5.2. Археографічні видання давніх джерел у хіх-хх ст.

У ХІХ-ХХ ст. публікувалися різні за видами, часом походження і змістом історичні джерела.

Підготовка археографічних видань з давньої історії була започаткована у Петербурзі 1834 р. У цьому ж році створено Археографічну комісію на чолі з князем П. Шіринським-Шіхма-товим. Незабаром після цього, вже 1836 р., у Петербурзі були видані "Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археографической комиссией" у чотирьох томах. У 1838 р. вийшов том "Акты юридические и собрания форм старинного делопроизводства". Впродовж 1857-1884 рр. вийшло три томи документів "Акты, относящиеся до юридического быта Древней Руси", 1841—1842 рр. — п'ять томів видання "Акты исторические", 1846—1872 рр. — ще 12 томів "Дополнений к актам историческим". У 1846—1853 рр. було видане п'ятитомне видання "Акты, отно­сящиеся к истории Западной России", 1863—1892 рр. — 15-томне видання "Акты, относящиеся к истории южной и западной России" (верхня межа — 1700 р.).

ГДе до початку роботи Археографічної комісії багато важли­вих історичних документів, що мали відношення до історії Украї­ни, було опубліковано в "Полном собрании законов Российской империи" (ЗО томів), перші три томи якого належать до XVII ст. (після "Соборного уложення" 1649 р.), інші 20 — до XVIII ст. початку XIX ст. У виданні в повному обсязі вміщені російські укази та закони, що регулювали життя в Україні: від визначення компетенції Малоросійської колегії й до скасування гетьманства, ліквідації Запорозької Січі та козацького війська.

У 1837 р. затверджені правила видання "Полного Собрания русских летописей" (ПСРЛ). При складанні правил публікації літописів були дискусійні питання:

—- чи вживати букви, які вийшли з ужитку, наприклад, букву S — зело, сполучення оу, що вже читалось і писалось просто як у; Ц,— ксі; -ф— псі та ін.;

• чи вживати титли або замінювати їх потрібними звуко­сполученнями;

• чи розставляти розділові знаки в історичних текстах там, де їх не було, але де вони, за нормами граматики XIX ст., мали би бути;

• чи виправляти очевидні граматичні помилки, допущені давніми переписувачами.

Відповідно питання були розв'язані. Після 1837 р. за 18 років видали вісім томів ПСРЛ. У наступному, в міру відкриття й опрацювання літописних списків, видавалися нові томи. За радянського часу багатотомне видання ПСРЛ було повторене.

Вагому роботу, спрямовану на публікацію джерел з історії України, провела створена 1843 р. з ініціативи київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова "Киевская комиссия для разбора древних актов". Комісія діяла аж до 1921 р. Паралельно в Україні виникла низка наукових товариств, що займалися пошуком і публікацією давніх писемних пам'яток. Так, 1839 р. в Одесі було засноване "Товариство історії і старожитностей", яке проіснувало до 1922 р. У Києві 1873 р. виникло Історичне Товариство Нестора-Літописця, що розгорнуло публікацію джерел та аналітичних статей з джерелознавства та історії в серійному виданні "Чтения Исторического общества Нестора-Летописца" (ЧИОНЛ). Саме в цьому виданні опубліковано чимало матеріалів Генерального слідства про маєтності 1729-1730 рр., документів із фонду Литовської метрики, листування декабристів та ін. Дослідницькі статті видання ЧИОНЛ виходили далеко за межі вітчизняної проблематики, висвітлювали питання світової історичної науки, соціально-економічної історії середньовічних Візантії, Німеччини, Іспанії, історії Франції в переддень революції 1789 р. тощо. Всього Історичне товариство Нестора-Літописця видало з 1879 до 1914 р. 24 книги в 49 томах серії ЧИОНЛ. Перший том вийшов 1879 р., з 1888 аж до 1914 р. кожного року виходила чергова книга.

Вагомим підсумком діяльності "Комиссии для разбора древних актов" стало 35-томне (37 книг) видання "Архива Юго-Западной России". Перший том вийшов 1859 р., останній — 1914 р. Головним фондосховищем, з якого черпались документи, був Центральний архів давніх актів при Київському університеті та приватні збірки.

Розміщення матеріалу за томами мало тематичний характер. У першій частині серії, що складалася з 12-ти томів, у восьми томах публікувалися документи з історії церкви, королівські привілеї та дарчі грамоти, папські булли, патріарші грамоти, акти соборів, братств, церков, монастирів, матеріали про стано­вище віруючих та їх переслідування; у п'яти томах друкувалися документи про підпорядкування Київської митрополії Московській патріархії, релігійна полеміка.

