- •1. Становище українських земель на початку хх ст.
- •2. Соціальні рухи в Україні на початку XX ст.
- •3. Українські землі під час Російської революції 1905-1907 рр.
- •4. Столипінська аграрна реформа
- •5. Стан українських земель напередодні Першої світової війни
- •8. Бойовий шлях усс під час і Світової війни.
- •9. Назрівання суспільної кризи в Російській імперії та Австро-Угорщини
- •10. Початок Української революції
- •11. Проголошення автономії україНи. Перший універсал.
- •13. Війна Радянської Росії з унр (грудень 1917-1918 рр..)
- •14. IV Універсал уцр
- •15. Центральна рада досягнення та прорахунки
- •16. Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського.
- •21. Політика «українізації» в 20-ті роки.
- •Причини і масштаби українізації
- •22. Державний статус урср у складі срср та ставлення політичних сил і населення України до її членства в срср.
- •23. Вплив неПу на розвиток промисловості та сільського господарства. Причинизгортання новою владою нової економічної політики.
- •Згортання непу. Утвердження одноосібної диктатури Сталіна
- •24. Ослбливості і наслідки радянської індустріалізації в Україні
- •Підсумки індустріалізації
- •25. Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально– економічні наслідки.
- •Сутність колективізації.
- •Соціально-економічні наслідки колективізації.
- •26. Причини, масштаби і наслідки Голодомору 1932-1933рр. В Україні
- •27. Утвердження сталінського тоталітарного режиму.
- •29. Соціально–політичне становище українських земель у складі Польщі у 20-30 рр хХст.
- •30. Українськi землi у складi
- •31. Україна напередодні Другої світової війни
- •32. Україна у Великій Вітчизняній війні (червень 1941 – листопад 1942 р.)
- •33. Окупація України. Нацистський «новий порядок». Рух Опору.
- •34.Дві течiї руху на окупованій Україні
- •35. Визволення України від німецько-фашиських загарбників.
- •36. Внесок українського народу в розгром нацизму в 1941-1945рр.
- •37. Українська рср – спів засновниця оон, інших міжнародних організацій.
- •38. Відбудова народного господарства України у повоєнні роки.
- •40. Україна в період «хрущовської відлиги»
- •41.Соціально – економічний розвиток України у 50-60роках.
- •42. Особливості соціально – економічного розвитку України у 50-80 роках.
- •43. Основні форми і напрями опозиційного руху 1950- 1980-х років.
- •44.Політична та духовна спрямованість «шістедисятгиків» в Україні.
- •45. Ідеологізація і русифікація культурного життя 70-80 рр. Політичний курс на злиття націй.
- •46. Активізвція суспільно – політичного життя в Україні після приходу до влади Горбачова.
- •Багатопартійність - наявність у суспільстві, державі двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу.
- •Основні передумови й етапи формування багатопартійності в Україні. Основними передумовами формування багатопартійності в Україні були:
- •48. Економічна кризав Україні в 1985-1991рр. Та причини її наростання.
- •1 Грудня 1991 р. Україна визначила першого президента своєї самостійної держави. У вітчизняній практиці посаду Президента Української рср було засновано законом від 5 липня 1991 р.
- •52. Розгортання державотворчіх процесів в період з 1991р.
- •Початок державотворчих процесів
- •Розгортання державотворчих процесів
- •53. Соціально – економічні процеси в незалежній Україні.
- •54. Конституція України1996р., її значення для стабілізації суспільно – політичного життя.
- •3 Прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - усе те, що формує політико економічну систему.
- •Зовнішня політика України спрямована:
- •У перші роки своєї незалежності Україні вдалося здобути визнання світового співтовариства.
- •58. Здобутки і проблеми сучасної України у сфері науки і освіти
- •59. Культурне і духовне життя України в період незалежності.
- •60. Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в Україні.
13. Війна Радянської Росії з унр (грудень 1917-1918 рр..)
Непослідовна і нерішуча внутрішня і зовнішня політика Центральної Ради підштовхнули більшовиків до спроб захопити владу в Україні. Вони почали готувати повстання в Києві. Однак УЦР, дізнавшись про такі плани, 30 листопада (13 грудня) оточила своїми військами казарми збільшовизованих частин, роззброїла їх і відправила під вартою в ешелонах в Росію. Не вдалася і спроба захопити Київ силами збільшовизованих 2-го гвардійського корпусу.
Наростання самостійницьких настроїв в українському суспільстві і відсіч Центральної Ради спробам більшовиків встановити свою владу в Україні викликало невдоволення з боку Ради Народних Комісарів (РНК) - нового більшовицького уряду Росії. 4 (17) грудня 1917 р. РНК направив до Києва "Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради". За цим документом РНК, з одного боку, визнавав УНР і право "національної незалежності українського народу", а з іншого - відмовлявся сприймати "Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української республіки", оскільки остання не визнавала радянської влади в Україні.
В "Маніфесті" були сформульовані вимоги більшовицької влади до Центральної Ради: не пропускати через Україною антибільшовицькі війська в Росію; припинити роззброєння червоногвардійських загонів в Україну і повернути їм зброю; відмовитися від спроб перетворити Південно-Західний фронт в українському з підпорядкуванням його Центральної ради; пропускати більшовицькі війська через Україною на Південний фронт. У разі неприйняття цих умовах Раднарком погрожував почати війну проти УНР. Генеральний секретаріат від імені Центральної Ради дав рішучу відсіч РНК, кваліфікувавши ультиматум як грубе втручання у внутрішні справи України.
14. IV Універсал уцр
Розгортання війни Радянської Росії проти УНР поклало кінець ілюзіям Центральної Ради щодо ідей автономізації та федералізму. На початку 1918 р. стало очевидним, що пошуки шляхів компромісу між Україною і Росією вичерпані, тому більшість лідерів Центральної Ради почала схилятися до проголошення повної незалежності України. До такого рішення їх підштовхнули і переговори про сепаратний мир * в Бресті, розпочаті в грудні 1917 р., між більшовицькою Росією та Німеччиною разом з її союзниками. 9 (22) січня лідери Центральної Ради почали обговорювати текст IV Універсалу, Мав метою проголосити самостійність і незалежність УНР. Остаточний варіант документа був оприлюднений в ніч на 12 (25) січня 1918.
В Універсалі також проголошувалося, що УНР прагне до мирного співіснування з усіма сусідніми народами. Одночасно уряд і громадяни УНР призивалися до боротьби з більшовицькою агресією.
Крім того, Центральна Рада оголосила розпуск постійної армії і організацію замість неї народної міліції. Раді Народних Міністрів доручалося негайно приступити до відновлення промисловості, забезпечення контролю за такими важливими сферами економічного життя як торгівля експортно-імпортними операціями і ціноутворення. Універсал визнавав необхідність передачі землі селянам до початку весняних робіт.
Українське населення сприйняло IV Універсал спокійно, без урочистостей і маніфестацій, як це було раніше. Більшість людей уже не пов'язували свої надії на краще життя з новими деклараціями Центральної Ради. Майже всюди панувала анархія, розкрадалося майно фабрик і заводів, грабувалися панські маєтки. Авторитет Центральної Ради в українському суспільстві продовжував падати. Проголошення IV Універсалу стало важливою подією в державно процесі Україну, але цей момент в історії УНР не тільки не збігався з кульмінацією українського національного руху, а відбувався в умовах глибокої економічної і політичної кризи.
Більшовицькі війська продовжували нарощувати свої наступальні можливості і 26 січня (7 лютого) 1918 р. захопили Київ. Центральна Рада перебралася в Житомир і звідти керував боротьбою проти російських збройних формувань.