3. Альтернатівні заходи фірми щодо виправлення фінансового стану.

Фінансовий аналіз являє собою спосіб нагромадження, перетворення та використання інформації фінансового характеру. Цілями його є:

визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми;

виявлення змін у фінансовому стані фірми та результатах її діяльності у просторово-часовому плані;

виявлення основних факторів, які спричинили зміни у фінансовому стані фірми та результатах її діяльності;

прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані та результатах діяльності фірми.

Існує кілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства.

Завданням фінансового аналізу є:

1) оцінення фінансового стану і фінансових результатів підприємства «без проекту» і «з проектом»;

2) оцінення потреб у фінансуванні проекту і забезпечення координації використання фінансових ресурсів у часі;

3) визначення достатності економічних стимулів для потенційних інвесторів;

4) оцінення, оптимізація та зіставлення витрат і вигод проекту в кількісному вимірі.

У фінансовому аналізі використовуються різні методи, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей, застосовувані у фінансовому аналізі, — дескриптивні, нормативні та предикативні.

Оцінювання фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми здійснюється за такими показниками:

Показники ліквідності. Ліквідність — це здатність підприємства вчасно розрахуватися за борговими зобов’язаннями шляхом перетворення всіх активів у грошові кошти.

Показник номінальної вартості власного капіталу іноді використовується у розрахунках рентабельності замість показника власного капіталу. Він визначає потенційну вартість власного капіталу.

Показники рентабельності. Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого прибутку. Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства.

Білет № 19

1. Система органів державного регулювання економіки, їх функції

Державне регулювання економіки здійснюється центральними та місцевими органами державного управління. Держави різняться між собою формами управління, державним устроєм, політичною системою, функціями органів влади.

Державна влада в Україні реалізується за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Функції, права та обов'язки державних органів України окреслені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

У сучасній українській державі інтегруючу функцію щодо гілок влади надано Президенту - главі держави. Президент України повинен сприяти узгодженості у діяльності органів державної влади, їх взаємодії з органами місцевого самоврядування. При будь-якій формі державного правління президент країни має безпосереднє відношення до виконавчої та законодавчої влади.

Президент здійснює правове регулювання економічних відносин. У межах своїх повноважень видає укази, декрети, розпорядження з господарських питань, неврегульованих чинним законодавством, затверджує ухвалені Верховною Радою закони, використовує право вето щодо ухвалення законів і повертає їх у парламент зі своїми пропозиціями.

Верховна Рада України розглядається як вищий законодавчий орган країни, який розробляє і приймає закони та інші законодавчі акти щодо регулювання економіки в цілому та окремих її сфер.

Система органів виконавчої влади включає структурні ланки трьох рівнів:

1. Вищий рівень - Кабінет Міністрів України.

2. Центральний рівень - міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, прирівняні до державних комітетів, органи центральної влади зі спеціальним статусом.

3. Місцевий або територіальний рівень, на якому діють органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; органи галузевої та функціональної компетенції, які безпосередньо підпорядковані органам виконавчої влади або знаходяться у подвійному підпорядкуванні.

Конституційний суд - вищий орган судової влади в Україні, який стежить за виконанням законів, розглядає конфліктні ситуації між гілками влади. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. До судів спеціальної юрисдикції належать Господарський та Адміністративний суди.

2. Планування діяльності об’єднань підприємств, їх основні напрями планування.

Для забезпечення ефективності аналітичної роботи її потрібно добре продумати, спланувати й організувати. При здійсненні аналізу діяльності підприємств і об'єднань виділяють три етапи роботи. Перший етап (підготовчий) включає в себе роботи організаційного характеру, що гарантують достатню глибину й оперативність аналізу (планування, визначення об'єктів аналізу, складання програми та ін.); другий - основний етап - це власне аналітичні роботи (збір і обробка даних, їх систематизація і зіставлення, виявлення впливу факторів і т. д.); на третьому (підсумковому) етапі узагальнюють і оформлюють результати аналізу, а також розробляють пропозиції щодо їх реалізації.

Планування аналізу охоплює широке коло питань. До них належать не лише встановлення термінів виконання окремих робіт, переліку виконавців і розподілу обов'язків між ними, а й складання самої програми аналізу, визначення його інформаційної бази.

Планування аналітичної роботи містить два аспекти: складання комплексного плану організації і проведення всієї аналітичної роботи в госпорганах та складання планів для різних тематичних аналізів, передбачених комплексним планом. Незважаючи на те, що в обох випадках основні елементи плану (мета, об'єкти, терміни, виконавці, програма, інформаційне і технічне забезпечення аналізу) однакові, зміст їх значно відрізняється.

У першому випадку мова йде про планування на рік (квартал) постійно діючої розгалуженої системи комплексного аналізу (з визначеною метою, об'єктами, системою аналітичних показників, суб'єктами аналізу, інформацією і т. д., що відображають специфіку окремих структурних підрозділів і функціональних служб). При цьому необхідно забезпечити осіб, які приймають рішення (ОПР) у встановлені терміни, у достатньому обсязі потрібною аналітичною інформацією для господарського керівництва.

У такому комплексному плані доречно використати сіткові графіки для зв'язку черговості, термінів і виконавців окремих аналітичних робіт за підрозділами і службами об'єднання, а також для фіксування того, хто коли і куди спрямовує вихідну інформацію, що відображає результати проведеного аналізу. Щоб уникнути паралелізму в проведенні аналізу, потрібно скласти комплексний план, що охоплює також участь у цій роботі громадського бюро економічного аналізу (ГБЕА), про яке мова піде нижче.

У плані-описі організації і проведення аналізу в цілому по об'єднанню повинні бути передбачені заходи, пов'язані з методичним керівництвом аналітичною роботою (інструктивні наради для виконавців, забезпечення їх методичними вказівниками й інструктивними матеріалами) і з контролем за її ефективністю (систематичні наради з обговорення виконання плану аналізу, використання в управлінні виробництвом його результатів).