Друга частина, що мала три томи, присвячувалась актам та іншим матеріалам сеймів і сеймиків, листуванні короля з сеймами. Шість томів третьої частини серії містили джерела з історії національно-визвольної війни під проводом Б. Хмель­ницького, відносин гетьмана з польським королем і російським царем. Четверта частина мала всього один том про шляхту і феодальну еліту. П'ята частина з двох томів подавала джерела з історії міст і міського населення, становища євреїв. Шоста (так само з двох томів) об'єднувала документи про становище селян. Сьома частина мала три томи. Вони містили описи замків, люстрації воєводств, староств і королівщин, інвентарі, скарги. Шість томів восьмої частини становили документи органів місцевого самоуправління.

Великі блоки джерел з історії України зібрані й опубліковані під егідою Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. З іні­ціативи М. Грушевського 1895 р. започатковане серійне видання документів під назвою "Жерела до історії України-Руси". В ньому опубліковані описи королівщин у руських землях станом на

XVI ст., люстрації Галицької і Перемиської земель (т. 1), описи і люстрації Перемиської та Сяноцької земель (т. 2), актові документи з 1649-1651 рр. (т. 2), актові, літописні, описові й інші джерела з історії Холмської, Белзької та Львівської земель середини

XVII ст. (т. З, 5, 6), основна частина яких була підготовлена С.Томашівським; матеріали до історії Галичини (т. 4). За безпосередньою участю М. Грушевського були зібрані та підготовлені до друку т. 7 і т. 8, що містять описи і люстрації королівщин, матеріали до історії української козаччини. Акти до Хмельниччини 1648-1657 рр., вміщені в томі 5, зібрані і впорядковані М. Кордубою. Ватиканські матеріали до історії України зібрав і впорядкував С. Томашівський. До 1924 р. було видано 11 томів "Жерел до історії України-Руси".

За безпосередньою участю М. Грушевського була організована низка серійних видань джерел з історії культури, мови, літе­ратури, зокрема, "Пам'ятки українсько-руської мови і літератури" в семи томах, "Українсько-Руський архів", що до 1914 р. становив 14 томів, та "Український архів" з чотирьох томів. Чимало документів публікувалося в "Українському археографічному збірнику" (вийшло три томи), що видавався під егідою Археографічної комісії ВУАН за редакцією М.Грушевського 1926 р. (т. 1), 1927 р. (т. 2) і 1930 р. (т. 3). Останнє видання мало більше характер дослідницького. В наш час Інститут археографії і джерелознавства НАН України на чолі з професором П. Соханем поновив це видання, щоправда, під назвою "Українського археографічного щорічника. Нова серія". Випуск 1-й нової серії, або том 4-й "Українського археографічного збірника", вийшов 1992 р. у видавництві "Наукова думка". У 2001 р. — з'єднаний випуск 5-6 томів; у 2002 — випуск 7; у 2004 р. — з'єднаний випуск 8-9 томів.

Багато джерел з історії України опубліковано на сторінках науково-історичних журналів "Русский Архив" (1863—1917 рр.), "Русская Старина" (1870-1918 рр.), "Исторический Вестник" (1880-1918 рр.), "Древняя и Новая Россия" (1875—1881 рр.) та ін. Наприклад, "Русский Архив" публікував матеріали "Товариства з'єднаних слов'ян", що діяло в Україні, слідчі документи зі справи членів Кирило-Мефодіївського товариства, спогади українських діячів культури, епістолярні матеріали Т. Шевченка, І. Котля­ревського, М. Максимовича, О. Бодянського тощо. Різноманітні джерела з історії українського селянства друкувалися в журналі "Русские Ведомости"(1863-1907 рр.).

