1. Сутність концентрації виробництва, її форми: укрупнення, спеціалізація, кооперування, комбінування.

Концентрація - це процес, спрямований на збільшення випуску продукції чи надання послуг на підприємстві. Концентрація виробництва на підприємстві може бути досягнута шляхом:збільшення кількості машин, устаткування, технологічних ліній на колишньому технічному рівні; застосування машин і устаткування з більшою одиничною потужністю;одночасного збільшення машин, устаткування, як колишнього технічного рівня, так і більш сучасного;розвитку комбінування взаємозалежних виробництв.

Існують такі форми концентрації: 1)укрупнення – це злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також придбання підприємства. Горизонтальне укрупнення — це об’єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги. Вертикальне укрупнення — це об’єднання одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції. Діагональне укрупнення — це об’єднання суб’єктів господарювання різних галузей і видів діяльності (здійснюється здебільшого з метою диверсифікації діяльності).

2) Спеціалізація — це форма суспільної організації виробництва, в основі якої лежить поділ праці. Спеціалізація, з одного боку, є наслідком концентрації однорідного виробництва, а з іншого - результатом суспільного поділу праці. Форми: - предметна— це створення або виділення нових галузей і підприємств, що випускають готову продукцію певного виду; технологічна— це перетворення окремих фаз виробництва або технологічних операцій на самостійне виробництво. Спеціалізація допоміжного виробництва - це підприємства, діяльність яких пов'язана з виконанням певних допоміжних функцій. Прикладом спеціалізації допоміжних виробництв можуть бути ремонтні заводи, які обслуговують інші підприємства. Спеціалізація міжгалузевих виробництв — це підприємства, які випускають продукцію загального призначення., допоміжні й міжгалузеві виробництва.

3) Кооперування — це виробничі зв'язки між підприємствами, які спільно виготовляють кінцеву продукцію (виконують роботи, надають послуги). Головна умова кооперування — широка мережа спеціалізованих і організаційно відокремлених виробництв. Агрегатне кооперування передбачає, що головне підприємство, яке випускає складну продукцію, отримує від інших підприємств готові агрегати, які використовують для комплектування продукції головного підприємства. Подетальне кооперування передбачає, що головне підприємство отримує від підприємств-суміжників деталі й вузли. Технологічне кооперування полягає в тому, що одне підприємство постачає іншому певні напівфабрикати або виконує окремі технологічні операції.

4) Комбінування - це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.Комбінати відрізняються кількома характерними ознаками: виробничо-технологічною, економічною й територіальною єдністю; єдністю сировинної, паливно-енергетичної і транспортної бази, а також системи управління.

2. Стратегічні типи управління об’єднань підприємств.

1. Підприємницький спосіб дій. Стратегія формулюється однією сильною особистістю. Робиться акцент на можливостях, що існують проблеми вторинні. Напрямки стратегічного розвитку визначаються власним баченням засновника компанії, домінуюча мета - зростання компанії. Яскравим прикладом такого типу є компанія Microsoft, яка відображає бачення процесу розвитку індустрії персональних комп'ютерів, властиве засновнику компанії Біллові Гейтсу.

2. Адаптивний спосіб дій або навчання за допомогою досвіду. Він характеризується в більшій мірі оперативним вирішенням існуючих проблем, ніж пошуком нових можливостей. Стратегія розробляється фрагментарно; рух уперед крок за кроком; забезпечується незначний, але передбачений щорічний прибуток. Процес розробки стратегії може бути спонтанним або керованим. Стратегії можуть виростати з динамізму підприємства, стосуючись більшого числа людей. Такий спосіб дій типовий для багатьох крупних корпорацій.

3. Плановий спосіб дій. Стратегічне управління перебуває як, в активному пошуку нових можливостей, так і в оперативному вирішенні існуючих проблем. У процесі прийняття стратегічних рішень використовується системний, комплексний аналіз. Це підхід розглядає стратегію як процес планування, однак виходячи з того, що за встановленням стратегії піде її реалізація. Ця класична модель припускає наявність централізованого штату і націлена на досягнення відповідного стратегічного стану або реалізацію портфельної стратегії .

