У перші роки своєї незалежності Україні вдалося здобути визнання світового співтовариства.

Було опрацьовано правову базу та механізм ядерного роззброєння, розпочато процес інтеграції України в європейські та світові структури. Незважаючи на численні вузли протиріч у російсько-українських відносинах, вдалося уникнути серйозної конфронтації з сусідніми державами.

Разом з тим, виявилися необґрунтованими розрахунки керівників України на широку допомогу Заходу і швидку інтеграцію в економічні та фінансові структури Європи. Було визнано недоцільним, навіть шкідливим для національних інтересів України дистанціювання від Росії та СНД у сфері економіки.

Відбулася певна корекція зовнішньої політики України. Було зроблено спробу вивести її за рамки політичних декларацій і поставити на колію політичного практицизму та економічної доцільності. Українське керівництво почало проводити активну зовнішню політику як у східному, так і у західному напрямках.

Здійснення такого курсу дозволило керівництву України суттєво послабити протиріччя, завершити низку важливих міжнародних справ, які були раніше започатковані.

Україна домовилася про стратегічне партнерство з Польщею.

На міждержавному рівні визначено кордони з Білоруссю.

Після тривалих переговорів здійснено прорий у відносинах з Румунією.

2 червня 1997 р, підписано Договір про добросусідство та співробітництво України з Молдовою.

Разом з тим, ділові кола зарубіжних держав виявляють певну настороженість і недовіру по відношенню до українських партнерів. Таке ставлення зумовлене, передусім, повільністю та непослідовністю проведення економічних реформ, нестабільністю українського законодавства і, відповідно, нетривкістю правових засад іноземного інвестування, За роки незалежності в Україні кілька разів змінювалися умови для інвестиційної діяльності.

57. Пріорітети зовнішньої політики України на рубежі ХХ-ХХІ століть.

Молода українська держава намагається проводити багатовекторну політику - розвивати економічні, політичні та культурні відносини з країнами Західної Європи, країнами-сусідами та стратегічним партнером на сході - Росією. Україна - визнана у світі держава, член-засновник найвпливовішої міжнародної організації - ООН.

З часів проголошення незалежності Україна будує свою зовнішню політику на основі беззастережного дотримання норм і принципів міжнародного права, Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Хельсинського Заключного Акта, Паризької хартії для нової Європи й інших документів Організації по безпеці і співробітництву в Європі.

Спектр взаємин України зі світовим співтовариством постійно розширюється, її голос вагомо сприймається в міжнародних організаціях. Підтвердженням цьому стало обрання України непостійним членом Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 р. від групи країн Східної Європи. Україна продовжує наполегливо здійснювати свій стратегічний курс на інтеграцію в Європейський Союз, що є одним з основних зовнішньополітичних пріоритетів країни.

58. Здобутки і проблеми сучасної України у сфері науки і освіти

Україна успадкувала від радянської влади розвинену і широко розгалужену систему освіти, про те в сфері освіти мали місце і негативні сторони.

Уніфікація навчального пронесу, що нав'язувалася центральними відомствами, обмежувала вивчення вітчизняної історії, культури, етнографії.З навчального процесу витіснялася українська мова.

Зараз відбулася деідеологізація та поглиблюється демократизація навчального процесу.

Урізноманітнився спектр навчальних закладів з урахуванням інтересів і нахилів підростаючою покоління.

Створюються школи поглибленого вивчення окремих предметів, відкриваються гімназії, ліцеї, авторські та приватні школи. У 1992 р. було відновлено діяльність Києво-Могилянської академії, відкрито Національну академію управління в Києві, Академію фінансів у Донецьку та інші нові університети. Запроваджено систему державного ліцензування та акредитації вузів. Здійснюється перехід на триступеневу підготовку: бакалавр, спеціаліст, магістр.

Зроблено помітні кроки в справі гуманізації та гуманітаризації освіти. Значна увага приділяється вивченню української історії, релігії, народознавства. Відкрито Інститут української мови, Інститут сходознавства ім. А.Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут соціологічних досліджень, Інститут народознавства. Як навчальний і науковий заклад у 1992 р. при Київському університеті створено Інститут Українознавства.Відбулися зрушення в утвердженні в навчальному процесі української мови. Поряд з цим створено умови для вивчення національними меншинами, які проживають в Україні, мови своїх батьків. З 1994 р. в Україні почала діяти Державна програма відродження та розвитку освіти національних меншин на період до 2000 року.

У нашій державі освіта визнана пріоритетною сферою і тому має забезпечуватись відповідними коштами та ресурсами. Між тим, фінансування на розвиток освіти щорічно зменшувалося. Лише в останні роки, внаслідок економічного росту в країні, спостерігається тенденція до певного покращання ситуації.

Витрати на науку в 1998 р. не перевищували 0,5% державного бюджету. За цих умов наука не дає належної віддачі. Розвинені країни 70% надходжень до бюджету отримують завдяки розвитку науки, впровадженню новітніх технологій.

Незважаючи на великі втрати, Україні вдалося в умовах незалежності не лише зберегти, а в деяких галузях й зміцнити науково-технічний та технологічний потенціал.Створено три принципово нові моделі літаків. Україна бере участь у реалізації міжнародної програми ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» і «Глобалстар». Дев'ять суднобудівних заводів України спроможні виконати будь-які замовлення на будівництво сучасних суден як цивільного, так і морського призначення. Україна входить до п'ятірки країн світу за розвитком танкобудування. продукція якого не поступається передовим світовим аналогам. Наша держава зберігає високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва у приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні. В Україні збереглися визнані у світі власні наукові школи.