7.Розробка пропозицій з вдосконалення керівництва

Підходи до ефективного керівництва

Загальна характеристика

Обґрунтування параметрів керівництва конкретними посадовими особами апарату управління

Директор, (президент)

Заступник директора з виробництва

Заступник директора з економіки

Заступник директора із загальних питань

Заступник директора із ЗЕД

Заступник директора з маркетингу

Заступник директора з кадрових питань *

Форма влади:

- примусу. Вплив через страх. Наприклад, страх втратити роботу, любов, повагу, захищеність.

Еталона як авторитет, візитна картка фірми, законна.

Законна, винагорода, примус.

Законна, інформаційна (бо має доступ до цінної інформації на фірмі)

Законна, дисциплінарна.

Законна, експертна (як у фахівця у сфері ЗЕД)

Законна, інформаційна (бо має доступ до цінної інформації на фірмі)

Інформаційна, законна, експертна.

- винагороди. Використовує бажання підлеглих отримати певну винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо.

- законна. Базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності.

- еталонна. Формується на засадах харизми, тобто на логіці, не на традиціях, а на силі особистих якостей або здібностей лідерів.

- експерта. У своїй основі має вплив через «Розумну віру» знань експерта.

- інформаційна. Вплив через володіння певною інформацією.

- дисциплінарна Вплив через можливість застосування різноманітних дисциплінарних санкцій..

Стилі керівництва:

Лайкерт запропонував 4 системи підбору менеджером стилю керівництва, які базуються на оцінці поведінки керівників:

- система 1. -експлуататорсько-авторитарно;

- система 2. - доброзичливо-авторитарна;

- система 3. - консультативно-демократична;

- система 4.- базується на засадах участі працівників.

Через існуючі на ДП "ZV" 3 проблеми усім керівникам слід акцентувати увагу на використанні системи 2. - доброзичливо-авторитарної, щоб навести порядок в організації та нормалізувати внутрішнє середовище.

На засадах управлінської градки Блейка і Моутона

В основі лежить побудова управлінської градки, де виділяють п’ять основних стилів керівництва, які враховують інтереси людей та інтереси виробництва.

„Владу – підпорядкування” слід використати заступнику з економіки, заступнику з виробництва. Заступнику із загальних питань – „групове керівництво”. „Золота середина” характерна для директора та решти заступників.

На засадах ситуаційної моделі Фідлера

Увага зосереджується на ситуації з урахуванням 3 факторів, які впливають на поведінку керівника: лояльність до підлеглих керівників, чіткість формулювання завдань, обсяг законної влади.

Має обмежене використання через свою ситуаційність та варіативність. Проте лояльність заступника із маркетингу, довіра підлеглих, загалом неструктуровані завдання та слабкі повноваження вказують на його високий рейтинг як бажаного колеги. Решта з директором включно використовують стиль 1.

Модель „Шлях-ціль” Мітчела і Хауса

Цей підхід базується на оцінці дії, яку створює поведінка керівника, щодо мотивації, задоволення і продуктивності праці підлеглого, спрямовуючи його на досягнення цілі.

Рекомендованим для більшості є стиль інструментальний, оскільки у державному підприємстві немає активного спрямування на ціль чи успіх, проте роз’яснення вимог до роботи дозволяє ефективно реалізувати стратегію та досягнути планових показників.

На засадах врахування життєвого циклу Херсі та Бланшара

Стилі керівництва залежить від зрілості виконавців, бажання досягнути цілі, а також від освіти, досвіду, обізнаності у виконанні конкретних завдань. Відповідно виділяється 4 стилі лідерства, які відповідають певному рівню зрілості виконавців давати вказівки S 1, передавати - S 2, брати участь S 3, делегувати - S 4

З урахуванням переважної невисокої зрілості підлеглих окремих відділів та цехів, що відображається у погіршення трудової дисципліни, можна стверджувати, що доцільно давати підлеглим конкретні вказівки, іоноли використовувати стиль передача. (див. Рис. 9).

На засадах моделі прийняття рішень Врума та Йєттона

Концентрує увагу на процесі прийняття управлінських рішень і має 5 стилів керівництва, які керівник може використовувати залежно від участі підлеглих у прийнятті рішень. Це: автокритичні /А І і А ІІ/, консультативні /С І і С ІІ/, повної участі G ІІ.

Ситуаційна модель використання стилів керівництва Врума та Йєтона для прийняття рішень керівником використовується директором, зокрема стиль С І, заступником із загальних питань - G ІІ, решта заступників – А ІІ.

Узгоджене керівництво

Відповідно до цієї концепції керівник допомагає підлеглому визначити, що необхідно зробити, яку мотивацію варто застосувати, щоб досягнути бажаних результатів.

Рекомендовано особливо заступнику директору з виробництва, який керує відносно самостійно і владно великою кількістю підрозділів.

Трансформаційне керівництво

Розглядається 3 аспекти: персоналізація уваги, стимулювання інтелекту, харизма.

Рекомендовано усім, особливо директору; зокрема стимулювання інтелекту – характерне для заступників з маркетингу та ЗЕД, харизмом володіє директор.

Керівництво на засадах попарних вертикальних зв’язків Гріна

Керівники умовно ділять усіх підлеглих на внутрішньогрупових та позагрупових. Перших поєднує спільна система цінностей, традицій та норм, що зближує їх з керівником відповідно до цього внутрішньогрупові члени мають більше шансів отримати цікаве та відповідальне завдання і бути винагородженим.

Можливе часткове використання щодо управління неформальними та формальними групами відповідними їх керівниками на неформальними лідерами.

Стилі - демократичний

- авторитарний

- комбінований

Рекомендовано вибирати стиль ситуаційно – в залежності від ситуації, з акцентом на авторитарний через існуюче погіршення трудової дисципліни.

Підходи В. Терещенка

Безпосередню увагу до своїх підлеглих слід звернути керівникам інституційного рівня через проблеми на комбінаті. Потрібно також покращити умови праці, тобто усім заступникам звернути увагу на 10 якостей керівника, рекомендованих Терещенком.