСТВ
• Основні терміни і поняття: акредитив; безготівкова форма розрахунків; бюджетний рахунок; вексель; готівкова форма розрахунків; грошовий оборот; дебіторська заборгованість; депозитний рахунок; касові операції; касова Дисципліна; кредитний рахунок; кредиторська заборгованість; міжміські розрахунки; міжнародні розрахунки; місцеві розрахунки; нетоварні операції; організація грошових розрахунків; платіжна вимога-доручення; платіжне доручення; поточний рахунок; товарні операції; чек.
2.1. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі здійснюються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також провадять під час розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.
Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, веде до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції зумовлює підвищення платежів, пов'язаних з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.
Особливе місце посідає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність обсягу і структури виробництва суспільній потребі в його продуктах.
У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складників — виробництва, розподілу, споживання.
Гооиіові розрахунки підприємств
23
Ринковим відносинам притаманний вільний рух товарів, послуг, капіталу й ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.
Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди нагромадження і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів нагромадження і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.
Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: безготівкову і готівкову.
Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий є інструментом регулювання об 'єкта грошового обороту — грошової маси.
Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.
Грошовий оборот на кожному підприємстві відбувається в таких напрямках:
— забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих елементів, виплата заробітної плати);
— реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
— сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
— забезпечення спільної діяльності підприємств;
— отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.
Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами й методами фінансового та банківського контролю.
Безготівковий грошовий оборот цілком здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктам підприємницької діяльності.
Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а отже, і фінансовий стан суб'єктів господарювання.
Одним з головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.
11
25 11 Розділ 1
2.1.1. Безготівкові розрахунки
Безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. *
Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. Крім цього, широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє чинне законодавство з огляду на можливість вивчення, регулювання і контролю грошового обороту підприємств.
За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт надходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою — факт надходження грошей у касу.
Безготівкова форма розрахунків пов'язана з готівковою формою. Так, одержуючи перерахування за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство має отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.
Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалі- зуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як звичайно, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:
— класифікацію розрахунків;
— організацію розрахунків;
— форми відповідних документів;
— взаємовідносини платників з банками.
Класифікацію безготівкових розрахунків зображено на рис. 2.1.
Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.
Гооиіові розрахунки підприємств
25
Рис. 2.1. Схема класифікації безготівкових розрахунків за ознаками
Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, бюджетами різних рівнів, сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.
Відповідно до місця проведення безготівкові розрахунки поділяють на внутрідержавні (або місцеві, що здійснюються в межах одного населеного пункту) та міждержавні, які проводяться між суб'єктами господарювання, котрі перебувають на терені різних держав.
За способом реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:
• прямими, які здійснюються безпосередньо між постачальниками;
• транзитними, які проводяться за наявності проміжних суб'єктів (структур).
За способом отримання платежу безготівкові розрахунки поділяються на гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів, та негарантовані, за яких платіж не гарантується.
Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (перерахуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.
За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.
26
11 Розділ 1
Форми безготівкових розрахунків бувають різні. Ці форми пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.
Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.
Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватись такі платіжні документи (інструменти):
— платіжне доручення;
— платіжна вимога-доручення;
— платіжна вимога;
— розрахунковий чек;
— акредитив;
— вексель.
Розрахункові платіжні документи складаються на бланках, форми яких визначено «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 № 135 (зі змінами і доповненнями).
Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписують у кількості примірників, потрібній для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох) з використанням технічних засобів (електронно-обчислювальних та друкарських машин).
Розрахункові документи можуть подаватися до банку як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів програмно-технічного комплексу «клієнт — банк».
Списання коштів з рахунків платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розрахункового документа (за винятком розрахункових чеків) банк передає платнику.
Організація безготівкових розрахунків у господарському обороті регулюється нормативно-правовими актами Національного банку. Національний банк України виступає як методичний центр з розроблення форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.
За переходу до ринкових відносин запровадження безготівкових розрахунків має активно сприяти виконанню таких завдань:
— удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві;
— оптимізації форм і способів безготівкових розрахунків;
— підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне й у повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;
— постійному пошуку нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дали змогу на економічному підґрунті подолати негативні процеси в грошовій сфері;
— зміцненню договірної дисципліни;
— прискоренню обороту коштів.
Гооиіові розрахунки підприємств
27
Система безготівкових розрахунків має бути пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови буде забезпечений безперервний кругообіг коштів суб'єктів господарювання і, як наслідок, розвиватиметься виробництво. Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме нормальним ринковим відносинам. Отже, проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формується сьогодні в народному господарстві, набуває особливої актуальності.
2.1.2. Готівкові розрахунки
Готівкові розрахунки — це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операіі?- ями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення — виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримавши готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі.
