Питання 2 Спеціалізація підприємств роздрібної торговельної мережі, її напрями

Спеціалізація в роздрібній торгівлі — це форма поділу праці між роздрібними торговцями на основі одночасного добровільного обмеження, проте, і поглиблення основного асортименту. Спеціалізація роздрібної торговельної мережі розвивається у формах товарної спеціалізації і спеціалізації за споживчими комплексами.

За ознакою товарної спеціалізації розрізняють вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, комбіновані, універсальні та змішані підприємства й одиниці.

Вузькоспеціалізовані роздрібні торговці обмежують товарний асортимент кількома найменуваннями товарів, найчастіше — товарною підгрупою (ґудзики, хліб, молоко, дитяче взуття).

Спеціалізовані торговельні підприємства й одиниці проводять реалізацію товарів тільки однієї товарної групи (взуття, одяг, хліб і хлібобулочні вироби).

Роздрібні торговці комбінованої спеціалізації займаються реалізацією товарів кількох споріднених за характером попиту груп (овочі-фрукти, галантерея-парфуми).

Універсальні магазини, до яких належать універмаги, універсами, гіпермаркети, супермаркети, реалізують товари надзвичайно широкої номенклатури через спеціалізовані секції або торгові місця.

Змішана спеціалізація характерна для тих торговців, що одночасно реалізують продовольчі й непродовольчі товари без організації відокремлених спеціалізованих секцій чи торгових місць.

Спеціалізація за споживчими комплексами полягає в підборі з товарів різних груп споживчих комплексів тематично спрямованих на певний контингент споживачів; організацію побуту; організацію дозвілля і відпочинку тощо. Дана форма спеціалізації за рахунок забезпечення комплексного задоволення попиту є особливо привабливою для покупців, оскільки значно скорочує затрати часу населення на здійснення купівель.

Узагальнюючим показником спеціалізації роздрібної торговельної мережі є рівень спеціалізації (Рсп), що розраховується за формулами:

де: Qсп — кількість спеціалізованих і універсальних роздрібних торговців, од.;

Qзаг — загальна кількість роздрібних торговців у регіоні, од.;

Scп — торгова площа спеціалізованих і універсальних магазинів, м2;

Sзаг — загальна торгова площа магазинів регіону, м2 ;

Тсп — товарообіг спеціалізованих і універсальних роздрібних торговців, тис. грн;

Тзаг — загальний товарообіг торговельної мережі регіону, тис. грн.

Отже, даний показник можна розрахувати шляхом визначення частки чисельності, торгової площі, сукупного обороту спеціалізованих роздрібних торговців у загальній кількості, торговій площі, товарообігу торговельної мережі регіону.

Питання 3 Форми торгівлі місцевої роздрібної торговельної мережі, їх види і типи.

На базі вла­сності можна виділити наступні їх форми: державна, колективна та приватна. Ці форми об'єднує:

• єдність цілей, які зводяться до забезпечення ефектив­ного товарно-грошового обміну й отримання прибутку;

• схожість завдань і функцій соціально-економічного і організаційно-технологічного характеру;

• зміст комерційної діяльності і характер економічного механізму функціонування.

Разом з тим, соціальні форми торгівлі мають свої особ­ливості.

Державна форма торгівлі базується, головним чином, на державній комунальній формі власності, тобто на власності міс­цевих органів влади. Нині частка цієї форми значно знизилася.

Вона не перевищує 10 % у загальному товарообороті. Приблизно таку саму питому вагу займає державна торгівля у структурі то­рговельної мережі.

Особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена в містах. Відповідно вона обслуговує переважно мі­ське населення.

Необхідність збереження державної форми торгівлі в ри­нковому середовищі пояснюється кількома причинами.

По-перше, у сфері товарного виробництва зберігається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або пе­реважно через державні канали.

По-друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціальне незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біжен­ців, багатодітних сімей на пільгових засадах.

По-третс, через державну торгівлю державні органи ма­ють можливість організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення тощо.

Колективна форма торгівлі - в останні роки набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовний період її частка не перевищувала 23 - 25 % у товарообороті внутрішньої торгів­лі, то нині цей рівень досягає близько 80 %. Соціально-еконо-мічною базою такої форми є колективна власність, яка неодно­рідна за типами і видами. Важливе місце займають так звані під­приємства колективні тобто корпоративні. До них належать ак­ціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні асоціації, об'єднання, їх частка становить 10 - 12 % у коле­ктивній формі торгівлі. Близько 5 % припадає на орендні під­приємства, які здійснюють свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебувають на стадії приватизації.

Провідна роль у колективній формі належить кооператив­ним підприємствам системи споживчої кооперації, їх кількість -це половина мережі колективної форми, але спостерігається

стійка тенденція до їх скорочення. Якщо враховувати, що коопе­ративні підприємства розмішені переважно у сільській місцевос­ті, де охоплення населення торговельною мережею надзвичайно низьке, то таку тенденцію можна вважати загрозливою для сіль­ської торгівлі.

Характерною особливістю колективної форми торгівлі є широкомасштабність і стабільність. Колективні торговельні під­приємства функціонують як у місті, так і в селі. Корпоративні інтереси забезпечують високу мотивацію до праці, зацікав­леність у результатах діяльності, відповідно і в ефективному фу­нкціонуванні всього колективного сектора торгівлі.

Приватна форма торгівлі, яку було ліквідовано при со­ціалізмі, відродилася в сучасний період. За короткий термін вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла близько до 11 % і, по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібнорозд­рібною мережею, як було на початку перебудови, але й порівня­но великими і середніми магазинами.

Фундаментом цієї форми є приватна власність і підпри­ємницька ініціатива. В міру розширення приватної власності приватна торгівля змінює свої позиції.

Для приватної торгівлі характерні постійна диверси­фікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

Таким чином, на сучасному етапі в соціальному плані тор­гівля представлена трьома формами: державною, колективною і приватною. Але характер і тенденції їх розвитку різновекторні.

Аналіз наведених у таблиці даних показує, що державна форма скорочується прискореними темпами. При цьому насам­перед скорочуються обсяги товарообороту, які досягли критич­ної межі. Навіть у розвинутих країнах частка державної торгівлі становить 12 - 15 %. Надмірно зросла частка колективної форми, її оптимальні межі повинні дорівнювати 70 - 75 %. Приватна форма торгівлі має стабілізуватися.

Значні перспективи в Україні відкриваються ще для одні­єї форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько $ 600 млн, або 17,5 %. У цьому плані торгівля поступається ли­ше харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21 %.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом перева­жають роздрібні підприємства, здебільшого, відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств нараховується близько 600 од.

Привабливість інвестицій в торгівлю пояснюється тим, що:

• окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність кош­тів висока;

• місткість ринку в Україні значна;

• механізм репатріації прибутку для іноземців спро­щений.

Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі, можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період оптимальності їх пропорцій ще не досягнуто.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які основні види роздрібних торговців ви знаєте?

2. Як організовується стаціонарна торгівля

3. Які функції виконує напівстаціонар на торговельна мережа?

4. Якими ознаками характеризується віртуальна торгівля?

5. Чим обумовлюється необхідність здійснення процесу спеціалізації роздрібних торговців?

6. Що є фундаментом приватної форми торгівлі?

7. Що є особливістю державної торгівлі?