ЗМІСТ

1. Постанова КМУ №86. Додаток 3 ЧАСТИНА I. Розділ А. Номер позиції 1.2.

2. Постанова КМУ №86. Додаток 2. Категорія ІІ. Розділ 6. Номер позиції 6.С.9.

3. Постанова КМУ №86. Додаток 4 ЧАСТИНА ІI. Номер позиції ІІ.1.10.

1. Постанова кму№86 додаток 3. Частина 1. Розділ а. Номер позиції 1.2

Назва товару

“Спеціальний матеріал, що розщеплюється” плутоній-239; уран-233; “уран, збагачений ізотопами 235 або 233”; будь-який матеріал із вмістом одної або декількох із зазначених речовин.

Назва додатку

Товар зазначений в позиції 1.2 розділу А частини I Списку товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні ядерної зброї в Додатку 3 до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання.

Номер позиції: позиція 1.2 розділу А частини I Списку Додатку 3 до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання.

Код товару згідно УКТЗЕД – з 2844 20 − уран, збагачений ураном − 235, та його сполуки; плутоній та його сполуки; сплави, дисперсії (включаючи металокераміку), керамічні продукти та суміші, що містять уран, збагачений ураном − 235, плутоній або сполуки цих продуктів

За міжнародним списком товар має номер – 0C002

Точний опис товару

Уран одержують з уранових руд, що містять 0,05-0,5% U. Вміст урану в земній корі складає 0,003%. Найперша стадія уранового виробництва — концентрування. Породу подрібнюють і змішують з водою. Важкі компоненти суспензії осідають швидше. Якщо порода містить первинні мінерали урану, то вони осідають швидко: це важкі мінерали. Вторинні мінерали урану легші, в цьому випадку раніше осідає важка пуста порода. (Втім, далеко не завжди вона справді порожня; в ній можуть бути багато корисних елементів, у тому числі і уран). Наступна стадія — вилуговування концентратів, перевід урану в розчин. Застосовують кислотне і лужне вилуговування. Перше — дешевше, оскільки для видобування урану використовують сірчану кислоту. Але якщо у вихідній сировині, як, наприклад, в уранової смолці, уран знаходиться в чотирьохвалентному стані, то цей спосіб непридатний: чотирьохвалентний уран в сірчані кислоті практично не розчиняється. У цьому випадку потрібно або вдатися до лужного вилуговування, або попередньо окисляти уран до шестивалентного стану. Не застосовують кислотне вилуговування і в тих випадках, якщо урановий концентрат містить доломіт або магнезит, що реагують з сірчаною кислотою. У цих випадках використовують гідроксид натрію. Проблему вилуговування урану з руд вирішує кисневе продування. У нагріту до 150 °C суміш уранової руди з сульфідними мінералами подають потік кисню. При цьому з сірчистих мінералів утворюється сірчана кислота, яка і вимиває уран. На наступному етапі з отриманого розчину потрібно вибірково виділити уран. Сучасні методи — екстракція та іонний обмін — дозволяють вирішити цю проблему.

Тепер розчин містить не тільки уран, але й інші катіони. Деякі з них у певних умовах ведуть себе так само, як уран: екстрагуються тими ж органічними розчинниками, осідають на тих же іонообмінних смолах, випадають в осад за тих же умов. Тому для селективного виділення урану доводиться використовувати багато окисно-відновних реакцій, щоб на кожній стадії позбавлятися від того чи іншого небажаного супутника. На сучасних іонообмінних смолах уран виділяється дуже селективно. Методи іонного обміну та екстракції хороші ще й тим, що дозволяють досить повно витягати уран з бідних розчинів (вміст урану — десяті частки граму на літр). Після цих операцій уран переводять у твердий стан — в один із оксидів або в тетрафторид UF₄. Але цей уран ще треба очистити від домішок елементів з великим перерізомом захвату теплових нейтронів — бору, кадмію, гафнію. Їх вміст в кінцевому продукті не повинний перевищувати стотисячних і мільйонних часток відсотка. Для видалення цих домішок технічно чисту сполуку урану розчиняють в азотній кислоті. При цьому утворюється уранілнітрат UO₂(NO₃)₂, який при екстракції трибутил-фосфатом і деякими іншими речовинами додатково очищається до потрібних кондицій. Потім ця речовина кристалізуються (або осаджують пероксид UO₄·2Н₂О) і починають обережно прожарюють. В результаті цієї операції утворюється оксид урану UО₃, який відновлюють воднем до UO₂. На діоксид урану UO₂ при температурі від 430 до 600 °C діють сухим фтористим воднем для отримання тетрафториду UF₄. З цієї сполуки відновлюють металевий уран за допомогою кальцію або магнію з виходом урану у вигляді зливків масою до 1,5 т. Зливки рафінуються у вакуумних печах.