З кінця 1998 р. відбулись певні зміни в системі готівкових розрахунків. Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків і розраховуються за своїми зобов'язаннями, нині мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підприємств з одночасним обов'язковим веденням касової книги встановленої форми.
Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.
Платежі понад установлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться такі розрахунки протягом дня, не обмежується.
Зазначена умова не стосується розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств у разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Обмеження також не поширюється на добровільні пожертви,
11
29 11 Розділ 1
благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також на кошти, видані на відрядження.
Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків- фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк установлює ліміт каси, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.
Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.
Для обліку повної суми фактичного надходження готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі.
Готівкова виручка підприємств (підприємців) може бути використана ними на господарські потреби, а також для проведення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці тільки за рахунок коштів, одержаних зі своїх рахунків у банківських установах. Готівку з рахунків підприємства одержують у межах наявних коштів і витрачають її за цільовим призначенням.
Одержана в установі банку готівка, яка пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), може зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів.
Чинним законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції:
— за перевищення встановлених лімітів каси;
— неоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;
— перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без вичерпного пояснення щодо використання раніше виданих коштів;
— витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;
— використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;
— проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.
Гооиіові розрахунки підприємств
29
Організація готівкового обороту передбачає:
• повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;
• забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;
• створення умов для залучення готівки до кас банків;
• сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків;
• провадження та вдосконалення контролю за дотриманням підприємствами і підприємцями порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів.
2.1.3. Організація грошових розрахунків л
Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має з'ясування основних нормативних положень, які б регулювали безготівкові розрахунки і максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.
Принципи організації безготівкових розрахунків відбивають реальний стан національної економіки і визначають способи і форми розрахунків.
Виділяють такі головні принципи організації безготівкових розрахунків:
Перший принцип стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком про розрахунково-касове обслуговування.
Недотримання цього принципу призводить до відпливу грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.
Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надається право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (за згодою банку).
Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків і способу платежу та широкого використання їх у своїх договорах і угодах. Платники й одержувачі коштів контролюють своєчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Установи банків можуть тільки порадити своїм клієнтам застосувати ту чи ту форму розрахунків з огляду на специфіку діяльності та конкретні умови розрахунків. Спосіб платежу характеризує
32
31 11 Розділ 1
порядок списання коштів з рахунків платника. У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господарювання використовують два основні способи платежу:
— перерахування коштів з банківського рахунка постачальника на рахунок одержувача коштів через відповідні записи;
— зарахування взаємних вимог платника й одержувача коштів.
Призначення всіх способів розрахунків полягає в погашенні
грошових зобов'язань, а правильний вибір способу платежу передбачає прискорення розрахунків, зниження витрат на проведення платежів і забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.
На сучасному етапі розвитку економіки в Україні використовується такий спосіб платежу, як попередня оплата, тобто перерахування грошей одержувачем товару ще до його відвантаження. Нормативними актами (або договором, контрактом) передбачається максимальний термін (як заведено, не більше трьох робочих днів) від дня отримання оплати до фактичного відвантаження постачальником (продавцем) покупцеві оплачених товарів (виконання робіт, послуг).
Цей спосіб платежу на сучасному етапі варто розглядати як наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, нестачі оборотних коштів на підприємствах, зниження їх платоспроможності.
За своїм економічним змістом попередня оплата є формою примусової оплати товару, якого ще нема.
Під час платіжної кризи зростає значення і такого способу розрахунків, як залік взаємної заборгованості. Його сутність полягає в тому, що взаємозобов'язання суб'єктів господарювання погашаються в однакових сумах, а платіж здійснюється лише за різницею.
Такий спосіб платежу використовується у міжнародних розрахунках, де залік взаємної заборгованості називають клірингом. Проте кліринг обмежує оборот реальних грошових коштів і через це зменшує надходження до бюджету.
Четвертий принцип. Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки з доручення власників цих рахунків, як звичайно, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника. Цей принцип організації безготівкових розрахунків доводить важливу роль споживача (покупця товару) в системі ринкових відносин. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором.
Гооиіові розрахунки підприємств
31
П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам—суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.
Шостий принцип визначає порядок здійснення платежів.
Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться здебільшого після відвантаження продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відвантаження товарів — обов'язкова умова забезпечення економічності й ефективності безготівкових розрахунків. Оплата товарів (робіт, послуг) після їх відвантаження (виконання) без затримки платежу свідчить про платоспроможність підприємств і ефективну розрахунково-платіжну дисципліну в народногосподарському обороті країни.
Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.
Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності проводяться переважно в безготівковій формі. Готівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподарських взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі (до десяти тисяч), а також у разі витрат на внутрігосподарські потреби. Розмір таких витрат обмежений. За розрахунків готівкою отримувач коштів повинен дотримуватись установлених правил, а саме: суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк у разі невикористання.