- •Isbn 978-966-603-501-4.
- •1 Теоретичні питання історичного джерелознавства
- •1.1. Природа історичного джерела
- •1.2. Класифікація історичних джерел
- •1.3. Основні сховища історичних джерел в Україні
- •2.1. Українська традиція дослідження і використання історичних джерел
- •2.2. Методологічні принципи аналізу історичних джерел
- •2.3. Методика пошуку та прочитання інформації історичних джерел
- •2 Писемні джерела
- •1.1. Епіграфічні пам'ятки
- •1.2. Відомості про населення
- •1.3. Писемні пам'ятки візантійських і західноєвропейських авторів про Русь уі-хі ст.
- •1.4. Арабські автори про Русь
- •2.1. Культурне середовище давньоруського літописання
- •2.2. "Повість минулих літ" ("Повість временных лчкт"). Редакції, списки і протографи
- •2.3. Київський літопис
- •2.4. Галицько-Волинський літопис
- •2.5. Північноруське літописання та його зв'язок з літописанням південноруським
- •3.1. Руська Правда як пам'ятка права. Редакції, списки, композиція і зміст Короткої Руської Правди
- •3.2. Походження та списки Розширеної Правди і Скороченої Правди
- •3. 3. Інші актові матеріали х-хvi ст. Класифікація і форми актових матеріалів
- •4.1. Давні польські хроністи, які писали про Україну X-XVI ст.
- •4.2. Польські та литовські акти загальнодержавного значення
- •4. 3. Коронна та Литовська метрики. Документи з історії України в польських архівах
- •4.4. Польські видання актових і діловодних матеріалів
- •5.1. Актові та діловодні документи
- •XVII-XVIII ст., царські актові матеріали,
- •5.2. Археографічні видання давніх джерел у хіх-хх ст.
- •6.1. Визначні літературно-публіцистичні твори
- •6.2. Агіографічна література
- •6.3. Літературно-публіцистичні твори XV—початку XVII ст. Полемічні твори
- •7. 1. Українські та білоруські літописи XV-xVn ст.
- •7.2. Історичні твори XVII ст. Хроніка Феодосія Сафоновича та "Синопсис"
- •7.3. Козацькі літописи XVIII ст.
- •7.4. Про літературно-художні твори епохи
- •8.1. Джерелознавчі особливості творів іноземців, які писали про Україну
- •8.2. Найважливіші мемуарні
- •8.3. "Опис України" Гійома Левассера де Боплана
- •8.4. Визвольна війна середини XVII ст. Та Україна часу козацької державності в оцінці іноземців
- •9.1. Адміністративний поділ України у складі Росії
- •9.2. Розвиток австро-угорських органів
- •9.3. Різновиди законодавчих актів. Кодифікаційно-видавнича робота
- •9.4. Види діловодних документів державних адміністративних органів. Документи судочинства
- •9.5. Діловедення поміщицьких маєтків і капіталістичних підприємств
- •10.1. Українські вчені та публіцисти XVIII ст. На російській службі
- •10.2. Революційні організації
- •10.3. Кирило-Мефодіївське товариство. Книга буття українського народу
- •10.4. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. "Слово перестороги..." в. Подолинського
- •10.5. Закарпатські публіцисти
- •11.1. Описи намісництв України останньої чверті XVIII ст. Описи 1781 р., виконані на чолі з а.Милорадовичем. Опис Чернігівського намісництва а. Шафонського.
- •11.2. Статистико-топографічні,
- •11.3. Описи й описові матеріали
- •12.1. Програми й інші матеріали народницьких організацій
- •12.2. Документи
- •12.3. Українські національно-демократичні та націоналістичні партії кінця XIX— першої третини XX ст., їх нормативні та діловодні документи
2.4. Галицько-Волинський літопис
З 1205 р. до 1292 р. у центрі Іпатіївського "Руського літописця" перебувають події в Галичині та на Волині. Очевидно, в ньому були описані й раніші події, але текст про це в протографі — Хлєбніковському списку — втрачений. Відомостей про події Ц99-1204 рр. нема, а відразу йде згадка про смерть Романа Мстиславовича 19 червня 1205 р.
За Л. Махновцем, над Галицько-Волинським літописним зводом працювало щонайменше п'ять авторів-укладачів (або редакторів). Перший довів розповідь до 1234 р. включно; другий писав про 1235-1265 рр. (у 1269 р.). У 1286 р. працював третій укладач і закінчив виклад 1285 р. Четвертий писав у 1289 р. і довів літопис до 1289 р., але ґрунтовно переробив також матеріали від 1261 р., п'ятий працював над літописом на початку XIV ст., написав сам усього кілька сторінок і 1292 р. закінчив остаточну редакцію літопису.
Перший і другий укладачі належали до оточення Данила Романовича і діяли в Холмі. Із середовища Володимира Василь-ковича були третій і четвертий укладачі, можливо, духовні особи з Перемишля та Любомля. П'ятий, допускають, міг бути мешканцем Пінська.
Більша половина літопису стосується подій у Галицькій землі аж до 1260 р. У зв'язку з цим у науці згадана частина називається ще Галицьким літописом. У центрі розповіді — яскрава постать Данила Романовича. Містяться окремі сюжети з життя інших руських земель. Саме тут змальовано трагічну картину оборони Києва в грудні 1240 р., що використовувалася всією майбутньою історіографією для ілюстрації татарської перемоги над Києвом: "І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських — бо тут підступили були дебрі — і пороки безперестану били день і ніч... Вийшли татари на стіни і сиділи (там) того дня й ночі, а городяни зробили ще друге укріплення навколо Святої Богородиці (Десятинної).
А назавтра прийшли (татари) на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми (і) од тягара упали з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте (татарськими) воями. Дмитра ж вивели (до Батия) пораненого, але вони не вбили його через мужність його".
З 1261 р. подана друга — Волинська частина літопису. В центрі — Волинська земля і волинські князі. На відміну від "Повісті минулих літ", від певних частин Київського літопису в Галицько-Волинському — значно менше зв'язку з релігійними повчаннями, притчами тощо. Галицько-Волинський літопис — виразно світський твір. Наголосимо, що він за своїм жанром дуже відрізнявся від інших літописних творів. «Вчені аж давно звернули увагу на те, — пише М. Котляр, — що Галицько-Волинський літопис зовсім не є літописом у традиційному розумінні слова. Він являє собою щось на зразок великої повісті чи низки повістей". М.Грушевський зазначав також, що автор літопису оповідав про "події в їх зв'язку і розвою, а не по роках". Галицько-Волинський літопис вивчали й аналізували також українські історики А. Генсьорський, І. Крип'якевич, М. Марченко, О. Оглоблин, О. Пріцак, В. Франчук, російські В. Пашуто, М. Присьолков, Л. Черепній та ін.