Археографічні видання радянського часу, в тому числі джерел з доби Середньовіччя, практично втратили такі ознаки, як серій­ність і комплексність. Радянські видання, зокрема післявоєнного періоду, дуже часто приурочувалися "видатним подіям", "класам і класовій боротьбі", тим чи іншим формам революційного руху. При цьому, однак, не варто применшувати їх великого наукового значення. До найфундаментальніших радянських публікацій документів з історії XIV—XVIII ст. слід віднести видання, присвячені 300-річчю Переяславської ради 1654 р. Це насамперед фундаментальний тритомник "Возз'єднання України з Росією. Документи і матеріали", що вийшов у 1953-1955 рр., а також "Документи Богдана Хмельницького", підготовлені І.Бутичем та І. Крип'якевичем і видані 1961 р. Останнє видання у зведеному вигляді містило всі відомі до 1961 р. документи: універсали, ноти, листи, угоди, підписані Б. Хмельницьким. У 1965 р. вийшов збірник "Документи об освободительной войне украинского народа 1648— 1654 гг." У першому з названих видань подано чимало документів про сваволю в Україні польських панів, пригнічення українського народу, придушення селянсько-козацьких повстань. Документи дуже чітко відображають, як і в який спосіб українська земля, села і навіть міста ставали власністю польського панства. Доку­менти переконливо засвідчують, що польська земельна власність формувалася в Україні з позицій сили і права загарбника, правову основу тієї власності в жодному випадку не можна було вважати справедливою.

В "Документах Богдана Хмельницького" вміщені документи не лише про державотворчу діяльність гетьмана, а й про ординські плюндрування, безустанні бойові дії, жертви стихійних лих та ін.

Оригінальним і багатим на історичну інформацію є видання "Козацьких реєстрів", що вийшло 1996 р.

За радянського часу мали місце перевидання окремих україн­ських пам'яток пізнього українського літописання, наприклад, "Літопису Самовидця" (1971 р.). Не втратили значення збірники документів "Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст." (1970 p.), "Селянський рух на Україні. Середина XVIII—перша чверть XIX ст." (1978 p.), "Класова боротьба селянства Східної Галичини (1772-1849)" (1974 p.), "Зародження робітничого класу на Україні. Середина XVIII ст. — до 1861 р. (1982 р.)" та ін. На жаль, найпильнішою була увага до видання збірників джерел головно з історії Комуністичної партії та революційного руху, що перебу­вав під її впливом.

Отже, джерельна інформація вітчизняного походження з доби Козацької держави у вигляді первинних оригінальних документів, які зберігаються в архівах, і численних археографічних видань, надзвичайно багата. Однак зауважимо, що чимало документів втрачено, багато не виявлено і водночас дуже багато ще не вивчено.

ЛІТЕРАТУРА

Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы: В 3 т. — М, 1953-1955.

Документи Богдана Хмельницького /Підготовили до друку і видали І.Крип'якевич і І.Бутич. — К., 1961.

Жерела до історії України-Руси. — Львів, 1911. — Т. 5. Матеріали до історії української козаччини: Акти до Хмельниччини (1648-1657).

Історія України в документах і матеріалах. — К., 1941. — Т. 3.

История Русовь или Малой Россіи. Сочинения Георгія Кониского. — М., 1846 (Репринтне видання. — К, 1991).

Ригелъман А. Летописное повествование о Малой России и ее народе и казаках вообще собрано и составлено... 1785—1786 года. — М., 1847.

Хрестоматія з історії Української PCP з найдавніших часів до кінця 50-х pp. XIX ст.: Посібн. для вчителів. — К, 1959. — С. 306-369, 402-430, 536-537.

Угода та Конституція Пилипа Орлика //Літ. Україна. — 1990. — 12 лип.

* * *

Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України. — Київ; Львів, 1913. (Репринтне відтворення. — К, 1990). — С. 383-384.

Литвиненко М.А. Джерела з історії України XVIII століття. — X., 1970.

Малиновський Оникій. Огляд архівних матеріалів з історії західноруського та українського права у Древлехранилищі Московського Центрального Архіву (по 1 лютого року 1926) // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. — К., 1926. — Вип. 2. — С. 1-49.

Смолій В.А., Степанков B.C. Українська національна революція 1648-1676 pp. крізь призму століть //Укр. іст. журн. — 1998. — № 1. — С. 3-24; — № 2. — С. 3-25.

Федорук Ярослав. Універсали та листи Богдана Хмельницького (11 документів) // Україна модерна (Львів). — 1996. — 1 число. — С. 135-145.

Шевченко Ф.П. Реєстр Війська Запорізького 1649 р. — джерело історії козацтва на Україні //Історичні джерела та їх використання. — 1966. — Вип. 2. — С. 23-34.

Черкаський Іринарх. Сліди домініального (панського) суду на Лівобе­режній Україні наприкінці XVII і початку XVIII в. // Праці Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права. — К., 1926. — Вип. 2. —С. 176-197.

Розділ 6

ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ. ПАМ'ЯТКИ ПУБЛІЦИСТИКИ. АГІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА (XI-XVII СТ.)