3.Порядок створення реєстрації, реорганізації та ліквідації промислово-фінансової групи.

1. Рішення про створення (реєстрацію) об'єднання та надання йому статусу ПФГ приймається Кабінетом Міністрів .

3. Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умови, що розрахунковий обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ буде еквівалентним сумі сто мільйонів доларів США за рік починаючи з другого року після створення ПФГ.

4. Кабінет Міністрів України зобов'язаний розглянути проект створення ПФГ і прийняти рішення про створення (реєстрацію) ПФГ, яке оформляється постановою Кабінету Міністрів України, або про відмову в створенні (реєстрації) ПФГ, яке оформляється протокольним рішенням Кабінету Міністрів України, у тримісячний термін - у разі розгляду проекту з участю українських головного підприємства та учасників ПФГ; у шестимісячний термін - у разі розгляду проекту транснаціональної ПФГ.

5. Постановою Кабінету Міністрів України про створення (реєстрацію) ПФГ повинні бути затверджені: Генеральна угода про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ; назва ПФГ; перелік, затверджений у встановленому законодавством порядку, державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ; головне підприємство ПФГ; президент ПФГ;вичерпний перелік учасників ПФГ; вичерпний перелік найменувань кінцевої продукції ПФГ; термін, на який створюється ПФГ і який не може перевищувати терміну реалізації відповідної державної програми; інші умови відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України в межах чинного законодавства.

6. Рішення про створення (реєстрацію) транснаціональної ПФГ приймається Кабінетом Міністрів України лише за умови попереднього укладення міждержавного договору, що підлягає ратифікації Верховною Радою України.

7. Найменування ПФГ повинно містити словосполучення "промислово-фінансова група (ПФГ)". Вживання словосполучення "промислово-фінансова група (ПФГ)" у назвах суб'єктів підприємницької діяльності, що реєструються не за нормами цього Закону, не дозволяється.

8. Порядок створення (реєстрації), реорганізації, ліквідації ПФГ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Реорганізація ПФГ 1. Виключення (вихід) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів України. На період реорганізації ПФГ у зв'язку з виключенням (виходом) із складу ПФГ головного підприємства ПФГ учасники ПФГ втрачають право на пільги. 2. Реорганізацію ПФГ шляхом виключення (виходу) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ Кабінет Міністрів України може здійснювати у таких випадках: за поданням Головної державної податкової інспекції України в разі більш як дворазового порушення норм статей 4 і 5 цього Закону;припинення постановою або законом, прийнятими Верховною Радою України, виконання державної програми, з метою реалізації якої відповідно до статті 3 цього Закону була створена ПФГ; у зв'язку з неефективною реалізацією ПФГ відповідних державних програм.

Стаття 7. Ліквідація ПФГ Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України у випадках:у зв'язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності; у зв'язку з неможливістю реорганізації ПФГ у випадках, передбачених статтею 6 цього Закону; за ініціативою учасників ПФГ.

Задача

Для застосування мінімаксного критерію побудуємо "матрицю жалів". У клітинах цієї матриці показана величина жалю - різницю між фактичним і найкращим результатами, якого могло б досягти підприємство в даному стані природи. Жаль показує, що втрачає підприємство в результаті прийняття неправильного рішення.

Стратегія	Стан середовища
	Відсутність попиту	Середній попит	Високий попит
Побудувати лінію малої потужності	- 100 –(-100)=0	200-150=50	300-150 =50
Побудувати лінію великої потужності	(-100) –(-200)=100	200 -200-0	300 -300=0
Оптимальна стратегія	Побудувати лінію малої потужності	Побудувати лінію великої потужності	Побудувати лінію великої потужності

Мінімаксне рішення відповідає стратегії, при якій максимальне жаль мінімально. У нашому випадку для лінії малої потужності максимальне жаль становить 150 (в ситуації високого попиту), а для лінії великої потужності - 100 (при відсутності попиту). Оскільки 100 <150, мінімаксна рішення - побудувати лінію великої потужності.Для применения минимаксного критерия построим "матрицу сожалений".

Білет №16