2.Система управління фінансами на підприємствах об’єднань та в кожному з відповідних об’єднань підприємств.

У фінансах підприємств управління означає процес впливу на фінансові відносини, фінансові ресурси, їх організацію для реалізації фінансової політики господарюючого суб'єкта. Крім того, управління фінансами можна визначити як сукупність всіх органів апарата управління підприємства та їх управлінських дій.

Метою фінансового управління є забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності. Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об'єктом управління фінансами є фінансові відносини у сфері грошового обігу, фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансово-господарської роботи підприємства.

Суб'єктом управління фінансами підприємств є керівний та фінансовий апарат системи органів управління на підприємстві. У практичному плані управління фінансами підприємств - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів.

Поняття "управління фінансами" пов'язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні підприємств різних організаційних форм та різних форм власності в сучасних умовах використовують поняття "фінансовий менеджмент". Фінансовий менеджмент - це управління фінансами підприємства, направлене на досягнення його мети за допомогою певних методів.

Управління фінансами підприємств базується на об'єктивних та суб'єктивних законах суспільного розвитку, на знанні та використанні закономірностей розподілу готового продукту і валового доходу підприємства. Сутність поняття фінансового управління можна трактувати як інструмент реалізації фінансів та фінансової політики, як сукупність методів впливу на організацію і використання фінансових відносин та фінансових ресурсів, як сукупність управлінських структур і фінансового апарату на всіх рівнях управління підприємством.

3.Значення тнк в міжнародних економічних відносинах.

Для сучасної світової економіки характерний навальний процес

транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони

являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної

(батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна

компанія контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом

володіння часток у їхньому капіталі.

У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента. Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості

майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами

їхньої країни базування.

Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне

виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції

материнськими компаніями ТНК і їхніми іноземними філіями на базі

інтернаціоналізації виробництва.

Білет № 23

1.Методи державного управління економікою, їх класифікація та характеристика.

Державний регулюючий механізм є досить складним і включає об’єкти, цілі, методи та важелі (засоби) регулювання. Лише в тому випадку план або програма будуть виконуватися, коли в них буде визначено, чого ми хочемо досягти і на які процеси та виробництва будуть спрямовані ресурси, а також як і за якими методами досягатимуться ті або інші цілі. Отже, регулювання – це спосіб досягнення соціально-економічних цілей шляхом науково обгрунтованого впливу на формування напрямів економіки. Власне, ці способи впливу і є методами ДРЕ.

Отже, під методами ДРЕ необхідно розуміти способи впливу держави (через законодавчі, виконавчі органи та Нацбанк) на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки (тобто на суб’єкти економіки) з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики (тобто відповідно до пріоритетів державної економічної політики - ДЕП).

Методи ДРЕ можна класифікувати на правові, адміністративні, організаційні, економічні. Особливе місце серед методів ДРЕ займає моральне переконання. Можливі й інші варіанти класифікації методів ДРЕ. Правовими методами (засобами) є закони та інші нормативні акти, які приймаються Верховною Радою, органами виконавчої влади та Президентом.

Серед адміністративних методів виділяють три групи засобів:

a) заборона імпорту, експорту, екологічно шкідливих виробництв, будівництва тощо;

b) дозвіл на діяльність шляхом видачі або відмови видачі ліцензії, прийняття законів і підзаконних актів, що дозволяють або забороняють;

c) примус виплати мінімальної заробітної плати, використання очисних засобів, дотримання стандартів тощо.

Організаційні методи по суті є специфічним елементом адміністративно-правових методів, оскільки вони реалізуються через адміністративно-правові акти і стосуються регламентації та зміни організаційного аспекту як самої господарської діяльності так насамперед взаємовідносин, взаємодії різних суб’єктів НЕС між собою з приводу рішення різноманітних економічних питань і проблем (реєстрації, сплати податків, ліцензування тощо).

Економічні методи визначають, змінюють та модифікують економічні умови функціонування та обороту суспільного капіталу на всіх стадіях та рівнях його кругообігу. Серед них виділяють такі групи засобів регулювання як: грошово-кредитні; бюджетно-фінансові; державне підприємництво та державний сектор економіки; державне середньострокове загальнонаціональне господарське програмування, яке охоплює численні цілі і весь набір інструментів ДРЕ.