40. Україна в період «хрущовської відлиги»

Часи правління М. Хрущова в Радянському Союзі відзначалися спробами реформування усіх сторін суспільного життя, починаючи з реабілітації політв’язнів і перейменування міст, і закінчуючи перебудовою економіки й адміністративного устрою країни. Були внесені зміни і в адміністративно-територіальний устрій України.

Було вжито заходів щодо підвищення ефективності управління народним господарством шляхом заміни централізованого галузевого управління на територіальне. Але таке реформування не дало очікуваного результату, і управління господарством почали повертати до старої централізованої схеми.

У 1950-х–початку 1960-х років тривало промислове зростання республіки. На Донбасі та Львівсько-Волинському вугільних басейнах вводилися у дію нові шахти. Поряд із зростанням видобутку нафти в старих промислових районах Передкарпаття ставали до ладу нафтопромисли у східних областях України.

Наприкінці 1950-х років були побудовані Каховська і Кременчуцька гідроелектростанції, але побічним ефектом нарощування енергетичного потенціалу республіки стало затоплення водами водосховищ родючих і густозаселених земель Наддніпрянщини.

Прискорений розвиток металургії дав такі результати: за 1951 – 1958 рр. виплавка чавуну в Україні зросла більш як у 2 рази, сталі і прокату – 2,5 рази. Загальний обсяг виробництва машинобудування і металообробки збільшився в 3,4 рази. Розгорнулось будівництво хімічних підприємств. Передбачалося, що зберігаючи такі темпи зростання промислового виробництва, СРСР за короткий термін «створить матеріальну-технічну базу комунізму», наздожене і випередить найбільш розвинуті країни. Втім, повернення до адміністративно-командної системи управління розвертало радянську економіку на екстенсивний шлях господарювання, а в майбутньому призвело до застою.

41.Соціально – економічний розвиток України у 50-60роках.

Демографічний розвиток в Україні в повоєнний період характеризується скороченням трудових ресурсів, загальними витратами. В Україні загинув кожен її шостий житель. Закінчення війни стало поштовхом для значної міграції населення.

Основними формами цих міграцій були демобілізція. У повоєнний час політика радянської влади була надзвичайно суперечливою: з одного боку -- було введено 8-ми годинний робочий день, відновлено чергові та додаткові відпустки, а з іншого -- починається повернення до старих методів керування промисловістю. Незважаючи на стан села, продовольча проблема в повоєнні роки залишалася гострою. Було проведено грошову реформу, що допомогла вирішити багато повоєнних проблем, але її вплив на населення був неоднозначним. Негативно впливали на життєвий рівень народу деформований та повільний розвиток легкої та харчової промисловості.

Отже, можна сказати, що склад населення формувався у післявоєнні роки в Україні під впливом різних міграційних процесів. У цей же час радянське керівництво зробило ставку на важку промисловість, та зробило цим самим низький рівень трудящих. Характерною рисою тогочасного суспільства стало збільшення кількості міст і міських жителів. Різке скорочення чисельності селян було викликано також і загальносвітовою урбанізацією. Зазнав суттєвих змін і національний склад України. Відбулося значне скорочення кількості українців та збільшилось число представників інших національностей.

Життя трудящих

Проте були і певні позитивні зміни. Намагаючись не допустити зниження рівня життя трудящих, керівництво держави йшло на широку закупівлю продуктів загального вжитку за кордоном. Що стосується житлової проблеми, то вона постала надзвичайно гостро, хоча на її розв'язання виділялося величезні кошти.

Те ж саме стосувалося і українського села, були прокладені головні дороги та здійснено електрифікацію, газопостачання та інше.

Медичне обслуговування мало трохи кращий стан, але все ж таки мало і свої проблеми. Рівень обслуговування населення поступався багатьом європейським країнам. Також, якщо в усій Європі, рівень смертності був низьким, то і в СРСР він падав.

Деформації в соціальній сфері пояснюються тим, що характер поширення матеріальних благ був несправедливим. Отримуючи у 2-3 рази більшу зарплату, ніж прості робочі люди, представник чиновницького складу міг забезпечити себе високоякісними товарами та у великій кількості, тому дійсно ситуація складалась ненайкраще.